Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.09.2019 року у справі №818/1261/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

Київ

справа №818/1261/15

адміністративне провадження №К/9901/9299/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши порядку письмового провадження касаційну скаргу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна"

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року (суддя - Бондар С. О..)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року (головуючий суддя - Чалий І. С., судді - П'янова Я. В., Зеленський В. В. )

у справі №818/1261/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна"

до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" (далі - ТОВ "Урожайна країна", Товариство) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції у Сумській області (далі - Роменська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 квітня 2015 року №0000212200, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 696 136,69 грн та №000020200 про застосування штрафних санкцій по РРО на суму 3
507 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач за наслідками перевірки дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень чинного законодавства при визначенні своїх податкових зобов'язань за наслідками здійснення господарської діяльності, тому у контролюючого органу не було правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 03.04.2015 № 000020200 на суму 3 507 грн та №0000212200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 69 990,63 грн, в тому числі 46 660,42 грн за основним платежем та 23 330,21 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Урожайна Країна" на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 4 333,62 грн. пропорційно до частини відхилених позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкове повідомлення-рішення №0000212200 в частині донарахування податку на додану вартість на загальну суму 626 146,06 грн, в тому числі 417
430,71 грн - за основним платежем та 208 715,35 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями є законним і обґрунтованим.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що відповідно договору поставки зерна №977-Г від 21 червня 2010 року ВАТ "Миронівський хлібопродукт" як покупець перерахував на користь позивача в якості передоплати за товар 11 березня 2011 року 279 999,42 грн та 04 березня 2011 року 1 549 999,75 грн. На зазначені суми позивачем було виписано податкові накладні № 28 від 11 березня 2015 року та №29 від 14 березня 2015 року, що зареєстровані та відображені в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року на загальну суму податку на додану вартість 859 299 грн. У зв'язку з неможливістю поставки товару Товариством було прийнято рішення про повернення частини коштів, тому у відповідності до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України позивач правомірно здійснив коригування податкового зобов'язання по загальній декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року від
20.03.2012 всього на суму 116 666,66 грн. На думку Товариства, висновок відповідача про заниження Товариством бази оподаткування по продажу продукції пов'язаній особі за цінами меншими за звичайні є необгрунтованим. Скаржник зауважив, що відповідачем неправильно обраховано звичайну ціну сільськогосподарської продукції і суди попередніх інстанцій не надали цьому належної правової оцінки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2015 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановленосу судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Роменською об'єднаною державною податковою інспекцією ДФС у Сумській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Урожайна країна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 20.03.2015 № 108/2201/37078234 (далі- Акт перевірки).

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- пп.1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 39.1, 39.2, 39.4, 39.5 ст.39, п.188.1 ст.188, п.п.209.1, 209.2, 209.3, 209.6, 209.15.1. ст. 209 Податкового кодексу України у зв'язку із заниженням позивачем податку на додану вартість в сумі 464 091,13 грн;

- п. п. 2.11,3.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

На підставі акту та за результатами перевірки 03 квітня 2015 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000212200, яким Товариству донараховано податок на додану вартість в сумі 696 136,69 грн (основний платіж - 464 091,13 грн, штрафні санкції- 232 045,56
грн);

- № 0000202000 про застосування штрафних санкцій по РРО на суму 3 507 грн.

Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податку на додану вартість на загальну суму 626 146,06 грн (у тому числі 417
430,71 грн за основним платежем та 208 715,35 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту) встановлено статтею 192 Податкового кодексу України.

Пунктом 192.1 статті 192 Подактового колесу України встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Контролюючий орган дійшов висновку про заниження ТОВ "Урожайна країна" податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року в сумі 116 666,67 грн.

Так, перебуваючи на загальній системі оподаткування, ТОВ "Урожайна країна" 21 червня 2010 року уклало договір поставки зерна з ВАТ "Миронівський хлібопродукт", за умовами якого 11 та 14 березня 2011 року йому перераховано грошові кошти в розмірі 279 999,42 грн та 1 549 999,75 грн відповідно.

20 березня 2012 року позивач здійснив коригування податкового зобов'язання на суму 116 666,66 грн по загальній декларації з ПДВ за лютий 2012 року внаслідок повернення попередньої оплати ПАТ "Миронівський хлібокомбінат" за непоставлену кукурудзу.

Суди попередніх інстанції погодилися з висновками Роменської ОДПІ про відсутність правових підстав для здійснення такого коригування через недоведенність позивачем факту повернення коштів за непоставлений товар, при послалися на умови укладеного позивачем з ПАТ "Миронівський хлібокомбінат" договору №977-г від 21 червня 2010 року, пунктом 2.2. якого передбачено, що Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування 100% коштів на рахунок Постачальника за кожну партію товару протягом 5 днів з моменту отримання рахунку на партію товару.

Верховний Суд звертує увагу на те, що в договорі поставки не визначений чіткий порядок виставлення рахунку на товар, який є підставою для здійснення оплати, а саме не встановлено, чи такий пред'являється Покупцю до поставки товару чи після його поставки. При цьому в договорі відсутня заборона щодо здійснення передоплати за товар.

Під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовано, чи відбулася реальна поставка товару, не досліджено первинну документацію щодо здійснення поставки сільськогосподарської продукції, зокрема, виставлені рахунки на оплату товару, накладні, підтверджуючі рух товару на складах, тощо. Також судами не досліджено питання щодо здійснення повернення грошових коштів покупцю ПАТ "Миронівський хлібокомбінат", зокрема, не надано правової оцінки банківським документам, наданим позивачем на підтвердження здійснення перерахунку коштів на рахунок його контрагента, таким як платіжні дорученням та банківські виписки.

Крім того, відповідач дійшов висновку про заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій (колонка Б) в сумі 207 409,04
грн, у зв'язку із заниженням бази оподаткування по продажу кукурудзи на кормові цілі 3 класу та гороху 2 і 3 класу пов'язаній особі за цінами меншими за звичайні, що є порушенням вимог пп.1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на момент здійснення господарських операцій, а також вимог п.п. 39.1, 39.2, 39.4, 39.5 ст. 39, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

Так, 90% від загального обсягу реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва ТОВ "Урожайна країна" припадає на ПАТ "Миронівський хлібопродукт", ПАТ "Миронівський завод по виготовленню комбікормів та круп", ТОВ "Катеринопільській елеватор".

Одним із засновників ТОВ "Урожайна країна" є ПАТ "Миронівський хлібопродукт", внесок якого у статутний капітал становить 99%, і який також є засновником ПАТ "Миронівський завод по виготовленню комбікормів та круп" та ТОВ "Катеринопільській елеватор", тобто покупцями продукції позивача були пов'язані особи.

Відповідно до пп. 14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено пп. 14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу, або індикативна ціна. У такому разі звичайна ціна операції визначається відповідно до пп. 14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, але не може бути меншою за мінімальну або індикативну ціну.

Пунктом 188.1 статті 188 Податковогокодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до Пунктом 188.1 статті 188 Податковогокодексу України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів..".

За приписами пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). При цьому, ідентичними є товари (роботи, послуги), що мають однакові основні ознаки та незначні відмінності в зовнішньому вигляді. Однорідними вважаються товари (роботи, послуги), що мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, які дозволяють їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними;

Згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах..

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна. прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів."

Порядок визначення звичайної ціни з 01.01.2013 року регламентовано статтею 39 Податкового кодексу України.

Згідно п. 39.1 ст. 39 Податкового Кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено п. 39.1 ст. 39 Податкового Кодексу України і не доведено зворотне. в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:

а) бартерних операцій;

б) операцій з пов'язаними особами;

в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;

г) в інших випадках, визначених п. 39.1 ст. 39 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.39.2 ст. 39 Податкового Кодексу України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених п.39.2 ст. 39 Податкового Кодексу України, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) "витрати плюс";

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

Пунктом 39.3 статті 39 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Пунктом 39.4 статті 39 Податкового Кодексу України визначено, що за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна. яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна ціна, аналогічні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам. послугам), які прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни, встановленому в абзаці першому цього пункту порядку, здійснюється з урахуванням таких факторів.

За приписами п.39.11 ст. 39 Податкового Кодексу України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ.

Відповідно до пунктів 39.14, 39.15 статті 39 Податкового кодексу України обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

У разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.

ТОВ "Урожайна країна" укладало договір поставки № 0325-Г від 03.08.2012 з ПАТ "Миронівський ЗВКК ", на виконання умов якого ТОВ "Урожайна країна" було реалізовано ПАТ "Миронівський ЗВКК" кукурудзу на кормові цілі за ціною від 1 000
грн до 1 241,67 грн за тону.

У серпні 2012 року ТОВ "Урожайна країна" здійснило реалізацію гороху 2 класу ПАТ "Миронівський хлібопродукт" за ціною 2 083,33грн за тону (без ПДВ) на загальну суму 5 206 394,17 грн, в т. ч. ПДВ - 867 732,36грн.

У серпні 2013 року позивачем реалізовано горох 3 класу ТОВ "Катеринопільській елеватор" за ціною 2 083,33грн. на загальну суму 1 234 598,02 грн, в т. ч. ПДВ - 205 766,34 грн.

На запити Роменської ОДПІ про надання інформації щодо визначення цін на реалізовану продукцію позивач відповіді не надав, тому відповідачем для розрахунку звичайної ціни на кукурудзу, у відповідності до положень п.39.11 ст.39 Податкового Кодексу України, застосовано ціни реалізації сільськогосподарської продукції, які діяли відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", Методику визначення мінімальної та максимальної інтервенційної ціни об'єкта державного цінового регулювання, затвердженої Постановою кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року №159 та Постанову Кабінету Міністрів України від 05 березня 2012 року N 180 "Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2012-2013 роках".

При цьому в акті перевірки відповідач зазначив про взяття за основу в якості базових цін встановлені згідно наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.03.2012 № 125, від 26.06.2013 №394 мінімальні та максимальні інтервенційні ціни на об'єкти державного цінового регулювання у 2012/2013 маркетинговому періоді на кукурудзу для кормових потреб, горох 2,3 класів.

Визначивши таким чином ціну реалізації товару, відповідач дійшов висновку про заниження ТОВ "Урожайна країна" податку на додану вартість на суму 207 409,04
грн.

Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, позивач посилався, зокрема, на неправильність визначення податковим органом розміру звичайних цін на поставлену ним продукцію, що призвело до неправильного обрахунку податкового зобов'язання.

Разом з тим, під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій не встановили, який рівень звичайних цін визначено контролюючим органом щодо певних видів проданих Товариством товарів та не перевірено правильність такого. Судами не досліджено розрахунку заниження цін, що наведений податковим органом у Додатку №5 до акту перевірки, копія якого в матеріалах справи відсутня, не дивлячись на посилання на зазначений документ у самому акті перевірки та у запереченні на адміністративний позов, де вказано про врахування при визначенні цін реалізації пов'язаним особам даних по Цінам на внутрішньому ринку України (http://www. apk-inform. com).

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції звертає увагу судів на те, що зміст положень статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент апеляційного розгляду справи) зобов'язує суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Справедливість судового рішення вимагає щоб такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Обираючи аргументи та приймаючи докази, суди мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням допущення вказаних вище порушень судом апеляційної інстанції, справа направляється до суду першої інстанції зі скасуванням усіх судових рішень у справі.

З огляду на вищевикладене, а також те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати.

Справу №818/1261/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова