ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа №804/2806/17

адміністративне провадження №К/9901/2090/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М., суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу №804/2806/17 за касаційною скаргою Приватного підприємства "ІНПОСТ" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №804/2806/17 за позовом Приватного підприємства "ІНПОСТ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування постанови.

І. ПРОЦЕДУРА

1. 04.05.2017 Приватне підприємство "ІНПОСТ" (далі - ПП "ІНПОСТ", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 05 квітня 2017 року № 91/4.7-4/290 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою накладено штраф на Приватне підприємство "ІНПОСТ" (код ЄДРПОУ 32098686) в сумі 416 000, 00 грн.

2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. 05.01.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017.

4. У касаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2018 відкрито провадження у справі. 19.03.2018 надійшов відзив від Відповідача.

6. Позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи за його участі. Однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи. Крім того, Позивачем також було заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень, в задоволенні якого було відмовлено Верховний Суд відмовив ухвалою від 23.02.2018.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. З 06 по 13 березня 2017 року Відповідачем проведена перевірка дотримання Позивачем вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також ведення робіт, пов'язаних з геологічними вивченням надр, їх використанням та охороною, використанням та переробкою мінеральної сировини, за результатами якої складений акт №91/4.7-4.

8. Відповідачем винесено припис від 13 березня 2017 року про усунення порушень та вжиття певних заходів. Крім того, посадовою особою Відповідача винесена постанова від 05 квітня 2017 року №91/4.7-4/290 про накладення на Позивача штрафу у розмірі 416000 гривень на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

9. За змістом постанови, Позивач притягнутий до відповідальності за такі порушення:

- 01 червня 2015 року (перенесений вихідний - Трійця 31 травня), 29 червня 2015 року (перенесений вихідний - День Конституції 28 червня) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 відпрацювали по 8 годин, проте накази про залучення працівників до роботи у вихідний день відсутні, працівникам не компенсовано роботу у вихідний день, що є порушеннями статей 71, 72 Кодексу законів про працю України;

- відсутні дані щодо надання працівникам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які працювали у святковий день 14 жовтня 2015 року, іншого дня відпочинку або компенсації у грошовій формі у подвійному розмірі, що є порушенням статті 107 Кодексу законів про працю України;

- при звільнені працівників ОСОБА_11 (період роботи з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року), ОСОБА_12 (період роботи з 01 серпня 2016 року по 01 вересня 2016 року), ОСОБА_13 (період роботи з 04 серпня 2016 року по 05 вересня 2016 року) та ОСОБА_14 (період роботи з 26 травня 2016 року по 24 червня 2016 року) не проведено нарахування грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, що є порушенням статті 83 Кодексу законів про працю України;

- порушення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01 серпня 1992 року №442 в частині недотримання строку проведення атестації, оскільки останню атестацію робочих місць проведено відповідно до наказу №3 від 15 березня 2008 року та продовжено дію цього наказу наказом директора позивача від 08 січня 2014 року;

- перевіркою розрахунково-платіжних відомостей за 2014-2017 роки встановлено, що працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці - ОСОБА_8 (газоелектрозварник та водій автотранспортних засобів), ОСОБА_10 (слюсар з виготовлення та ремонту трубопроводів та зварник пластмас), ОСОБА_9 - слюсар з виготовлення та ремонту трубопроводів не проводились доплати відповідно до вимог статті 100 Кодексу законів про працю України.

10. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року у справі №214/1563/17, скасовано постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, яка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення; провадження закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується з постановою про накладення штрафу № 91/4.7-4/290 від 05.04.2017, вважає, що вона суперечить вимогам закону, винесена з грубими порушеннями вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Суди першої та апеляційної інстанції навели таке мотивування.

13. Статтею 71 Кодексу законів про працю України встановлено, що робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках: для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

14. Відповідно до інформації, що зазначена в табелі виходу на роботу за червень 2015 року, всі працівники приватного підприємства "Інпост", а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 всупереч наказу №12 від 29 травня 2015 року "Про перенесення вихідних днів" працювали 30 червня 2015 року 8 годин, тобто у день в який мав бути наданий оплачуваний відгул.

15. Згідно зі статтею 107 Кодексу законів про працю України, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі. Оплата провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

16. Відповідно до інформації, яка зазначена в табелі виходу на роботу за жовтень 2015 року, всі працівники приватного підприємства "Інпост", а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 всупереч наказу №24 від 01 жовтня 2015 року "По підприємству" працювали 02 листопада 2015 року 8 годин, тобто у день в який мав бути наданий оплачуваний відгул.

17. Надання позивачем працівникам іншого дня відпочинку або компенсації у грошовій формі у подвійному розмірі не підтверджено.

18. Частиною 1 статті 83 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

19. При звільнені працівників ОСОБА_11 (період роботи з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2016 року), ОСОБА_12 (період роботи з 01 серпня 2016 року по 01 вересня 2016 року), ОСОБА_13 (період роботи з 04 серпня 2016 року по 05 вересня 2016 року) та ОСОБА_14 (період роботи з 26 травня 2016 року по 24 червня 2016 року) позивачем не проведено нарахування грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

20. Подана позивачем до адміністративного позову копія відомості на виплату грошей №7 від 10 квітня 2017, відповідно до якої проведено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки звільненим працівникам, а саме: ОСОБА_11 126,98 гривень; ОСОБА_12 12,69 гривень, ОСОБА_14 22,95 грн., ОСОБА_13 11, 33 гривень, не спростовує факту вчинення порушення позивачем статті 83 Кодексу законів про працю України та засвідчує усунення цього порушення у квітні 2017 року, тобто після проведеної перевірки.

21. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01 серпня 1992 року №442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

22. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 серпня 2000 року №205 «Про затвердження Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках» передбачалося, що в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог вищезазначеного Порядку. При цьому має бути затверджений наказом по підприємству за узгодженням з місцевою державною експертизою умов праці, головним державним санітарним лікарем, відповідно, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, об'єктів, що мають особливий режим роботи, та з виборним органом профспілкової організації і уповноваженим трудового колективу підприємства з питань охорони праці план-графік проведення атестації цих робочих місць у повному обсязі при поліпшенні фінансово-економічного стану підприємства, але не пізніше як через рік, за рахунок фонду охорони праці або інших коштів підприємства.

23. Отже, чинним законодавством України не передбачено можливості продовження термінів дії атестації робочих місць за умовами праці для встановлення пільг і компенсацій на власний розсуд підприємства, у тому числі й на невизначений строк.

24. Статтею 100 Кодексу законів про працю України встановлено, що на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.

25. Як встановлено судом першої інстанції на підставі розрахунків доплати та додаткової відпустки за умови праці зварнику пластмас, передбачено доплату до тарифної ставки у розмірі 4% та додаткову відпустку - 2 дні; слюсарю з виготовлення та ремонту трубопроводів - доплату до тарифної ставки у розмірі 12% та додаткову відпустку - 9 днів; електрозварнику - доплату до тарифної ставки у розмірі 16% та додаткову відпустку - 12 днів; водію автомобіля вантажністю менше 3т. - доплату до тарифної ставки у розмірі 4% та додаткову відпустку - 5 днів.

26. Відповідно до наказів та записів в трудових книжках ОСОБА_8 працює газоелектрозварником та водієм автотранспортних засобів; ОСОБА_10 - слюсарем з виготовлення та ремонту трубопроводів та зварником пластмас; ОСОБА_9 - слюсарем з виготовлення та ремонту трубопроводів. Разом з тим, розрахунково-платіжними відомостями за 2014-2017 роки підтверджується, що вказаним працівникам доплати не проводилися. Копії штатного розкладу та графіку відпусток позивача за 2017 рік не спростовують зазначеного порушення, оскільки не містять безпосередні відомості про фактичну виплату коштів працівникам.

27. Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

28. Відповідно до частини 11 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

29. Згідно з ч. 4, 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

30. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

31. Виходячи із аналізу вказаних норм, суди дійшли висновку, що всі інші норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в тому числі і положення пункту 11 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

32. Отже, виконання вимог припису у встановлений законодавством строк не є підставою для незастосування відповідальності передбаченої статтею 265 Кодексу законів про працю України.

33. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що апеляційним судом Дніпропетровській області у справі №214/1563/17 не досліджувалися та не встановлювалися обставини щодо дотримання або недотримання приватним підприємством "Інпост" мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а лише зазначений висновок про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях посадової особи позивача.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

34. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій і вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, з таких підстав:

А) судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, а саме п.11 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";

Б) Апеляційним судом Дніпропетровській області у справі №214/1563/17 було встановлено факт відсутності події і складу правопорушення, за яке й було накладено штраф оскаржуваною постановою;

В) оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій не спростовані факти щодо питання атестації робочих місць, а саме - що результати атестації застосовуються впродовж 5 років до проведення атестації та впродовж 5 років після, а тому результати атестації 2008 року діють по 2018 рік включно, а результати атестації 2017 року діятимуть і на період після 2013 та до 2022;

Г) порушень щодо доплат за шкідливі умови праці та надання додаткових відпусток на підприємстві не існує, що підтверджується доданими документами.

35. У своєму відзиві Відповідач спростовує доводи Позивача, зазначаючи, що в попередніх інстанціях судами вже було з'ясовані всі аргументи скаржника та їх було належним чином оцінено. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що «всі інші норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в тому числі і положення пункту 11 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У своїй постанові від 07.06.2017 Апеляційний суд Дніпропетровській області у справі №214/1563/17 не досліджував обставини щодо дотримання або недотримання приватним підприємством "Інпост" мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка.

37. Щодо доводу, наведеного у п. 34-А, суд апеляційної інстанції вказав, що всі інші норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в тому числі і положення пункту 11 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (п. 28-32).

38. Щодо доводу, наведеного у п. 34-Б, суд апеляційної інстанції підкреслив, що апеляційним судом Дніпропетровській області у справі №214/1563/17 не досліджувалися та встановлювалися обставини щодо дотримання або недотримання приватним підприємством "Інпост" мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а лише зазначений висновок про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях посадової особи позивача (п. 33).

39. Щодо доводу, наведеного у п. 34-В, то суд апеляційної інстанції зазначив, що чинним законодавством України не передбачено можливості продовження термінів дії атестації робочих місць за умовами праці для встановлення пільг і компенсацій на власний розсуд підприємства, у тому числі й на невизначений строк (пп. 28-30).

При цьому, Суд наголошує на тому, що порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (із змінами). Згідно п. 4 даного Порядку атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на 5 років.

Отже, результати атестації застосовуються впродовж 5 років після затвердження її результатів. Продовження термінів дії атестації робочих місць за умовами праці на більший термін чинним законодавством не передбачено. Враховуючи зазначене, посилання скаржника на дію атестацій протягом 5 років до і 5 років після неї Суд вважає безпідставним та відхиляє.

40. Щодо доводу, наведеного у п. 34-Г, суд апеляційної інстанції підкреслив, що подана позивачем до адміністративного позову копія відомості на виплату грошей №7 стосовно працівників ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 від 10 квітня 2017, відповідно до якої проведено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки звільненим працівникам, а саме: ОСОБА_11 126,98 гривень; ОСОБА_12 12,69 гривень, ОСОБА_14 22,95 грн., ОСОБА_13 11, 33 гривень, не спростовує факту вчинення порушення позивачем статті 83 Кодексу законів про працю України та засвідчує усунення цього порушення у квітні 2017 року, тобто після проведеної перевірки. Відповідач не мав можливості перевірити факт компенсації.

41. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

42. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

43. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

44. Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

45. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ІНПОСТ" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №804/2806/17 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №804/2806/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб