Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

справа № 620/3172/19

адміністративне провадження № К/9901/10440/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

провівши у касаційному порядку попередній розгляд справи №620/3172/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (суддя Бородавкіна С.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року (головуючий суддя Оксененко О.М., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.),

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - відповідач, Управління), в якому просила зобов`язати відповідача призначити та виплачувати їй пенсію за віком з 18.07.2018 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів.

Позов обґрунтовано протиправністю рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки позивачка при віці 62 роки та наявності страхового стажу понад 21 рік досягла усіх необхідних умов для призначення пенсії у відповідності до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судами встановлено, що 26 березня1996 року ОСОБА_1 виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

З метою призначення пенсії за віком позивачка через свого представника 18 липня 2018 року звернулася до Пенсійного фонду України з заявою, в якій просила останній визначити уповноважений територіальний орган, що має розглянути заяву по суті та направити її за належністю.

Листами від 13 серпня 2018 року № 19424/02, від 06 грудня 2018 року № 29092/02 територіальним органом Пенсійного фонду України відмовлено позивачці у прийнятті заяви про призначення пенсії за віком, оскільки нею не надано оригіналу паспорта або іншого документу, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) в Україні.

Не погоджуючись з вказаними діями пенсійного фонду, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №620/487/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зобов`язано Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 липня 2018 року про призначення пенсії за віком.

08 серпня 2019 року представником позивача подано до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України вимогу про добровільне виконання вказаного судового рішення.

Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області (правонаступник Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України) від 30 серпня 2019 року №1969/03-21 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком у зв`язку з постійним місцем проживання в Державі Ізраїль (країна, з якою не укладено договору в галузі пенсійного забезпечення) та відсутністю необхідного страхового стажу не менше 15 років, (не підтверджений оригіналами документів, в тому числі трудовою книжкою, або належним чином засвідченими копіями).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивачкою не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, а саме не надано до ГУПФУ в Чернігівській області необхідний пакет документів, що підтверджує її страховий стаж (оригінал або завірену уповноваженим органом копію трудової книжки), а відтак територіальний орган Пенсійного фонду України не мав підстав для призначення пенсії.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважаючи їх такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В касаційній скарзі наголошує на тому, що відповідачу надано усі необхідні та належні документи для призначення їй пенсії.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року.

Управління у відзиві на касаційну скаргу просить залишити останню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини урегульовані Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Відповідно до частини першої ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 44 Закону №1058-ІV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 цього Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Механізм подання та оформлення документів для призначення або перерахунку пенсій регулюється Порядком.

Так, постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 2.9 Порядку №22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (пункт 2.22 Порядку №22-1).

Згідно із пунктом 2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Пунктом 4.2 Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (пункт 38 Порядку).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 43).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка через свого представника звернулася до Управління з заявою про призначення пенсії, до якої було додано, зокрема, нотаріально засвідчену копією трудової книжки. Оригінал вказано документу для огляду не надавався.

Судами констатовано, що позивачкою не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки вона особисто (або через уповноваженого представника) не надала до ГУПФУ в Чернігівській області необхідний пакет документів, що підтверджує її страховий стаж (оригінал або завірену уповноваженим органом копію трудової книжки), а відтак територіальний орган Пенсійного фонду України не мав підстав для призначення пенсії.

Згідно ч. 2 ст.341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає слушним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову, оскільки позивачкою не дотримано порядку звернення за призначенням пенсії.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 , як громадянка України, яка виїхала за кордон на постійне місце проживання, має право на призначення пенсії за віком, проте за умови звернення до управління ПФУ з відповідною заявою з дотриманням положень Порядку 22-1, яким врегульовано питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №425/1867/16-а, від 21 вересня 2018 року у справі №805/465/18-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оцінюючи наведені сторонами обґрунтування, Верховний Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами попередніх інстанцій оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі №620/3172/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук