Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова КАС ВП від 25.09.2024 року у справі №806/3370/18 Постанова КАС ВП від 25.09.2024 року у справі №806...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.03.2019 року у справі №806/3370/18
Постанова КАС ВП від 25.09.2024 року у справі №806/3370/18

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа №806/3370/18

касаційне провадження № К/9901/6682/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 (головуючий суддя - Біла Л.М., судді - Граб Л.С., Гонтарук В.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Малинський каменедробильний завод" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі у тексті - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0007241404.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у нього відсутній обов`язок з подання такої звітності, оскільки розділом ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у 2014 році звіт про контрольовані операції подається лише за період з 01.09.2013 по 31.12.2013, а за вказаний період загальна сума операцій позивача з контрагентом-нерезидентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Атенор" не була рівною та не перевищувала 50 мільйонів гривень. Також позивач зауважує, що він не був ознайомлений у встановлений законом спосіб з наказом про проведення перевірки, відомостями про дату та місце проведення перевірки до її початку, ним лише 01.03.2018 отримано повідомлення Управління від 21.02.2018 №214/06-30-14-04 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 26.02.2018 на підставі наказу №403 від 21.02.2018 з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині не подання звіту про контрольовані операції за 2013 рік, що, в свою чергу, є порушенням вимог статті 78 ПК України та відповідно до статті 79 ПК України є підставою для визнання перевірки незаконною та такою, що не тягне правових наслідків.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 09.10.2018 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 30.03.2018 №0007241404.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в розмірі 344100,00 грн, що в свою чергу є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0007241404.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.02.2019 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що дії щодо складання акту та сам акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача. Акт є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючим органом в повній мірі доведено правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: положень підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39, статті 79, пункту 120.3 статті 120, пункту 24 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи). Також скаржник посилається на незастосування до спірних правовідносин положень підпункту 56.2.1 пункту 56.2 статті 56 ПК України. Зауважує, що його не було ознайомлено належним чином про проведення перевірки. Скаржник зазначає про неврахування судами, що операції платника податків за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 не перевищували 50 мільйонів гривень, тому він не повинен був надавати до контролюючого органу звіт про контрольовані операції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.03.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції про правомірність застосування до платника фінансових санкцій за неподання звіту про контрольовані операції за 2013 рік, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою 24.09.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до касаційного розгляду на 25.09.2024.

Переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що начальником Управління у зв`язку з недотриманням Товариством вимог пункту 39.4 статті 39 ПК України та неподання звітності про контрольовані операції за 2013 рік, згідно з підпунктами 78.1.2, 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 ПК України був прийнятий наказ "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Малинський каменедробний завод" від 21.02.2018 №403.

Відповідно до повідомлення від 21.02.2018 №214/6/06-30-14-04-10 було проінформовано Товариство, що на підставі підпунктів 78.1.2, 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 ПК України та наказу від 21.02.2018 №403 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Малинський каменедробильний завод" Управлінням з 26.02.2018 буде проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства за адресою: 10003, м. Житомир, вул. Ю. Тютюнника, 7.

У подальшому Управлінням проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань неподання ним звіту про контрольовані операції за 2013 рік, за результатами якої складено акт від 07.03.2018 №292/06-30-14-04/04011905 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині неподання звіту про контрольовані операції за звітний 2013 рік.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0007241404, яким до позивача застосвано штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в розмірі 344100,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження прийнятого рішення, рішенням ДФС України від 11.06.2018 №20019/6/99-99-1103-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.09.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" від 04.07.2013 №408-VІІ, яким внесено зміни, зокрема, до статті 39 ПК України.

Відповідно до підпункту 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2013) для цілей цього Кодексу контрольованими операціями, зокрема, є господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами.

Згідно з підпунктом 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 ПК України операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума здійснених операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік (підпункт 39.4.1 пункту 39.4статті 39 ПК України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення трансфертного ціноутворення" від 13.05.2014 №1260-VII підрозділ 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 24 такого змісту: " 24. Встановити, що у 2014 році звіт про контрольовані операції, що відповідно до статті 39 цього Кодексу подається центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за період з 1 вересня по 31 грудня 2013 року подається до 1 жовтня 2014 року".

Системний аналіз вищезазначеного правового регулювання дає підстави для висновку про те, що платник податку зобов`язаний подати звіт про контрольовані операції за звітний період 2013 року центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 01.10.2014.

Наявність такого обов`язку пов`язується зі здійсненням платником контрольованих операцій, якими, окрім іншого, є господарські операції в обсязі, що дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за календарний рік, з пов`язаною особою - нерезидентом.

Для визначення обсягу контрольованих операцій враховується вартісний показник усіх операцій з контрагентом у цілому за календарний рік, тобто з 1 січня по 31 грудня звітного року. При цьому, у звіті за 2013 рік платник податку повинен зазначити контрольовані операції, здійснені у період з 01.09.2013 по 31.12.2013,.

Податковим кодексом України визначено, що до контрольованих операцій належать операції, загальна сума яких з одним контрагентом протягом року дорівнює або перевищує 50 млн. гривень та що підпадають під одну з наступних умов:

операції з пов`язаними резидентами, що відповідають певним критеріям,

визначеними статтею 39 Податкового кодексу України та/або

операції з пов`язаними нерезидентами та/або

операції з непов`язаними нерезидентами, які зареєстровані у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або які сплачують податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Неподання до Державної фіскальної служби платником податків звіту про проведені ним контрольовані операції, відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Кодексу є порушенням податкового законодавства, відповідальність за яке передбачено пунктом 120.3 статті 120 Кодексу.

Пунктом 120.3 статті 120 ПК України (в редакції, чинній на дату прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення) встановлено, що неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України у редакції, чинній на момент застосування заходів відповідальності.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач у 2013 році здійснював господарські операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Атенор" (далі - ТОВ "Атенор", ІПН 7714169333, Російська Федерація), який є нерезидентом - пов`язаною з платником податків особою.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що загальний обсяг господарських операцій платника податків з ТОВ "Атенор", проведених у 2013 звітному році, складає 67139433,00 грн.

Тобто, впродовж 2013 року проведені господарські операції між позивачем та ТОВ "Атенор" перевищують 50 мільйонів гривень та відповідають вартісному критерію визнання операцій контрольованими.

Наведене свідчить, що позивач повинен був надати до контролюючого органу звіт про неконтрольовані операції за 2013 рік, зазначити контрольовані операції, здійснені у період з 01.09.2013 по 31.12.2013, чого Товариством зроблено не було.

З огляду на викладене, у справі, що розглядається, податковий орган при прийнятті 30.03.2018 спірного податкового повідомлення-рішення правомірно застосував до позивача відповідальність за неподання звіту про контрольовані операції, передбачену пунктом 120.3 статті 120 ПК України, у вигляді штрафу в загальній сумі 344100,00грн.

Доводам скаржника про неправомірність проведення перевірки, несвоєчасне повідомлення про проведення перевірки судом апеляційної інстанції надано правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції та приймає до уваги, що позивачем допущено контролюючий орган до проведення перевірки, а факт неподання звіту про контрольовані операції не спростовано позивачем у доводах касаційної скарги.

Позивач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати