Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/11628/21

адміністративне провадження № К/990/22396/22

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року (головуючий суддя: Келеберда В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року (колегія суддів: Файдюк В.В., Беспалов О.О., Собків Я.М.) у справі №640/11628/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-промислова компанія Співдружність Україна» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-промислова компанія Співдружність Україна» (надалі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00256840704.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-промислова компанія Співдружність Україна» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00256840704 від 07 квітня 2021 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-промислова компанія Співдружність Україна» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 22700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 коп).

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач отримав від Головного управління ДПС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 07.04.2021 № 00256840704, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість що зараховується до складу додаткового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1734022 грн., що здекларована в декларації з ПДВ за грудень 2020 року, у зв`язку з порушенням вимог п.п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Указане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акта перевірки від 09.03.2021 № 18786/26-15-07-04-01/37817784 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання ТОВ «АГРО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ СПІВДРУЖНІСТЬ УКРАЇНА» податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

Так, з 16.02.2021 по 01.03.2021 відповідачем, на підставі наказу від 08.02.2021 № 1181-п «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «АГРО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ СПІВДРУЖНІСТЬ УКРАЇНА» було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки, в якому відповідач дійшов висновку, що позивачем було завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за грудень 2020 року на 1734022 грн.

При цьому, з акта перевірки вбачається, що підставою для встановленого відповідачем завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, став висновок про те, що операції позивача з придбання у контрагента ФГ «Фаворит» продукції не мали місця (нереальні), тому, позивач безпідставно сформував податковий кредит за такими операціями.

Позивач не погодився з висновками акта перевірки та у порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України подав свої заперечення та зауваження до акта перевірки, однак, 19.04.2021 на поштову адресу позивача надійшли лист відповідача № 5839/1/26-15-07-04-02-14 від 02.04.2021 «Про результати розгляду заперечень» та оскаржуване ППР.

Позивач зазначає, що протягом грудня 2020 року придбавав сільськогосподарську продукцію (сою урожаю 2020 року) у контрагента ФГ «ФАВОРИТ» (31683732), яка придбавалася з метою подальшої переробки та продажу продуктів такої переробки покупцям, тобто, в рамках господарської діяльності позивача. Крім того, наголошено на тому, що статус свого контрагента, його правосуб`єктність та репутацію на ринку України, позивач перевірив перед початком співпраці та не мав підстав сумніватися в добросовісності такого контрагента.

Крім того, позивач зауважує, що усі необхідні ресурси для провадження діяльності контрагента наявні, що підтверджується і в акті перевірки, однак, не було враховане відповідачем, адже з акту перевірки не вбачається, чому контролюючий орган вирішив, що саме сою для продажу позивачу не міг виростити ФГ «ФАВОРИТ», оскільки, виходячи із наданих позивачу до вступу у господарські відносини з контрагентом звітів за формою 29-сг та 37-сг, які зареєстровані в органах статистики, контрагентом було вирощено у 2020 році сої об`ємом 24680,50 ц (або 2468,05 т), що набагато більше, аніж реалізовано позивачу (665,12 т); навіть керуючись тією середньою урожайністю, яку наводить відповідач в акті перевірки з інтернет-джерел (10,90 ц/га), то контрагент з урахуванням площ земельних угідь, яка підтверджується в акті перевірки, міг забезпечити вирощування сої в об`ємах щонайменше 829,50 т та подальший продаж позивачу сої в розмірі 665,12 т.; наявність основних засобів та знарядь у контрагента, як то сіялки, декількох зерносушарок, культиватора та комбайна, свідчить про реальне здійснення ним діяльності з вирощування продукції.

На противагу вказаному, податковий орган стверджує про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ФГ «Фаворит», у звязку з відсутністю факту (джерела) походження товару та законного введення в обіг та відсутністю факту реального одержання (купівлі) ФГ «Фаворит» у досліджуваних періодах. З матеріалів справи не вбачається наявність складських документів, договорів на зберігання сої, видача товару зі складу ТОВ «Фалькон Агро Груп» представнику позивача, що також підтверджує відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Так, матеріали справи вказують на те, що для забезпечення здійснення господарської діяльності, позивач придбавав у ФГ «ФАВОРИТ» товари урожаю 2020 року для подальшої її переробки і продажу продуктів переробки покупцям.

Сторонами не заперечується, що до перевірки позивачем було надано повний перелік документів, які не мають дефектів та підтверджують здійснення господарських взаємовідносин з ФГ «Фаворит», однак, на думку відповідача, такі операції не мали реального характеру. До перевірки було договір, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, докази оплати за товар.

Позивач мав право на включення сплаченого контрагентом ПДВ до складу податкового кредиту за виконання наступних умов: 1) придбання товарів/послуг; 2) нарахування/сплата сум ПДВ в ціні товарів/послуг за ставкою 20%; 3) пов`язаність витрат із господарською діяльністю (придбання з метою подальшого використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях); 4) наявність належним чином оформленої податкової накладної, виписаної продавцем товару/послуги - платником ПДВ.

У даному ж випадку, позивач формував податковий кредит стосовно придбаних товарів/послуг з 20% ПДВ в ціні таких товарів/послуг, які було використано в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності, та на підставі належно оформлених податкових накладних. На момент їх виписки постачальник був платником ПДВ.

Суд при вирішенні даного спору, взяв до уваги надані стороною позивача 15.06.2021 документи на підтвердження приймання товару, переробки сої, перевезення олії соєвої, експорту олії соєвої та продажу олії соєвої на території України, експорту шроту, які, за наслідком їх дослідження та аналізу, дійсно, дають змогу прослідкувати всі етапи руху придбаного товару та подальшої реалізації у заявлених об`ємах. (а.с. 224-250 т. 2, а.с. 1-233 т. 3).

Судом ураховано, що поставка товару від контрагента ФГ «Фаворит» здійснювалася на умовах поставки СРТ («доставлено до»), пункт поставки - м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Літейна 10 або залізничним транспортом: залізнична станція Лелеківка (код станції 411507), Одеська залізнична дорога, з подачею на п/п ТОВ «Фалькон Агро Груп». На виконання укладеного договору поставки, ФГ «Фаворит» поставило позивачу 665,12 т сої урожаю 2020 р. у грудні 2020 р., що підтверджується наступними документами, копії яких залучені до матеріалів справи: договором поставки №РР/О115О від 04.12.2020 р. (Т.1, а.с. 139-148). На виконання такого договору були складені наступні документи: специфікації до договору поставки №РР/01150 від 04.12.2020 (Т.1, а.с. 149-150); видаткові накладні №ЮС000001438 від 05.12.2020, №ЮС000001439 від 06.12.2020, №ЮС000001440 від 06.12.2020, №ЮС000001445 від 07.12.2020, №ЮС000001446 від 08.12.2020, №ЮС000001449 від 08.12.2020, №ЮС000001451 від 08.12.2020, №ЮС000001452 від 08.12.2020, №ЮС000001453 від 09.12.2020, №ЮС000001454 від 10.12.2020, №ЮС000001458 від 11.12.2020, №ЮС000001459 від 12.12.2020; рахунки №ЮС000000488 від 05.12.2020, №ЮС000000489 від 06.12.2020, №ЮС000000490 від 06.12.2020, №ЮС000000495 від 07.12.2020, №ЮС000000496 від 08.12.2020, №ЮС000000499 від 08.12.2020, №ЮС000000501 від 08.12.2020 р„ №ЮС000000502 від 08.12.2020, №ЮС000000503 від 09.12.2020, №ЮС000000504 від 10.12.2020, №ЮС000000506 від 11.12.2020, №ЮС000000507 від 12.12.2020 (Т.1, а.с. 152.160.167.176.185.195, 203, 210, 217, 225, 236, 243); податкові накладні №1773 від 05.12.2020, №1774 від 06.12.2020, №1775 від 06.12.2020, №1780 від 07.12.2020, №1781 від 08.12.2020, №1784 від 08.12.2020, №1786 від 08.12.2020, №1787 від 08.12.2020, №1788 від 09.12.2020, №1789 від 10.12.2020, №1790 від 11.12.2020, №1791 від 12.12.2020 (Т.1, а.с. 153-154, 161-162, 168-169, 177-178, 186-187,196-197, 204-205, 211-212, 218-219, 226-227, 237-238, 244-245); витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №33151 (т.1, а.с.249); товарно-транспортні накладні №2128 від 04.12.2020, №131762 від 05.12.2020, №2128 від 05.12.2020, №155 від 05.12.2020, №775 від 06.12.2020, від 06.12.2020, №100117 від 06.12.2020, від 07.12.2020, від 07.12.2020, №74 від 07.12.2020, №01050 від 07.12.2020, №73 від 07.12.2020, №15 від 07.12.2020, №557 від 06.12.2020, №556 від 06.12.2020, №010 від 07.12.2020, №3156 від 08.12.2020, №01051 від 09.12.2020, №75 від 09.12.2020, №1 від 09.12.2020, №80 від 09.12.2020, №81 від 09.12.2020, №33 від 09.12.2020, від 11.12.2020, №46 від 11.12.2020 (т.1, а.с. 155, 156, 163, 170-172, 179-181, 188-191,188-189, 206, 213, 220, 221, 228-231, 239, 246).

При цьому, оплата за поставлений товар була здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1207 від 29.12.2020, №1083 від 07.12.2020, №1184 від 22.12.2020, №1081 від 07.12.2020, №1082 від 07.12.2020 №1206 від 29.12.2020, №1096 від 08.12.2020, №1218 від 30.12.2020, №1095 від 08.12.2020, №1219 від 30.12.2020 №1104 від 10.12.2020 №1221 від 30.12.2020 №1106 від 10.12.2020, №1220 від 30.12.2020, №1105 від 10.12.2020, №15 від 04.01.2020, №1108 від 10.12.2020, №20 від 04.01.2020, №1110 від 11.12.2020 №45 від 11.01.2020, №19 від 12.01.2020, №1119 від 14.12.2020, №16 від 04.01.2020, №1118 від 14.12.2020, №17 від 04.01.2020 (Т.1, а.с. 157,158, 164, 165,173, 174, 182,183,192,193, 200, 201, 207, 208, 214, 215, 222, 223, 232, 233, 234, 240, 241, 247, 248).

Поставка сої від ФГ «Фаворит» здійснювалася відповідно до умов договору на територію третьої особи, що в подальшому, переробляла поставлений товар - ТОВ «Фалькон Агро Груп». На підтвердження прийняття сої ТОВ «Фалькон Агро Груп» в матеріали справи надано реєстр прийнятого товару за грудень 2020 року (Т.2, а.с. 229), підписаний уповноваженими особами ТОВ «Фалькон Агро Груп», в якому зазначені номери товарно-транспортних накладних, номери авто та причепів, вага поставленого товару, його якірні характеристики, відправник вантажу, серед яких, наявні транспортні засоби від спірного постачальника товару. Так, в реєстрі прийнятого товару за грудень 2020 р. вказані товарно-транспортні накладні №2128 від 04.12.2020, №131762 від 05.12.2020, №2128 від 05.12.2020, №155 від 05.12.2020„ №775 від 06.12.2020, від 06.12.2020, №100117 від 06.12.2020, від 07.12.2020, від 07.12.2020, №74 від 07.12.2020, №01050 від 07.12.2020, №73 від 07.12.2020, №15 від 07.12.2020, №557 від 06.12.2020, №556 від 06.12.2020, №010 від 07.12.2020, №3156 від 08.12.2020, №01051 від 09.12.2020, №75 від 09.12.2020, №1 від 09.12.2020, №80 від 09.12.2020, №81 від 09.12.2020, №33 від 09.12.2020 від 11.12.2020, №46 від 11.12.2020 р.

Надалі, соя, поставлена позивачу ФГ «Фаворит», була перероблена на олію ТОВ «Фалькон Агро Груп» на підставі договору переробки давальницької сировини № 01-0820/01С від 01.08.2020 (Т.2, а.с.230-241). На підтвердження переробки сої, ТОВ «Фалькон Агро Груп» в матеріали справи надано: акти надання послуг з давальницької переробки №9 від 31.12.2020 (Т.2, а.с.242), №1 від 31.01.2021р. (Т.2, а.с.245); акти здачі-прийняття сировини та готового продукту давальницької переробки №3/12 від 31.12.2020, №3/01 від 31.01.2021 (Т.2, а.с.246); виробничі звіти за період 01.12.2020 - 31.12.2020 (Т.2, а.с.244), за період 01.01.2021 - 31.01.2021 (том 2, а.с.247).

Відповідно до договору переробки давальницької сировини №01-0820/01С від 01.08.2020, та актів здачі-прийняття сировини та готового продукту давальницької переробки при переробці сої утворюються наступні види готової продукції: олія соєва нерафінована/олія соєва гідратована; шрот соєвий кормовий тестований гранульований/негранульований; та інша продукція - оболонка насіння сої, відходи сої третьої категорії, гідрофуз олії соєвої.

У подальшому, така продукція (олія соєва гідратована сира та шрот соєвий кормовий тостований) була реалізована позивачем за кордон та на території України.

Перевезення переробленої олії соєвої з метою її подальшого експорту до Одеського морського торговельного порту здійснювало ТОВ «Град-Логістик» на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування №06/04-2020 від 06.04.2020, укладеного з ТОВ «АПК Співдружність Україна» (Т.2, а.с. 248-250, Т.З, а.с.1-9).

На підтвердження перевезення олії соєвої в матеріали справи надано товарно-транспортні накладні №13586 від 10.12.2020, №13597 від 11.12.2020, №13598 від 11.12.2020, №13600 від 12.12.2020, №13601 від 13.12.2020, №13599 від 14.12.2020, №13614 від 14.12.2020, №13625 від 16.12.2020, №13488 від 17.12.2020, №13660 від 18.12.2020, №13659 від 19.12.2020, №13680 від 21.12.2020, №13658 від 21.12.2020, №13683 від 22.12.2020, №13682 від 25.12.2020, №13723 від 25.12.2020, №13725 від 26.12.2020, №13727 від 26.12.2020, №13722 від 27.12.2020, №13726 від 27.12.2020, №13613 від 28.12.2020, №13661 від 28.12.2020, №13746 від 29.12.2020, №13748 від 30.12.2020, №13752 від 30.12.2020, №13754 від 30.12.2020 (том З, а.с. 10-35).

Відповідно до даних товарно-транспортних накладних, перевезення олії здійснювалося з переробного підприємства ТОВ «Фалькон Агро Груп» (м. Кропивницький, смт. Нове, вул. Ливарна, 10 до Одеського морського торговельного порту (термінал ТОВ «Пріста Ойл- Україна», м. Одеса, Митна площа, 1). Окрім того, товарно-транспортні накладні містять відмітку про прийняття товару на портовому терміналі ТОВ «Пріста Ойл-Україна», а саме, час та дату прийняття товару, його вагу, а також посаду, ПІБ, підпис оператора, що приймав товар на портовому терміналі.

Виготовлена на ТОВ «Фалькон Агро Груп» олія соєва, в подальшому, була експортована компаніям Intergrain S.A. (Люксембугр), Agrozan Commodities DMCC, Soy Commodities LTD. Зазначене підтверджується: контрактами №0712-20/1 від 07.12.2020, №2912-20-02 від 29.12.2020. №140121-01 від 14.01.2021 (Т.З, а.с.44-48, 52-57, 65-70); вантажно-митними деклараціями (т.3, а.с.49-50, 58-59, 61-62, 63-64, 71-72, 73-74, 75- 76, 77-78).

Частина олії, виробленої на ТОВ «Фалькон Агро Груп» була реалізована позивачем на території України відповідно до договору поставки соєвої олії №РР/01117 від 21.07.2020, укладеного ТОВ «АПК Співдружність Україна» та ТОВ «Бориспільський комбікормовий завод» (Т.З, а.с. 79-80) та договору поставки соєвої олії №30/07/2020 від 30.07.2020, укладеного між ТОВ «АПК Співдружність Україна» та ТОВ "Ясенсвіт" (том 3).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування п. 185.1 ст. 185, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України. Скаржник указує на відсутність реального характеру здійснених господарських операцій і підтвердження їх належними первинними документами. Скаржник посилається на неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ФГ «Фаворит», у зв`язку з відсутністю факту (джерела) походження товару та законного введення в обіг та відсутністю факту реального одержання (купівлі) ФГ «Фаворит» у досліджуваних періодах. Скаржник зазначає, що позивачем було завищено податковий кредит за грудень 2020 року на суму ПДВ 1734022 грн. Крім того, податковий орган акцентує увагу на відсутність складських документів, договорів на зберігання сої, видача товару зі складу ТОВ «Фалькон Агро Груп» представнику позивача, що також підтверджує відсутність фактичного здійснення господарських операцій Також скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм.

Позивачем до Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Вважає, що судами правильно застосовано норми матеріального права. Рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, а реальність господарських операцій підтверджено низкою доказів, наявних в матеріалах справи. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 22.09.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

За нормами п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник, податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Нормами п. 198.1 ст. 198 ПК України, визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до приписів п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, за п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування задаткового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Проте, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не затверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно змісту пункту 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, із визначеного в ПКУ поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції, передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПКУ порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 185.1 ст. 185, пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

Водночас, Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

У свою чергу, надаючи оцінку доводам касаційної скарги Верховним Судом встановлено, що подана відповідачем касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушені, вказівки, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду.

Суд уважає, що доводи скаржника зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Суд зазначає, що постановляючи оскаржувані судові рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій урахували, що до перевірки позивачем було надано перелік документів, які не мають дефектів та підтверджують здійснення господарських взаємовідносин з ФГ «Фаворит», однак, на думку відповідача, такі операції не мали реального характеру. До перевірки було надано договір, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, докази оплати за товар. У зв`язку з цим позивач формував податковий кредит стосовно придбаних товарів/послуг з 20% ПДВ в ціні таких товарів/послуг, які було використано в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності та на підставі належно оформлених податкових накладних. На момент їх виписки постачальник був платником ПДВ.

Суди взяли до уваги, що відповідно до змісту вказаних вище звітів за формою 29-сг та 37-сг, які зареєстровані в органах статистики, контрагентом позивача було вирощено у 2020 році сої 24680,50 ц або 2468,05 тон, що є більшим, ніж було реалізовано позивачу - 665,12 тон. Крім того, у ФГ «ФАВОРИТ» на балансі знаходяться основні засоби виробництва, які використовуються в процесі вирощування с/г продукції, в тому числі і сої, зокрема: сіялка, декілька зерносушарок, культиватор та комбайн. Відомості, прийняті органами статистики, та наявність перелічених вище основних засобів та знарядь у ФГ «ФАВОРИТ» свідчать про реальне здійснення ним господарської діяльності з вирощування продукції в задекларованих об`ємах.

Суди правильно вказали щодо доводів відповідача про невідповідність заявлених ФГ «ФАВОРИТ» об`ємів земельних ділянок (посівних площ), що вони жодним чином не можуть вказувати на порушення податкового законодавства позивачем.

За змістом акта перевірки, відповідач прорахував, що у ФГ «ФАВОРИТ» не вистачило землі для вирощування сої, яка поставлена ним позивачу. При цьому, для обрахунку необхідної кількості земельних угідь відповідач прийняв до уваги знайдену у мережі Інтернет середню врожайність по Херсонській області та розрахував її для вирощення подібного товару для Чернігівської області (а не в районі, де ФГ «ФАВОРИТ» має сільськогосподарські угіддя).

Позивачем долучено до матеріалів справи запит та лист Головного управління статистики в Херсонській області від 17 травня 2021 року з додатком про збір урожаю сої, згідно яких середня врожайність сої у 2020 році становила 31,5 га, тобто, значно більше, ніж наведено у розрахунках перевіряючих, що, у свою чергу, ставить під сумнів достовірність та правильність таких розрахунків.

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими, такими, що не встановлені в порядку, визначеному законом, і є припущеннями, якими не можуть обґрунтовуватися порушення, які ставляться у вину саме позивачу.

Суди обґрунтовано прийняли до уваги надані позивачем документи на підтвердження приймання товару, переробки сої, перевезення олії соєвої, експорту олії соєвої та продажу олії соєвої на території України, експорту шроту, які за змістом на дають змогу прослідкувати всі етапи руху придбаного товару та його подальшої реалізації у заявлених об`ємах.

Судами попередніх інстанцій в рамках розгляду цієї справи досліджено процес поставки сої від ФГ «Фаворит», її переробки на олію та її подальшої реалізації за кордон та на території України.

Суди правильно урахували, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, суди дійшли правильних висновків, що факт продажу товарів, обумовлених спірним договором, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Таким чином, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00256840704 від 07 квітня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, беручи до уваги наведене, Суд уважає доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, безпідставними, оскільки висновок щодо застосування окремих положень Податкового кодексу України стосовно реальності/фіктивності господарських операцій формується в залежності від конкретних фактичних обставин кожної справи.

Верховний Суд зазначає, що фактично всі доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко