Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.02.2021 року у справі №822/4830/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 822/4830/14

касаційне провадження № К/9901/25155/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л. І.,

суддів: Хохуляка В. В., Ханової Р. Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Інспекція, Славутська ОДПІ) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2015 (суддя - Ковальчук О. К. ) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 (головуючий суддя - Залімський І. Г., судді - Смілянець Е. С., Сушко О. О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" (далі - Товариство) до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.03.2013 № 0000122201,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2013 № 0000122201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із висновками акту перевірки та вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки базується на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків господарських операцій з придбання у 2011-2012 роках робіт та товару від ТОВ "Оллерус-Буд ", ТОВ "Респект-2000", ПП "ТК " Юнітекс-Трейд ", ПП "Фірма "Володар" і ТОВ "Проммаст-стандарт".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від
06.10.2015, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Славутської ОДПІ від 26.03.2013 №0000122201 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 086 024,00 грн та штрафних санкцій у сумі 251 999,50 грн, у решті позовних вимог відмовлено.

Інспекція оскаржила рішення судів до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.06.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

У своїй касаційній скарзі скаржник вказує, що Інспекція не погоджується із судовими рішеннями у частині задоволення позову та вважає, що вони прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 10, 11, 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, через невірне їх тлумачення/застосування, що призвело до неправильного вирішення справи. Судами обох інстанцій не було досліджено обставини справи та не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що позивачем було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, так як, дані операції не спричиняють реальних наслідків та в свою чергу призвели до завищення податку на додану вартість та заниження податку на прибуток.

Заперечення на касаційну скаргу позивачем не надавались.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.02.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 23.02.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В. В., Ханова Р. Ф.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що у період з
01.04.2011 по 30.06.2012 була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Універсалбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 18.03.2013 №240/22/32987115, за виявленими у акті порушення позивачем вимог підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 066 743,00 грн, у зв'язку із безпідставним віднесенням до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні робіт та товару придбаних у ПП "Фірма "Володар" на суму 3 667,00 грн, ТОВ "Оллерус-Буд" на суму 929 071,00 грн, ТОВ "Проммаст-стандарт" на суму 13 579,00 грн, ТОВ "Респект-2000" на суму 120 460,00 грн, ПП "ТК "Юнітекс Трейд" в сумі 80 833,33 грн, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності, а також завищення податкового кредиту в сумі 4 840,00 грн, не підтвердженій податковою накладною, і завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56 376,00 грн за рахунок подвійного декларування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі, в сумі 52 000,00 грн у жовтні 2011 року і у сумі 4 376,00 грн у січні 2012 року у зв'язку із поставкою товарів та робіт для ТОВ "Екоенергосервіс".

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 26.03.2013 №0000122201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 363 343,50 грн, в тому числі, 1 096 040,00 грн за основним платежем і 267 303,50 грн за штрафними санкціями.

Не погодившись із висновками акту та вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, надаючи оцінку господарським операціям позивача не погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських правовідносин із ПП "Фірма "Володар" на суму 3 667,00 грн, ТОВ "Оллерус-Буд" на суму 929 071,00 грн, ТОВ "Проммаст-стандарт" на суму 13 579,00 грн, ТОВ "Респект-2000" на суму 120 460,00 грн, ПП "ТК "Юнітекс Трейд" на суму 80 833,00 грн.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наведені відповідачем у акті перевірки висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Оллерус-Буд ", ТОВ "Респект-2000", ПП "ТК "Юнітекс-Трейд ", ПП "Фірма "Володар" і ТОВ "Проммаст-стандарт" під час дослідження матеріалів справи свого підтвердження не знайшли, зважаючи на таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податковий кодекс України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.10, пункту 138.1 статті 138 ПК України; крім витрат, визначених у пункту 138.1 статті 138 ПК України.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II пункту 138.2 статті 138 ПК України.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Пункт 198.3 статті 198 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пункт 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пунктом 198.6 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 198.6 статті 198 ПК України.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі у тексті - ~law35~) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ~law36~ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, у відповідності до ~law37~ господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв'язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

За таких обставин, подані до суду позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", спростовують висновки податкового органу викладені в актах перевірки, з огляду на вказане, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову оскільки, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 01.07.2011 №01-07/11-1 ПП "Фірма "Володар" зобов'язалась поставити позивачу пластикові вікна. Пунктами 4.1,5.1 та 5.2 цього договору також передбачено, що передача продавцем товару покупцю здійснюється на складі покупця та оформляється актом прийому-передачі, податковою накладною та товарною накладною.

На виконання вказаного договору ПП "Фірма "Володар" поставила на Острозьку філію позивача пластикові вікна загальною вартістю 22 000,00 грн, в тому числі, податок на додану вартість, що підтверджується видатковими накладними від
04.07.2011 №34, від 12.08.2011 №91, сертифікатом відповідності, податковими накладними від 12.08.2011 №91 та від 04.07.2011 №34.

Позивачем підтверджено оплату за поставлений товар, наданими виписками із банківського рахунку позивача, копіями платіжних доручень від 04.07.2011 та
12.08.2011.

Факт використання товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується договором підряду від 04.08.2011 №24, актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2011 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, актами на списання товарно-матеріальних цінностей (склад №7 філія) від 31.08.2011 та від 29.07.2011.

З приводу перевезення вказаного товару зі складу постачальника на склад позивача у місті Острог, суди дослідили, що воно здійснене за рахунок та транспортом ПП
"Фірма "Володар", а тому у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товару, що само по собі не може слугувати доказом відсутності поставки від вказаного контрагента, адже жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності покупець товару, який не є замовником перевезення та не несе пов'язаних із цим витрат, позбавлений права на включення до податкового кредиту податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній постачальником товару.

Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від
14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568), ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Так, товарно-транспортна накладна (далі у тексті - ТТН) не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її неналежне оформлення або відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.

У свою чергу, сама по собі відсутність або неналежне оформлення ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Посилання відповідача щодо відсутності сертифікатів на товар, що є предметом цього договору - катки чавунні, як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів у ПП "Фірма "Володар", вірно визнані судами безпідставними.

Оскільки, нормами Закону України "Про підтвердження відповідності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не зобов'язано постачальника мати та, відповідно, передавати покупцям продукції засвідчені печаткою виробника сертифікати відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності. Законом визначений лише обов'язок постачальника надавати інформацію про сертифікацію продукції.

Відповідно до частини 1, 2 статті 13 Закону України "Про підтвердження відповідності", виробник зобов'язаний надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Крім того, суди правильно зазначили, що відсутність у позивача сертифікатів на товар не є підставою для не включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що сертифікати якості товару не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які фіксують факти здійснення господарських операцій, а тому є хибними доводи відповідача про те, що якщо у позивача відсутні документи, які б підтверджували якість та безпечність товару, це свідчить про нереальність господарської операції, оскільки сертифікати якості за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, так як містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій і щодо того, що функції та права контролюючих органів визначені статтями 19-1 та 20 ПК України, якими не передбачено здійснення перевірок суб'єктів господарювання на предмет наявності (відсутності) документів, що характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Судами досліджено документи, що підтверджують укладення 09.03.2011 позивачем із ПП "ТК "Юнітекс-Трейд" договір субпідряду №45, відповідно до умов пункту 1.1 цього договору ПП "ТК "Юнітекс-Трейд" зобов'язалось виконати роботи з "Реконструкції системи очищення та повернення в технологічний цикл виробничо-дощових стічних вод ВАТ "Інтерпайп НТЗ" на основі робочого проекту, як власними механізмами та матеріалами, так і механізмами та матеріалами підрядника, а підрядник - прийняти та оплатити вартість виконаних робіт у порядку, визначеному договором та за цінами, які зазначені в кошторисній документації, що додається до цього договору. Також, пунктом 2.3 договору передбачено, що орієнтовна вартість робіт складає 500 000,00 грн, розрахунки за виконані роботи здійснюються підрядником у безготівковому порядку на підставі актів виконаних робіт.

У ході розгляду справи встановлено, що метою укладання договору субпідряду із ПП
"ТК "Юнітекс-Трейд" та здійснення ним попередньої оплати будівельних робіт є отримання в подальшому прибутку від їх передачі замовникові - ТОВ "Екоенерго-Сервіс". У зв'язку із технічною неможливістю самостійного виконання, передбачених договором підряду на виконання будівельних робіт від 09.02.2011 №ДН-1, укладеного між ТОВ "Екоенерго-Сервіс" та ТОВ "Універсалбуд", останнє уклало із ПП "ТК "Юнітекс Трейд" договір субпідряду року на виконання частини будівельних робіт від 09.03.2011 № 45.

За фактом отримання попередньої оплати відповідно до платіжних доручень від
12.04.2011 №204, від 15.04.2011 № 212, від 18.04.2011 №215, від 19.04.2011 №225 і від 22.04.2011 №239 на загальну суму 485 000,00 грн, в тому числі, ПДВ 80
833,0 грн, за договором субпідряду від 09.03.2011 № 45, ПП "ТК "Юнітекс Трейд" оформило та направило позивачу податкові накладні від 19.04.2011 №167, від
18.04.2011 № 151, від 15.04.2011 №138, від 12.04.2011 №79 і від 22.04.2011 №176.

Отримані перелічені податкові накладні, позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів податку на додану вартість у загальній сумі 80 833,00 грн, сплачений в ціні договірних робіт, як попередня оплата їх вартості.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту прийому-передачі робіт від
11.03.2011 позивач передав, а ПП "ТК "Юнітекс Трейд" прийняло об'єкт "Реконструкція насосно-фільтрувальної станції" на об'єкті "Реконструкції системи очищення та повернення в технологічний цикл виробничо-дощових стічних вод ВАТ "Інтерпайп НТЗ" для виконання будівельних робіт, передбачених договором субпідряду від 09.03.2011 №45.

Судами вірно встановлено і те, що належними документами підтверджено виконання ПП "ТК "Юнітекс Трейд" попередньо оплачених будівельних робіт, а саме: актами приймання-виконаних будівельних робіт від 02.02.2012 № 1-7, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та підписаними представниками ТОВ "Екоенерго-Сервіс" і позивача, актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від
06.11.2012 року та довідкою позивача №42 від 30.04.2013, якою підтверджено, згідно з поясненнями в судовому засіданні головного інженера ТОВ "Універсалбуд", факт проведення у бухгалтерському обліку актів виконаних ПП "ТК "Юнітекс-Трейд" робіт.

Колегія суддів Верховного Суду знаходить правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості доводів відповідача про недостовірність відомостей про виконання договірних робіт, вказаних у цих актах форми КБ-2 та довідці форми КБ-3 від 02.02.2012, з огляду на підписання цих документів Горячко В. К., оскільки, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг від 11.06.2015) станом на дату підписання вказаних документів та на дату внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення ПП "ТК "Юнітекс-Трейд" - 06.03.2012 - Горячко В. К. значився єдиною особою, наділеною повноваженнями щодо представництва інтересів ПП "ТК "Юнітекс-Трейд" та підписання від його імені всіх документів.

Доводи відповідача щодо того, що на момент вчинення вказаних правовідносин ПП
"ТК "Юнітекс-Трейд" перебувало у процесі ліквідації відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 28.09.2011 у справі №26/50009/5615/11, а тому не могло виконувати вказані вище роботи є недостатніми, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

Завершенням технологічного циклу будівельних робіт є передача їх замовнику та підписання представниками замовника і підрядника відповідних актів приймання-виконаних будівельних робіт.

Підписання у лютому 2012 року позивачем та ПП "ТК "Юнітекс-Трейд" актів форми КБ-2 та довідки про вартість робіт форми КБ-3, засвідчило факт завершення виконання договірних робіт, а тому не може бути свідченням нереальності господарських операцій на момент їх виконання між правомочними та дієздатними юридичними особами.

Також, судами досліджені господарські операції із контрагентами, згідно з даними перевірки у квітні 2011 року - травні 2012 року, за якими позивач відніс до податкового кредиту податок на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) у сумі 929
071,00 грн - придбання підрядних будівельних робіт у ТОВ "Оллерус-Буд", ПДВ у сумі 13 579,00 грн - з придбання будівельних матеріалів у ТОВ "Проммаст - стандарт" та у сумі 120 426,00 грн - з придбання підрядних будівельних робіт і будівельних матеріалів від ТОВ "Респект-2000".

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Універсалбуд" (за текстом договору -підрядник) і ТОВ "Оллерус-Буд" (за текстом договору - субпідрядник) уклали ряд договорів субпідряду: № 14/07-11 від 14.07.2011, № 06/04-12 від 06.04.2012, № 26/07 від 26.07.2011, № 28/11 від 28.11.2011, № 04/10 від 04.10.2011, № 25/08 від 25.08.2011, № 27/10 від 27.10.2011, № 01/11 від 01.11.2011, № 02/10 від
02.10.2011, № 05/10 від 05.10.2011, № 14/10 від 14.10.2011, № 02/09 від
02.09.2011, № 15/11 від 15.11.2011, № 03/11 від 03.11.2011, № 17/11 від
17.11.2011, № 25/11 від 25.11.2011, № 29/11 від 29.11.2011 року, № 13-12/11 від
13.12.2011 року, № 21-12/11 від 21.12.2011, № 20-12/11 від 20.12.2011, № 15-12/11 від 15.12.2011, № 25-11/11 від 25.11.2011, № 29-10/11 від 29.10.2011, № 27/12-11 від 27.12.2011, № 30/03-12 від 30.03.2012, умовами яких є виконання різноманітних будівельних, будівельно-монтажних робіт та робіт з реконструкції на об'єктах замовників.

На підтвердження виконання робіт, передбачених договорами, позивачем надано суду, підписані представниками позивача та ТОВ "Оллерус-Буд", довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, належним чином завіреними копіями додаткових угод до перелічених вище договорів субпідряду, копіями актів прийому - передачі фронту робіт; належним чином завіреними копіями актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, податковими накладними.

Здійснення оплати за проведені роботи позивачем підтверджено належним чином завіреними копіями платіжних доручень.

За таких обставин, судами вірно визначено, що наведене у повній мірі спростовує твердження контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Оллерус-Буд".

Також, встановлено судами, що 20.10.2011 позивач уклав із ТОВ "Проммаст - стандарт" договір поставки № 32, за умовами якого останній зобов'язався поставити товар, який має відповідати вимогам чинних стандартів.

На виконання вказаного договору ТОВ "Проммаст - стандарт" поставило позивачу цемент, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином завіреними копіями податкових накладних від 02.11.2011 №31, від 24.11.2011 №132, від 30.11.2011 №195, видаткових накладних від 24.10.2012 №5526, від 29.11.2011 №8726, від 01.11.2011 №8357, від 13.12.2011 №6127, а також копією сертифікату якості виданого ПАТ "Волинь-Цемент".

За таких обставин, судами попередніх інстанцій, вірно визначено, що наведене у повній мірі спростовує твердження контролюючого органу про нереальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Проммаст - стандарт".

Щодо взаємовідносин із ТОВ "Респект-2000" судами встановлено, що позивач дійсно у період, який охопила перевірка, уклав договір субпідряду від 06.07.2011 №11-07/06-05 із ТОВ "Респект-2000" та договір купівлі-продажу від 10.08.2011 №11-08/10-2.

Виконання робіт за цим договором №11-07/06-05 від 06.07.2011 оформлене позивачем та ТОВ "Респект-2000" довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, актом приймання-виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року та податковою накладною від 31.08.2011 №30.

На виконання договору від 10.08.2011 №11-08/10-2 ТОВ "Респект-2000" поставило позивачеві будівельні матеріали, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями накладної від 18.08.2011 №29 та податкової накладної від 18.08.2011 №29.

Крім того, суди правомірно надали оцінку наявним доказам та врахували висновки щодо формування позивачем витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, за операціями із придбання робіт та товарів від ТОВ "Оллерус-Буд ", ТОВ "Проммаст - стандарт" та ТОВ "Респект-2000" та їх зв'язок із господарською діяльність позивача, встановлені постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.12.2014 у справі № 822/4219/14 за позовом ТОВ "Універсалбуд" до Славутської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013 № 0000112201 (від 23.07.2013 року № 0000112201), залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду 11.03.2015. Під час розгляду справи про оскаржувані рішення податкового органу Хмельницький окружний адміністративний суд також встановив, що наявні у позивача первинні документи, якими оформлені господарські операції із придбання робіт та товару від ТОВ "Оллерус-Буд ", ТОВ "Проммаст - стандарт" та ТОВ "Респект-2000", відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують фактичне виконання робіт та здійснення поставки товарів позивачу вказаними контрагентами, зазначені операції призвели до зміни майнового стану позивача, метою їх придбання було використання цих робіт та товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Таким чином, наявність та відповідність Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинних документів, складених за результатами господарських правовідносин позивача із ТОВ "Оллерус-Буд", ТОВ "Проммаст - стандарт" та ТОВ "Респект-2000", а також реальність та зв'язок із господарською діяльністю позивача вказаних операцій, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили. Тому, позивач правомірно сформував податковий кредит за результатами господарських правовідносин позивача із вказаними контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що господарські операції у 2011-2012 роках між позивачем та його контрагентами ТОВ "Оллерус-Буд", ТОВ "Респект-2000 ", ПП "ТК "Юнітекс-Трейд ", ПП "Фірма "Володар" і ТОВ "Проммаст-стандарт", підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Про дійсність правочинів позивача із вказаним контрагентом свідчить також те, що всі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Крім того, жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює, лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), за таких обставин позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних послуг за господарськими операціями з виконання будівельних (в тому числі, і підрядних) робіт та договорами поставок, які проводилися ним із ТОВ "Оллерус-Буд", ТОВ "Респект-2000 ", ПП "ТК "Юнітекс-Трейд ", ПП "Фірма "Володар" і ТОВ "Проммаст-стандарт".

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками наданими судами під час розгляду справи з приводу хибності тверджень податкового органу, що господарські операції безпідставно віднесені платником податків до складу валових витрат, зважаючи на те, що інформація зазначена в первинних документах про здійснення господарських операцій є недостовірною з огляду на обставини, якими на думку відповідача, не підтверджується участь у таких операціях трудових ресурсів, транспорту, а це свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, участі технічного персоналу і транспортних засобів.

Однак, з такими висновками відповідача суди правомірно не погодились, обґрунтовуючи свої рішення тим, що акти перевірок контрагентів позивача не можуть бути беззаперечним свідченням порушення податкової дисципліни контрагентами позивача, оскільки під час дослідження факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару та/або послуги на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Колегія суддів Верховного Суду, зазначає, що не враховує доводи відповідача щодо відсутності у позивача підстав для формування податкового кредиту з огляду на порушення законодавства допущені його контрагентами.

На момент розгляду справи, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, відповідачем не надано доказів щодо недобросовісності або будь-яких офіційних відомостей щодо контраґентів позивача про обмеження дієздатності цих юридичних осіб, їх посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Суди попередніх інстанцій, із висновками яких погоджується і колегія суддів Верховного Суду, вірно вказали на те, що відповідальність у податковому законодавстві має персональний характер, платник податку не може нести відповідальності за дії його контрагентів.

За таких обставин, подані до суду позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", спростовують висновки податкового органу викладені в акті перевірки, з огляду на вказане, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову оскільки, оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов і у апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. Надані скаржником додаткові пояснення не містять переконливих доводів, що стосуються саме суті взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, а лише свідчать про окремі взаємовідносини одного з контрагентів у ході здійснення ним робіт із іншим його контрагентом, жодним чином не пов'язаним із позивачем. Також, Суд зазначає, що не є коректним вважати подібними взаємовідносини контрагента із іншими суб'єктами господарської діяльності (на чому наголошує скаржник) та застосувати аналогію із ними досліджуючи обставин даної справи. Під час розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.

У відповідності до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, які відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 55,343,349,350,354,355,356,359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ. І. Бившева В. В. Хохуляк Р. Ф. Ханова