Історія справи

Постанова КАС ВП від 25.06.2024 року у справі №300/2896/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Київ

справа № 300/2896/22

касаційне провадження № К/990/15818/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року (головуючий суддя - Біньковська Н.В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мікула О.І.; судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.)

у справі № 300/2896/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (далі - ТОВ «Карпатнафтохім», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЗМУ ДПС РВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2021 року № 427/33-00-07-01.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 22 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року, позов задовольнив.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що при визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість за операціями з поставки товарів власного виробництва товариство виходило з договірних цін, визначених сторонами в договорі поставки, які відповідають рівню звичайних цін. При цьому, кoнтрoлюючий oрган не дoвів належним чином факт реалізації прoдукції пoзивача за цінами, які не відповідають рівню звичайних/ринкових.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на тому, що позивач реалізував соду каустичну (натрію гідроксид технічний) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ТОВ «Миколаївський глиноземний завод») за ціною, нижчою виробничої собівартості. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 440/1503/19.

Ухвалою від 06 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ЗМУ ДПС РВПП.

02 серпня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Карпатнафтохім» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2020 року, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 19 лютого 2021 року № 39/33-00-07-01-01/33129683.

За результатом проведення перевірки податковий орган склав акт від 04 листопада 2021 року № 407/33-00-07-01/33129683, яким встановив порушення платником вимог підпунктів 14.1.71, 14.1.219, пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2020 року, на 2 439 699,36 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки відповідач встановив, що в листопаді 2020 року ТОВ «Карпатнафтохім» здійснювало реалізацію соди каустичної (натрію гідроксид технічний), марка А, вищий сорт, на користь ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» за ціною, яка нижче звичайної ціни (нижче 7 819,26 грн за 1 тонну).

На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган 15 грудня 2021 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 427/33-00-07-01, яким зменьшив розмір від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2020 року, на 2 439 699,36 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття податковим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.

За приписами пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

З огляду на те, що спірні у цих правовідносинах господарські операції стосуються постачання позивачем самостійно виготовленої соди каустичної, базу оподаткування податком на додану вартість необхідно визначати, ґрунтуючись на договірній вартості такої операції. Але база оподаткування у такому випадку не може бути нижчою за звичайні ціни.

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Таким чином, ціна господарської операції, яка визначена сторонами у договорі, за загальним правилом та допоки не доведено зворотне, уважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

В свою чергу, ринковою ціною може бути: договірна ціна за умови, що правочин відбувся на добровільній основі та обидві сторони є взаємно незалежними; ціна, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.

Тому, особа, яка вважає, що платник податку здійснював продаж самостійно виробленої продукції за цінами, нижчими за рівень ринкових цін, має право довести цю обставину зважаючи на рівень ціни, яка склалася на ринку ідентичних товарів у подібних економічних умовах.

У спірних правовідносинах контролюючий орган установив невідповідність розміру ціни реалізації соди каустичної (натрію гідроксид технічний), марка А, вищий сорт, рівню звичайної ціни (ціна нижче 7 819,26 грн за 1 тонну), що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2020 року на 2 439 699,36 грн.

Суд зауважує, що в цій справі особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів за цінами, які не відповідають ринковим та цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів, визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.

Натомість, судовим розглядом встановлено, що при проведенні перевірки аналіз цін на соду каустичну (натрію гідроксид технічний), марки А, вищого сорту, за період листопад 2020 року, контролюючим органом не здійснювався.

В акті перевірки жодних доказів щодо реалізації продукції товариства за цінами, які не відповідають звичайним, контролюючим органом не наведено і під час судового розгляду справи також не надано.

В свою чергу суди встановили, що при укладенні договору з ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» позивач в першу чергу керувався умовами існуючого ринку цього продукту для забезпечення можливості реалізувати максимальну кількість соди на найближчій території. Умова ціноутворення за формулою, яка визначена в договорі з ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», дає змогу на систематичній основі встановлювати рівень цін на соду каустичну на рівні ринкових цін, а не в залежності від коливань кон`юнктури тимчасового та/або разового характеру. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» для задоволення власних потреб має можливість імпортувати соду на ринок України за цінами, які склались на зовнішніх ринках у відповідності до котирувань міжнародних цінових агентств, відповідно, ТОВ «Карпатнафтохім» змушене конкурувати на ринку України з іншими імпортерами - виробниками соди каустичної. За позицією платника, співпраця з ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є стратегічно необхідною і базується на принципах довготривалих відносин, що підтверджується укладеними з ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» договорами поставки соди каустичної від 22 травня 2017 року, 27 січня 2020 року, 28 грудня 2021 року із специфікаціями за 2020, 2021 роки. Позивачем надано докази показників міжнародного цінового агентства IСIS, на основі яких за умовами договору поставки з ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» здійснюється щомісячний розрахунок ціни соди каустичної.

Суд звертає увагу, що у податковому законодавстві сформовано так звану «презумпцію ринкової ціни угоди», відповідно до якої сформована договірними сторонами ціна буде вважатися ринковою, допоки її невідповідність не буде доведено у встановленому порядку.

Сформульована у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України презумпція ринкової ціни угоди може бути спростована особою, яка вважає рівень договірної ціни нижчим за ринковий, і саме ця особа (у спірному випадку - контролюючий орган) має довести невідповідність ціни договору рівню ринкових цін.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, щo тягар дoказування невідповідності договірних цін рівню ринкових пoкладається саме на кoнтрoлюючий oрган, oскільки позивач декларує такі ціни у відповідних первинних документах, які надаються на перевірку контролюючому органу.

Зі свого боку, податковий орган у разі виникнення сумнівів щодо відповідності визначених у договорі цін рівню ринкових має право звернутися до уповноважених державних органів за інформацією про рівень ринкових цін.

Разом з тим, судами встановлено, і не спростовано відповідачем того факту, що при проведенні перевірки контролюючим органом аналіз цін на соду каустичну (натрію гідроксид технічний) марки А вищого сорту, за період листопад 2020 року, не здійснювався. Доказів на підтвердження цих обставин матеріали справи не містять.

У касаційній скарзі контролюючий орган посилається на те, що судом апеляційної інстанції рішення прийнято без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі за подібними правовідносинами. Дослідивши матеріали цієї справи та встановлені фактичні обставини спору, Суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означеній справі та у справі, що розглядається, регламентуються переважно одними й тими ж нормами ПК України, обставини цих справ в кожній окремій ситуації все ж не є подібними. Наведені відповідачем цитати із вказаних судових рішень не доводять, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник