Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.10.2020 року у справі №815/2126/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 815/2126/15

адміністративне провадження № К/9901/25752/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року (судді: Жук С. І. (головуючий), Потапчук В. О., Семенюк Г. В. ) у справі №815/2126/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2015:

- №0000612206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 431 709,00 грн, з яких 287
806,00 грн - основне зобов'язання та 143 903,00 грн - штрафні санкції;

- №0000622206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 263 238,00 грн, з яких 175 492,00 грн - основне зобов'язання та 87 746,00 грн - штрафні санкції.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Товариством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, базуються на припущеннях, натомість Товариство має в наявності всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 (суддя Іванов Е. А.) у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства суд дійшов висновку, що операції між позивачем та контрагентами не мали реального характеру, оскільки не підтверджені належними первинними документами, а надані позивачем документи, які містять недоліки в заповненні, в своїй сукупності не відображають суть господарських операцій, з огляду на умови договорів, що їх регламентують, та не підтверджують фактичного їх здійснення.

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову Товариства, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнані протиправними та скасовано.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з огляду на фактичне здійснення таких господарських операцій, що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №000013\15-32-22-06\3250921811348\22 від 18.03.2015, оформленого за результатами проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по
31.12.2013, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.2, ст. 44, пп. 138.10.2, пп.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 287 806,00 грн та ПДВ на загальну суму 175 492,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Реал-Гіпермаркет Україна ", ПП "Таврія Плюс ", ТОВ "Таврія-В", ПП "Таврія-І ", ДП "Фуршет Регіон ", МПП "Виртус ", ПВТП "Екстра", ПП "Екстра-Південь ", ТОВ "Альфа-641 ", ТОВ "Лутоц ", ПП "Південь Агроекспорт", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на на ненадання позивачем належного документального підтвердження фактичного виконання договорів про надання послуг та недоведеністю взаємозв'язку отриманих послуг з веденням господарської діяльності Товариства. Крім того, надані документи не розкривають змісту наданих послуг, відсутні дані які саме послуги, в якій кількості та вартості були фактично надані позивачу.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентами відбувались у межах договорів про надання послуг з консультування, навантажно - розвантажувальних робіт, мерчандайзингових послуг, просування товарів, маркетингових, рекламних, інформаційних, інших послуг.

В підтвердження реальності здійснення яких, позивачем було надано копії первинних документів: договори, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), акти приймання наданих послуг, акти виконаних робіт, звіти до актів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, вказує на порушення, які допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, зазначає про безпідставне не врахування судом апеляційної інстанції доводів контролюючого органу щодо неправомірного формування витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями без належного документального підтвердження фактичного проведення таких господарських операцій, що було встановлено під час проведення перевірки та підтверджено рішенням суду першої інстанції.

Зазначає про не надання Товариством документів, які б підтверджували факт отримання послуг від контрагентів та безпосередній зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю платника податку, надані документи не розкривають зміст наданих послуг, з них неможливо прослідкувати які послуги надавались, періоду та місця їх надання, ціноутворення, а тому Товариством безпідставно сформовано дані податкового обліку за такими операціями. Не надано позивачем і будь - яких доказів, які б свідчили про необхідність та доцільність придбання таких робіт, послуг, як не надано і доказів того, що отримані роботи (послуги) мали економічний ефект для позивача.

11. Товариство надало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновку суду апеляційної інстанції про фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами та підтвердження таких первинними документами та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від
22.09.2015 просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Підпункт 14.1.108 пункту 14.1 статті 14.

Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

12.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

12.3. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі Податковий кодекс України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі Податковий кодекс України, з урахуванням правил, встановлених Податковий кодекс України.

12.4. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податковий кодекс України.

12.5. Підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138.

До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

12.6. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

12.7. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Податковий кодекс України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Податковий кодекс України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

12.8. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог Податковий кодекс України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Податковий кодекс України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податковий кодекс України.

13. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

13.1. Стаття 1.

13.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

13.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

13.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

13.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

15. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

16. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

17. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

20. Маркетингові послуги, як і послуги з консультування, мерчандайзинга (просування товарів), інформаційні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Для формування витрат та податкового кредиту за операціями з отримання таких послуг необхідною умовою, яка надає таке право суб'єкту господарювання є доведення безпосереднього зв'язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх (операцій) належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Підтвердженням зв'язку витрат, зокрема, на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству про необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо. У підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику. Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження. Крім того, в актах виконаних робіт має бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, у чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація наприклад: про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження. З огляду на вищенаведене, маркетингові дослідження мають являти собою: створення конкретної програми, враховуючи існуючу ситуацію на ринку; користь (ефект), яку отримує підприємство внаслідок реалізації результатів та бути підтверджені документально. Лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу валових витрат.

Вищевказане стосується й інших послуг, зокрема з консультування, мерчандайзинга (просування товарів), інформаційних послуг, тобто відносно тих послуг, які належать до безтоварних операцій.

21. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати та податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

22. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

24. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо не підтвердження належними первинними документами операцій з отримання послуг (надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують фактичне надання послуг з консультування, навантажно - розвантажувальних робіт, мерчандайзингових послуг, послуг з просування товарів, маркетингових, рекламних, інформаційних та інших послуг), а також не підтвердження безпосереднього зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю позивача, а відповідно і неправомірність формування Товариством витрат та податкового кредиту за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення) та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати та податковий кредит за такими операціями, з огляду на наступне:

20.1. в актах здачі - приймання робіт (надання послуг), актах приймання наданих послуг, актах виконаних робіт зазначено лише назви послуг (послуги з організації розміщення товарів постачальника на полицях, у проходах; додаткові маркетингові послуги для постачальників окремих груп товарів; послуги по організації просування товарів постачальника, послуги мерчандайзингу; реалізація та просування продукції замовника в торговій мережі супермаркетів "Таврія В"), без відображення за який період здійснювались послуги (в більшості випадків), які саме операції по просуванню товару були здійсненні, тобто відсутня інформація щодо суті господарської операції; розділи актів приймання наданих послуг за своїм змістом не відповідають даним договору на надання маркетингових послуг; в наведених актах відсутня будь-яка інформація щодо маркетингових послуг;

20.2. в актах надання послуг не визначені обставини по отриманню послуг по навантаженню-розвантаженню товарів, відсутня інформація щодо застосування або не застосування засобів (власних або засобів підприємства) для виконання робіт по навантаженню-розвантаженню товару, відсутня інформація щодо складів, на яких здійснювались роботи, не зизначені обсяги товарів, щодо яких були отримані послуги по навантаженню-розвантаженню.

Судом встановлено, що в штаті позивача є вантажник та не надано доказів, щодо необхідності залучення до виконання робіт, які раніше виконувались самостійно третьої особи та на тривалий період;

20.3. відсутні звіти про проведенні маркетингові дослідження, відсутні дані які саме послуги, в якій кількості та вартості були надані виходячи з розцінок; відсутні звіти щодо результату дослідження з просування товару з відповідною інформацією щодо оцінки ринку збуту (впровадження) розробки, оцінки ринку ресурсів, необхідних для провадження розробки, оцінки конкурентоспроможності видів продукції, які можуть бути отриманні з використанням розробки та видів - аналогів, аналіз перешкод і ризиків, пов'язаних з комерціалізацією конкретної розробки, тощо;

20.4. не було надано жодного документу в підтвердження виконання послуг з просування товарів (мерчандайзингові послуги); відсутні звіти щодо здійснених заходів по стимулювання з продажу товарів.

21. Тобто, фактично позивачем не було надано документи, що підтверджують фактичне отримання послуг та зв'язок отриманих послуг з його господарською діяльністю оскільки, а надані документи не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин.

Крім того, не надано позивачем і будь - які документи, які б підтверджували необхідність придбання таких послуг, безпосередній зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю позивача, відсутні документи, які б підтверджували ділову мету, економічний ефект від таких послуг.

22. Таким чином, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно сформовано витрати та податковий кредит за операціями з контрагентами, що не підтверджені належними первинними документами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано витрати та податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

24. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів щодо неправомірного формування витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами без належного документального підтвердження фактичного здійснення таких операцій з огляду на специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують.

25. Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

26. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина 1 ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

27. З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі № 815/2126/15 скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року в даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ. Я. Олендер І. А. Гончарова Р. Ф. Ханова