Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №823/1007/16

провадження №К/9901/10588/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 823/1007/16

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду прийняту 01 вересня 2016 року у складі судді Тимошенко В.П., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду прийняту 25 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: головуючої - Мацедонської В.Е., суддів: Кучми А.Ю., Мельничука В.П.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області (далі також - ТУ ДСА України в Полтавській області) в якому (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 17 серпня 2016 року) просив:

визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо нездійснення перерахунку судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1. щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу судді за період з 01 липня 2016 року по 25 липня 2016 у сумі 1760, 71 гривень;

зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області здійснити перерахунок і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1. щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу судді за період з 01 липня 2016 року по 25 липня 2016 року у сумі 1760, 71 гривень;

допустити до негайного виконання постанову суду у частині присудження грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а саме у сумі 1760, 71 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не здійснив нарахування судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1. щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 01 липня 2016 року по 25 липня 2016 року у сумі 1760, 71 гривень, оскільки право на отримання вказаної доплати позивач відповідно до вимог частини п'ятої статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» набув 26 листопада 2013 року, та не втратив такого права у зв'язку з прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно якого щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу виплачується суддям, які мають стаж роботи більше трьох років.

Така ж позиція підтверджується рішенням Ради суддів України від 22 липня 2015 року № 73.

Окрім того, позивач наголошує, що наказ голови Комсомольського міського суду Полтавської області № 13.1-а від 03 серпня 2015 року про встановлення судді ОСОБА_1. щомісячної доплати за вислугу років на даний час є чинним і не скасований.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 1 вересня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо не здійснення перерахунку судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1. щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу судді за період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року.

Зобов'язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області здійснити перерахунок і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1. щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу судді за період з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року з утриманням обов'язкових податків та зборів до бюджету.

В задоволенні решти вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 жовтня 2016 року, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року скасував, та прийняв нову, якою позов задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області щодо нездійснення нарахування судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді за період з 01 липня 2016 року по 25 липня 2016 року в розмірі 1760,71 гривень.

Зобов'язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області здійснити нарахування і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді за період з 01 липня 2016 року по 25 липня 2016 року в розмірі 1760,71 гривень.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, що підстав для нарахування позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді до досягнення ним 3-річного стажу немає, а тому позовні вимоги судами попередніх інстанцій задоволені безпідставно.

Касаційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частково задовольняючи адміністративний, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надбавку в розмірі 15 відсотків посадового окладу позивачеві встановлено наказом в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області №9.1-а від 26 листопада 2013 року, а тому ненарахування та невиплата цієї надбавки за спірний період є протиправною, оскільки дія норм Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» не поширюється на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, та зазначає наступне.

Суди встановили, що відповідно до статті 72 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України», Указу Президента України від 07 листопада 2013 року №620/2013, наказом в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 листопада 2013 року №9.1-а ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Комсомольського міського суду Полтавської області з 26 листопада 2013 року з посадовим окладом згідно із штатним розписом та встановлено позивачу надбавку за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу з 26 листопада 2013 року у зв'язку із наявністю стажу роботи станом на 26 листопада 2013 року 00 років 00 місяців 00 днів.

Відповідно до п.5 статті 133 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та на підставі листа ТУ ДСА України в Полтавській області від 31 березня 2015 року №02-19/141, розрахунку стажу роботи на посаді судді наказом в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року №4.2-а припинено ОСОБА_1 здійснення виплати щомісячної доплати за вислугу років за відсутністю трирічного стажу роботи на посаді судді, скасовано п.2 наказу в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області №9.1-а від 26 листопада 2013 року в частині виплати надбавки за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу.

Наказом голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 03 серпня 2015 року №13.1-а на підставі Рішення Ради суддів України від 22 липня 2015 року №73, відповідно до частини третьої статті 22, частини першої статті 58 Конституції України, Законів України «Про статус суддів», «;Про судоустрій і статус суддів», що діяли в редакції на час набуття такого права, скасовано наказ в.о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області №4.2-а від 03 квітня 2015 року «Про припинення здійснення виплати ОСОБА_1.», встановлено ОСОБА_1, судді Комсомольського міського суду Полтавської області, щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 03 серпня 2015 року, в зв'язку з наявністю трудового стажу роботи станом на 03 серпня 2015 року 1 рік 08 місяців 07 днів, вирішено здійснити перерахунок та виплатити невиплачену щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді ОСОБА_1. за період з 03 квітня 2015 року по 02 серпня 2015 року.

Відповідні нарахування щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу судді ОСОБА_1. відповідачем проведені не були, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII); далі - Закон № 2453-VI) який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

Згідно з частиною п'ятою статті 129 Закону № 2453-VI (в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

29 березня 2015 року набрав чинності Закон № 192-VIII, яким затверджено нову редакцію Закону № 2453-VI.

Відповідно до частини п'ятої статті 133 цієї редакції суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

При цьому Прикінцеві та перехідні положення Закону № 192-VIII не містять норм стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом, права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом № 192-VIII.

Статтею 13 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України (далі - БК) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами частини першої статті 51 БК керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Статтею 8 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до статті 147 Конституції України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Враховуючи те, що на сьогодні положення Закону № 2453-VI (в редакції Закону № 192-VIII) щодо визначення суддівської винагороди не визнані неконституційними та відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України, а Прикінцеві та перехідні положення Закону

№ 192-VIII не містять норми, якою збережено за суддями право на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, то правових підстав для нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у ТУ ДСА України в Полтавській області не було.

Не може погодитися колегія суддів і з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність норми, яка зберігає за суддями, стаж роботи яких складає менше трьох років, право на отримання щомісячної доплати за вислугу років, є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів.

Так, зокрема, у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року

№ 18-рп/2011 цей Суд вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Втім, як видно із правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

На підставі викладеного колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що з моменту набрання чинності Законом № 192-VIII право на отримання щомісячної доплати за вислугу років мають судді, стаж роботи яких складає більше трьох років.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду України викладеною зокрема в постановах від 1 листопада 2016 року № 21-1425а16, від 2 листопада 2016 року № 21-1843а16.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача незаконної бездіяльності по виплаті позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за липень 2016 року, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді є меншим ніж 3 роки, тобто немає підстав для виплати щомісячної доплати за вислугу років відповідно до частини п'ятої статті 133 Закону № 2453-VI в редакції Закону 192-VIII.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у цій справі скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець