Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/38369/21

адміністративне провадження № К/990/36464/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/38369/21

за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року (суддя Бояринцева М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року (суддя-доповідач - Аліменко В.О., судді: Бєлова Л.В., Лічевецький І.О.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у кому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору ВП НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №66838109 від 16 вересня 2021 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов від 29 вересня 2014 року ВП НОМЕР_1 та від 16 вересня 2021 року ВП №66838109 у частині, що стосується постанови від 29 вересня 2014 року ВП НОМЕР_1. Задоволено частково клопотання представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №640/38369/21. Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року.

Постановляючи означену ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що строк на оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, з урахуванням положень статті 287 КАС України становить 10 днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд установив, що матеріали виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження направлення державним виконавцем та отримання позивачем та/або його представником постанови про стягнення виконавчого збору ВП НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року. Між тим, представника позивача не заперечував, що з матеріалами виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 він ознайомився 18 травня 2021 року. Отже, станом на 18 травня 2021 року представнику позивача було достеменно відомо про наявність постанови про стягнення виконавчого збору ВП НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року.

На переконання суду першої інстанції, невчинення позивачем та його представником дій щодо звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною постанови відповідача про стягнення виконавчого збору НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року з підстав закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду, позаяк наявність закінченого виконавчого провадження не перешкоджає реалізації боржником права звернутися до суду із позовною заявою про визнання постанови про стягнення виконавчого збору протиправною. Ураховуючи, що позивач про порушення своїх прав достеменно дізнався 18 травня 2021 року, а з позовом до суду звернувся 24 грудня 2021 року, це свідчить про порушення строків звернення до суду, встановлених частиною другою статті 287 КАС України. При цьому, суд відмітив, що інших об`єктивних, непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду представником позивача у позовній заяві та поясненнях не наведено.

За описаних обставин Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року, а наведені ним у позовній заяві та поясненнях причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними. Тому, враховуючи приписи статті 123, пункту 8 частини першої статті 240, пункту 1 частини другої статті 287 КАС України, позовна заява ОСОБА_1 в указаній частині підлягає залишенню без розгляду.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

22 грудня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що після закінчення 26 жовтня 2020 року виконавчого провадження № НОМЕР_1 постанова про стягнення виконавчого збору ВП № НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року не створювала жодних правових наслідків для боржника, адже перестала мати юридичну силу, з огляду на що у позивача була відсутня необхідність звертатися до суду з позовом про її скасування. Лише після ознайомлення представника позивача 21 грудня 2021 року з виконавчим провадженням № НОМЕР_2 стало відомо, що підставою для його відкриття є постанова про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року. В той же час, оскарження лише постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 не є ефективним способом захисту прав позивача (позиція Верховного Суду у справі № 360/4369/19), у такому випадку перш за все необхідно оскаржувати постанову про стягнення виконавчого збору, яка є виконавчим документом. Однак, суд першої інстанції розділив позовні вимоги, не визнавши зв`язок між двома вимогами. Фактично обставини, які стали підставою оскарження постанови про стягнення виконавчого збору НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року, не могли існувати станом на 18 травня 2021 року, адже тоді правовідносини між боржником, стягувачем і органом, що здійснює виконання рішення суду були припинені. Крім того, позивач жодним чином не проявляв бездіяльність у питанні оскарження спірних постанов, а відразу після ознайомлення з матеріалами ВП № НОМЕР_2 розпочав підготовку позову та оперативно ініціював початок судового процесу.

На підставі наведеного касатор уважає, що суд першої інстанції, унаслідок порушення норм процесуального права, прояву надмірного формалізму та неповноти дослідження обставин справи, дійшов до передчасного та помилкового висновку щодо відсутності підстав для поновлення пропущеного строку в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про стягнення виконавчого збору ВП НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року, у зв`язку із чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції допустив ті ж самі процесуальних порушень, проігнорувавши доводи апеляційної скарги.

Ухвалою від 10 січня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

26 січня 2023 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на касаційну скаргу, в якому відповідач просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ухвалою від 21 квітня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

IV. Джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За приписами статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За нормами частини третьої статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за правилами адміністративного судочинства регламентовані приписами статті 287 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду).

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За правилами частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

Спір у цій справі пов`язаний, з-поміж іншого, з правомірністю постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору ВП № НОМЕР_1 від 29 вересня 2014 року.

Як зазначалося вище, з даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся у грудні 2021 року та просив поновити строк звернення до суду.

Так, згідно з приписами процесуального закону, умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160 161 КАС України, а також дотримання строків звернення до суду, обов`язкове подання переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, у тому числі щодо сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Окрім того, частинами тринадцятою, п`ятнадцятою статті 171 КАС України передбачено повноваження суду першої інстанції у разі встановлення після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановити ухвалу про залишення заяви без руху та надати строк для усунення її недоліків, і залишення її без розгляду в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Частиною дев`ятою статті 171 КАС України визначено, що в ухвалі про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, зокрема, зазначається результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику (повідомлення) сторін.

З обставин цієї справи слідує, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цією позовною заявою, одночасно заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням причин поважності такого пропуску та просив суд його поновити.

Ухвалою від 18 січня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у цій справі та дійшов висновку про її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому, в цій ухвалі суд зазначив про те, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду буде вирішуватися після отримання матеріалів виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Отже, питання поновлення пропущеного строку за клопотанням позивача судом при відкритті провадження у справі не вирішувалося, причини пропуску пропущеного позивачем строку звернення до суду неповажними не визнавалися.

19 червня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому, серед іншого, заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Представником позивача, у свою чергу, подано письмові пояснення, у яких зазначено про те, що з виконавчим провадженням № НОМЕР_1 він був ознайомлений 18 травня 2021 року. Проте зважаючи, що виконавче провадження НОМЕР_1 було закінчено 26 жовтня 2020 року внаслідок повернення виконавчого документу стягувачу, необхідності у зверненні з позовом про скасування постанови про стягнення виконавчого збору не було.

Після цього, суд першої інстанції 03 жовтня 2022 року постановив оскаржувану ухвалу, якою визнав неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною вимогою про визнання протиправною та скасування постанови від 29 вересня 2014 року ВП НОМЕР_1 та залишив позовну заяву у цій частині без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України. За наслідками перегляду цієї ухвали в апеляційному порядку Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2022 року залишив її без змін.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних рішень, колегія суддів виходить із такого.

Суд уважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.

З аналізу положень статей 123 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

Водночас, процесуальний закон передбачає можливість суду повернутися до вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і у разі встановлення неповажності причин пропуску такого строку постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Закріплений у частинах першій - третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.

До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені у позовній заяві, підстави для поновлення строку.

Подібним чином законодавець урегулював й механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України те, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення з позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

Попри це, суд першої інстанції при відкритті провадження у справі не вирішив питання про поновлення процесуального строку, відмову у його поновленні та не визнавав підстави такого пропуску (не)поважними.

Крім того, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, у якій вказати інші поважні причини пропуску строку, ніж ті, які були зазначені у первинній заяві про поновлення строку та які були визнані судом неповажними.

Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23 вересня 2020 року) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку про те, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі № 640/17351/19, від 14 липня 2022 року у справі № 380/10649/21, від 30 січня 2023 року у справі № 640/10031/20 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.

Разом із тим, матеріали справи не містять процесуальних рішень суду першої інстанції щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Підсумовуючи неведене колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 та пункт 8 частини першої статті 240 КАС України неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, допустивши при цьому порушення вимог частини першої статті 123, статті 169 та частини тринадцятої статті 171 КАС України, не залишивши позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачу можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції на вказані особливості залишення без розгляду позовних заяв з підстав пропуску строку звернення до суду уваги не звернув і процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

При цьому Суд зазначає, що не оцінює поважність наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду, оскільки суд першої інстанції не дотримався процесуального порядку вирішення питання щодо поважності їх пропуску.

За описаних вище міркувань Верховний Суд уважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконних рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у цій справі.

Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У цьому зв`язку колегія суддів зауважує, що 15 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», яким ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що з дня набрання ним чинності до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

З огляду на це адміністративна справа № 640/38369/21 направляється для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі №640/38369/21 скасувати.

Справу № 640/38369/21 направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк