Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2018 року

Київ

справа №810/1044/18

адміністративне провадження №К/9901/58513/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Сільрада) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року (судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.) про задоволення заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про забезпечення позову, ухвалених у справі за їхнім позовом до Сільради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -

встановив:

У березні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Сільради від 07 вересня 2017 року № 9 «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області поєднаного з детальним планом території» (далі - Спірне рішення); заборонити Сільраді вчиняти певні дії, а саме - здійснювати розробку та затвердження детальних планів села Крюківщина, заборонити проектування каналізації та кладовища в с. Крюківщина.

На обґрунтування поданої заяви зазначили, що Спірне рішення порушує права мешканців та суперечить висновкам та рекомендаціям Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та Департаменту екології та природних ресурсів України Київської обласної державної адміністрації.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 05 квітня 2018 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовив.

У своєму рішенні суд проаналізував положення частин першої статті 150, пункту 4 частини першої статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та дійшов висновку, що наведені позивачами обґрунтування для задоволення заяви про забезпечення позову не підтверджені доказами про те, що захист їх прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову .

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 01 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про забезпечення позову задовольнив. Зупинив дію Спірного рішення до вирішення справи по суті. Заборонив Сільраді вчиняти певні дії, а саме - здійснювати розробку та затвердження детальних планів села Крюківщина, заборонив проектування каналізації та кладовища села Крюківщина на час розгляду адміністративної справи та до постановлення рішення.

Сільрада не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Вказує, що позивачі не довели, що протиправність Спірного рішення створює очевидну небезпеку чи/або порушує їх права, свободи та інтереси, а в матеріалах справи відсутні докази щодо неможливості виконання рішення суду у разі ухвалення його на користь позивачів. До того ж судом не враховано, що забезпечення позову у такий спосіб порушує права інших власників земельних ділянок.

На касаційну скаргу позивачі подали відзив, в якому просять відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд переглянув судові рішення в межах касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 - 158 КАС, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів вважає, що зазначені позивачами у клопотанні про забезпечення позову доводи надавали суду підстави для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що наслідки виконання Спірного рішення спричинить матеріальні збитки у великих розмірах, появу нових судових процесів та для відновлення попереднього стану необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів підтверджено письмовими доказами у матеріалах справи щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання вподальшому рішення суду.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко