Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.09.2019 року у справі №580/625/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 580/625/19

адміністративне провадження № К/9901/26603/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (головуючий суддя Бабич А. М. ) та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року (головуючий суддя Земляна Г. В., судді Лічевецький І. О., Ісаєнко Ю. А.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

У лютому 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС у Черкаській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2018 року: №0108771303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на сумі 575205 грн (у тому числі за податковими зобов'язаннями - 460164 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 115041 грн; №0108721303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 599302,08
грн (у тому числі за податковими зобов'язаннями - 399534,72 грн та основний платіж та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 199767,36 грн; №0108731303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" на суму 49941,84 грн (у тому числі за податковими зобов'язаннями - 33294,56 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16647,28 грн; Вимогу від 31 серпня 2018 року №Ф-0108701303 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 83470,25 грн, рішення від 31 серпня 2018 року №0108711303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 16694,05 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 31 серпня 2018 року №0108771303 та №0108731303; вимогу від 31 серпня 2018 року №Ф-0108701303 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 31 серпня 2018 року №0108711303. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Черкаській області на користь ФО-П ОСОБА_1, сплачений судовий збір у розмірі 9605 грн.

Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 31 серпня 2018 року №0108721303.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Черкаській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 9 квітня 2012 року та перебуває на обліку у ГУ ДФС у Черкаській області.

ГУ ДФС у Черкаській області з 1 серпня 2018 року по 7 серпня 2018 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питань, що стали предметом заперечення, за період діяльності з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої 14 серпня 2018 року складено Акт №419/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем:

пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 460164 грн, в тому числі за листопад 2016 року на суму 9670 грн, за грудень 2016 року на суму 444385 грн, за грудень 2017 року на суму 6109 грн;

пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб всього на суму 399534,72 грн, у тому числі за 2016 рік на 399534,72 грн;

статей 163,168, пункт 16-1 підрозділу 10 розділу "Інші перехідні положення" ПК України, у результаті чого донараховано військовий збір всього у сумі 33294,56
грн, у тому числі за 2016 рік - на суму 33294,56 грн;

підпункту 1.2 пункту 1 статті 7 та абзацу 3 пункту 8 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - ~law40~), у результаті занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування всього у сумі 83470,25 грн, у тому числі за 2016 рік на суму 83470,25 грн.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Черкаській області 31 серпня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0108771303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на сумі 575205
грн (у тому числі за податковими зобов'язаннями - 460164 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 115041 грн; №0108721303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 599302,08 грн (у тому числі за податковими зобов'язаннями - 399534,72 грн та основний платіж та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 199767,36 грн; №0108731303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" на суму 49941,84 грн (у тому числі за податковими зобов'язаннями - 33294,56 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16647,28 грн.

Також, відповідачем 31 серпня 2018 року винесено Вимогу №Ф-0108701303 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 83470,25 грн та прийнято рішення №0108711303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 16694,05
грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій, прийнятими ГУ ДФС у Черкаській області 31 серпня 2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними, та про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пунктом 177.2 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

За приписами підпунктів "а ", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України.

Водночас, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 184.7 статті 184 ПК України, якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до Пунктом 198.5 статті 198 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Пунктом 198.5 статті 198 ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПК).

Згідно приписів пункту 16-1 підрозділу 10 розділу "Інші перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені ПК України.

Об'єктом оподатковування збором є доходи, визначені ПК України.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ПК України, за ставкою, визначеною ПК України.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені ПК України.

Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у ПК України.

Відповідно до пункту 168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в пункту 168.1 ст.168 ПК України.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені пункту 168.1 ст.168 ПК України для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 168.1 ст.168 ПК України під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Згідно із пунктами 168.2.1, 168.2.2 пункту 168.2 статті 168 ПК України, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

За приписами пункту 168.3 статті 168 ПК України, розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

пункту 168.3 статті 168 ПК України передбачено, що фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: а) у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах; б) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам - за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв); в) в інших випадках - за її податковою адресою.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що висновки податкового органу про заниження зобов'язань з податку на додану вартість, та єдиного внеску обґрунтовано протиправним формуванням позивачем валових витрат за рахунок вартості сировини придбаної у 2016 році на суму 2219637,33 грн, жодним чином не реалізованої та відповідно не використаної у власній господарській діяльності.

Висновки щодо протиправного формування валових витрат податковим органом зроблено на підставі обставин встановлених актом контрольних замірів сировини та готової продукції від 2 серпня 2018 року, при цьому інших доводів в обґрунтування викладеної позиції не надано. Зокрема, відповідачем встановлено, що позивач у 2016 році придбав сировини всього 836458,34 кг на суму 15632,57
грн, у тому числі: 1690,31 кв. м. (1690,31*3,68-6220,34кг) на суму 126830 грн; 44048 кг на суму 977899,89 грн; 786,19 тонн (786190 кг) на суму 14527788,46 грн.

Із зазначеного податковим органом визначено середню ціну придбаного 1кг сировини 18,689 грн, крім того, з метою встановлення фактичної кількості списаної (використаної) сировини, використавши дані контрольних замірів (зважування) сировини та готової продукції, відповідачем встановлено, що у 2016 році позивач реалізував 676797,56 кг листа гладкого, профнастилу, металочерепиці та планок на загальну суму без ПДВ 14634436,82 грн.

Враховуючи викладене контролюючим органом зроблено висновки, що залишок придбаної сировини у 2016 році повинен збільшитися на 2278471,46 грн. Вказаний розмір коштів розраховано шляхом множення вищевказаної визначеної службовими особами відповідача середньої ціни 1кг сировини на різницю між вартістю придбаної у 2016 році сировини та вартістю реалізованої готової продукції і подальшим зменшенням цього добутку на вартість реалізованих планок.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо безпідставності застосування відповідачем для висновків даних акту контрольного зважування у 2018 році товару на складі позивача, зазначивши при цьому, що документальну перевірку, контролюючим органом проведено без дослідження реальності придбання сировини позивачем у 2016 році, без дослідження документів щодо кількості (ваги) придбаної сировини у 2016 році, у тому числі залишки сировини саме за вагою нетто/брутто та у розрізі її виду (номенклатури).

Наданими ФО-П ОСОБА_1 копіями актів форми №1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари", актів вилучення пакувальних матеріалів і тари за 2016 рік підтверджується ведення останнім у 2016 році обліку гільз сталевих, упаковки сталевої, стрічки сталевої, піддону дерев'яного. Акт перевірки, на підставі якого прийнято спірні рішення, не містить аналізу врахування купівлі позивачем товару, як сировини для виробництва металевої продукції, у розрізі відповідного виду за вагою придбання та не досліджено його маси нетто/брутто. Зважаючи, що такий товар є різним, вага різних видів металів не є однаковою при однакових розмірах. Крім того, не досліджено під час податкової перевірки вага упаковки на такий товар.

Сировина із цинку та сталі за даними податкової перевірки її придбання має різну вартість. Тому розрахунок середньої вартості 1 кг придбаної сировини, здійснений посадовими особами відповідача, без врахування її виду та особливостей технологічного процесу переробки сировини у металопродукцію, у тому числі без дослідження кількості відходів, не є обґрунтованим та під час судового розгляду справи не доведено правових і фактичних підстав його здійснення відповідачем.

Судами першої та апеляційної інстанцій також зазначено, що під час податкової перевірки не встановлено фактів убутку (ваги та вартості відходів) під час виробництва відповідного виду товарів з металу. Акт перевірки не містить інформації про те, чи встановлено нестачу придбаної у 2016 році згідно з видатковими накладними позивача сировини.

Крім того, суди вказали, що акт контрольного зважування, який використаний для розрахунків ревізорів та висновків датовано 2 серпня 2018 року, складений у присутності ФО-П ОСОБА_1 та посадових осіб відповідача, не містить інформації про вартість товару та зважування такого виготовленого позивачем товару, як металочерепиця, профнастилу марок: ПК-57, ПН-45, - та планок, які у подальшому використані службовими особами відповідача для розрахунку вартості товару, якій мала відповідати використана у 2016 році сировина придбаного товару.

Також матеріали податкової перевірки не містять інформації про те, чи досліджувалися обставини повернення позивачем придбаної у 2016 році сировини та кількість фактично проданого товару з неї.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій правомірно вказано, що зазначений розрахунок податкового органу для відповідних висновків не є обґрунтованим, а твердження позивача про неповноту проведення контролюючим органом перевірки є обґрунтованим.

Відповідачем не надано доказів щодо встановлення нестачі визначеної кількості сировини, натомість твердження про невикористання позивачем у господарській діяльності у 2016 році частини сировини без дослідження реальності її придбання, без даних інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, документального підтвердження нестачі на складі позивача за цей період та одночасно висновок про правильність її обліку щодо придбання та використання у 2017 році, свідчать про необґрунтованість подальших розрахунків відповідача та необґрунтованість дій щодо зняття відповідної суми коштів з валових витрат позивача 2016 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки податковим органом не наведено інших доводів, крім висновків щодо завищення валових витрат, в підтвердження правомірності донарахування зобов'язань з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2018 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо правомірності прийняття податковим органом 31 серпня 2018 року Вимоги №Ф-0108701303 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 83470,25
грн (штраф і пеня 0 грн. ) та рішення №0108711303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 16694,05 грн, то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Так, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) не містить заповненої інформації про те, станом на яку дату за позивачем рахується недоїмка. Рішення від 31 серпня 2018 року №0108711303 про застосування штрафу розраховане саме з цієї недоїмки.

ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець згідно із ~law41~ є платником єдиного внеску.

Єдиний внесок для платників, зазначених у ~law42~, згідно із ~law43~ нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої ~law44~. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у ~law45~, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ~law46~ бази нарахування єдиного внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у ~law47~, відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем єдиного внеску також обґрунтовано завищенням валових витрати, що, на його думку, вплинуло на базу нарахування податків і зборів за 2016 рік, однак правильність таких висновків під час судового розгляду цієї справи не доведено, висновки про заниження ФО-П ОСОБА_1 єдиного внеску за 2016 рік на суму 83470,25 грн, за що йому додатково нараховано штраф згідно зі оскаржуваним рішенням про застосування штрафних санкцій, спростовані доказами, а отже оскаржувані рішення про їх донарахування є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ФО-П ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій.

Доводи касаційної скарги відповідачем зводяться виключно до дублювання висновків Акта перевірки від 14 серпня 2018 року №419/23-00-13-0214/ НОМЕР_1 та повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, ГУ ДФС у Черкаській області не зазначено.

Колегія суддів касаційної інстанції також вважає обґрунтованим ухвалення 24 квітня 2019 року додаткового рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого 31 серпня 2018 року ГУ ДФС у Черкаській області №0108721303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 599302,08 грн.

В обґрунтування правомірності ухвалення додаткового рішення від 24 квітня 2019 року, яким доповнено резолютивну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, якою було розглянуто справу №580/625/19 по суті, судом першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції зазначено, що мотивувальна частина повного тексту ухваленого 10 квітня 2019 року рішення, на виконання вимог, передбачених частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, містить вмотивовану оцінку кожного з аргументів сторін та мотиви задоволення усіх заявлених позовних вимог, у тому числі, з приводу визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2018 року №0108721303. При цьому, резолютивна частина проголошеного рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року не містить реквізитів зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Приймаючи додаткове рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2018 року №0108721303, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено порушення позивачем податкового законодавства, у період, що перевірявся.

Водночас, усі обставини щодо правомірності вказаного податкового повідомлення рішення були предметом дослідження при прийнятті у справі рішення від 10 квітня 2019 року.

За приписами частин 1 , 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги щодо протиправності додаткового рішення суду, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. Крім того, скарга не містять посилань на обставини, передбачені статтями 353, 354 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення.

Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх