Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.06.2020 року у справі №461/2361/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 461/2361/17

адміністративне провадження № К/9901/16504/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А. Ю.,

суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року у складі судді Юрківа О. Р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Кузьмича С. М., Довгої О. І., Улицького В. З. у справі №461/2361/17 ( №876/7906/17) за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи - виконавчий комітет Львівської міської ради, управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Львівської міської ради з розгляду його заяви від 14.02.2017 про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в урочищі Голоско житлового району "Збоїща" у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку;

- зобов'язати Львівську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ним 14.02.2017 заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га в урочищі Голоско житлового району "Збоїща" у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку у строки, порядку та у спосіб, передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним Кодексом України та прийняти належне, у відповідності до чинного законодавства рішення.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, визнано неправомірною бездіяльність Львівської міської ради з розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.02.2017 про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. в урочищі Голоско житлового району "Збоїща" у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Зобов'язано Львівську міську раду розглянути на пленарному засіданні сесії, подану ОСОБА_1 14.02.2017 заяву про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га. в урочищі Голоско житлового району "Збоїща" у м. Львові для будівництва та обслуговування житлового будинку - у строки, порядку та у спосіб, передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним Кодексом України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Львівська міська рада подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову у позові.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій неправильно розтлумачили ст.118 ЗК України, якою передбачено, підстави відмови у наданні дозволу. Підстав для прийняття на сесії міської ради рішення про надання позивачам дозволів не було, оскільки Управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради, під час опрацювання заяви, встановлено невідповідність місця розташування об'єкта генеральному плану населеного пункту, містобудівній документації. Розгляду будь-якого питання на пленарному засіданні сесії міської ради передує робота з перевірки наданих документів, підготовки проекту ухвали, тощо. Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради здійснює участь у формуванні та реалізації політики міської ради та її виконавчих органів у сфері земельних відносин і організації землеустрою.

Позивач відзиву на касаційну скаргу до суду не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 14.02.2017 позивач, як учасник бойових дій, звернувся до Львівської міської ради із письмовою заявою про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовною площею 0,10 га в урочищі Голоско житлового району "Збоїща" у м. Львові.

До заяви були долучені: план земельної ділянки масштабу 1:500, виконаний спеціалізованою організацією, із зазначеними межами ділянки, вирахованою її загальною площею, довідка про правовий статус земельної ділянки, виданий відділом Держгеокастру у м. Львові Львівської області, довідка про наявність/відсутність зареєстрованих у позивача правовстановлюючих документів на земельні ділянки, видана відділом Дерземагенства у м. Львові, копія паспорта громадянина України із ідентифікаційним кодом та копія посвідчення учасника бойових дій.

Згідно відповіді Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21.03.2017 позивачу повернуто його звернення з пакетом документів та роз'яснено, що запропонована ним до закріплення земельна ділянка відповідно до плану зонування Шевченківського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 №4657, входить в зону Ж-2 (зона малоповерхової забудови 4 поверхи). Також повідомлено що питання щодо надання земельних ділянок для індивідуального будівництва учасникам антитерористичної операції перебуває на стадії опрацювання.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що вирішення заяви позивача повинно було відбуватись в порядку визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто на пленарному засіданні Львівської міської ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку передбачений законодавством.

Також суд відхилив доводи відповідача про те, що виявлення підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, може бути підставою не виносити клопотання позивача на пленарне засідання міської ради.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає наступне.

Ключовим правовим питанням у справі є правомірність дій Львівської міської ради щодо не вирішення міською радою заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою на сесії міської ради у формі відповідного рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Львівська міська рада з метою вирішення клопотання (заяви) позивача про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у передбаченій законом формі рішень про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки позивачам не приймала.

Отже, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача, що має місце протиправна бездіяльність, оскільки вирішення заяв повинно було відбуватись на пленарному засіданні міської ради із прийняттям відповідних рішень.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком судів та вважає його правомірним.

Верховний Суд розглядав справи з подібними правовідносинами. У постанові від
17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки.

Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для відступу від цього висновку.

Отже, відсутність рішення Львівської міської ради про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про її протиправну бездіяльність. Способом захисту порушеного права суд визначив зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального права. Тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді А. І. Рибачук

Л. В. Тацій