Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2019 року

м.Київ

справа №822/235/16

адміністративне провадження №К/9901/11106/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я Агро-М" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016р. (судді - Матохнюк Д.Б., Боровицький О.А., Сапальова Т.В.) у справі за позовом Приватного підприємства "Білогірський край" до Відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір'я Агро-М", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування реєстрації договорів оренди,

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року Приватне підприємство "Білогір'я Агро-М" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію відповідачем договорів оренди земельних ділянок від 31.12.2012р. №682030004009872, №682030004009063, №682030004008971 та №682030004009221, укладених між ТОВ "Білогір'я Агро-М" та ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що реєстрація цих договорів відповідачем у 2012 році порушує його права орендаря цих же земельних ділянок, на підставі договорів оренди, укладених та зареєстрованих у 2015 році.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.06.2016р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію відповідачем договорів оренди земельних ділянок від 31.12.2012 року №682030004009872, №682030004009063, №682030004008971 та №682030004009221, укладених між ТОВ "Білогір'я Агро-М" та ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодилася третя особа, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована, крім іншого, тим, що навіть невнесення інформації про зареєстроване право до поземельної книги або до перехідної реєстраційної системи, якщо це відбулося з вини суб'єкта владних повноважень, а не з вини особи, не може бути підставою для того, аби вважати таку реєстрацію відсутньою або незаконною.

У цьому випадку особа, яка подала документи для реєстрації договорів, а згодом отримала належним чином оформлений примірник договору з відмітками про державну реєстрацію, не могла знати або передбачити несумлінність поведінки відповідної посадової особи державного органу.

Позивач у поданому до суду запереченні на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.12.2012р. між третьою особою - ТОВ "Білогір'я Агро-М" та фізичними особами - власниками земельних ділянок, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 укладені договори оренди землі строком на 5 років.

Договори оренди земельних ділянок зареєстровано відділом Держкомзему Білогірського району Хмельницької області 31.12.2012р., зокрема:

- договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 820383500050030556, площею 0,9715 га, укладений між ТОВ "Білогір'я Агро-М" та ОСОБА_4 зареєстровано відповідачем, про що у Державному реєстрі земель вчинений запис 31.12.2012р. за № 682030004008972;

- договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6820383500050030374, площею 1,6038 га, укладений між ТОВ "Білогір'я Агро-М" та ОСОБА_2 зареєстровано відповідачем, про що у Державному реєстрі земель вчинений запис 31.12.2012р. за № 682030004009063;

- договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6820383500050030315, площею 1,2742 га, укладений між ТОВ "Білогір'я Агро-М" та ОСОБА_1 зареєстровано відповідачем, про що у Державному реєстрі земель вчинений запис 31.12.2012р. за № 682030004008971;

- договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6820383500050030384, площею 3,0962 га, укладений між ТОВ "Білогір'я Агро-М" та ОСОБА_6 зареєстровано відповідачем, про що у Державному реєстрі земель вчинений запис 31.12.2012р. за № 682030004009221.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відомості про реєстрацію вказаних вище договорів не внесені до поземельних книг та Державного реєстру земель, однак на кожному договорі міститься відмітка, яка свідчить про те, що реєстрація була проведена належним чином.

10.03.2015р. між позивачем - ПП «Білогірський край» та фізичними особами - власниками земельних ділянок, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 були укладені договори оренди цих самих земельних ділянок строком на 5 років.

На підставі зазначених договорів оренди реєстраційною службою Білогірського районного управління юстиції Хмельницької області були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- індексний номер: 20560010 від 07.04.2015р. щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку з кадастровим номером 6820383500050030556, на підставі договору оренди землі б/н від 10.03.2015р., укладеного між ОСОБА_4 та позивачем;

- індексний номер: 20604431 від 09.04.2015р. щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку з кадастровим номером 6820383500050030374, на підставі договору оренди землі б/н від 10.03.2015р., укладеного між ОСОБА_2 та позивачем;

- індексний номер: 20593711 від 08.04.2015р. щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку з кадастровим номером 6820383500050030315, на підставі договору оренди землі б/н від 10.03.2015р., укладеного між ОСОБА_1 та позивачем;

- індексний номер: 20342372 від 27.03.2015р. щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку з кадастровим номером 6820383500050030384, на підставі договору оренди землі б/н від 10.03.2015р., укладеного між ОСОБА_3 та позивачем.

Вважаючи протиправними дії відповідача стосовно реєстрації права оренди на земельні ділянку за ТОВ " Білогір'я Агро-М ", позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволення позовних вимог суд першої інстанції, виходив з того, що договори оренди земельних ділянок від 31.12.2012р. №682030004009872, №682030004009063, №682030004008971 та №682030004009221 містять відмітки про державну реєстрацію, що свідчать про те, що відповідачем реєстрація була проведена належним чином, про що повинні були бути зроблені записи у Державному реєстрі земель за відповідними унікальними номерами.

Судом першої інстанції встановлено, що договори оренди земельних ділянок від 31.12.2012р. №682030004009872, №682030004009063, №682030004008971 та №682030004009221 не внесено до поземельних книг. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невнесення інформації про зареєстроване право до поземельної книги або до перехідної реєстраційної системи, якщо це відбулось з вини суб'єкта владних повноважень, а не з вини особи, не може бути підставою для того, аби вважати таку реєстрацію відсутньою або незаконною.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що особа, яка подала документи для реєстрації договорів, а згодом отримала належним чином оформлений примірник договору з відмітками про державну реєстрацію, не могла знати або передбачити несумлінність поведінки відповідної посадової особи державного органу, яка з невідомих причин або у зв'язку з недбалістю належним чином не виконала свої посадові обов'язки і не внесла відомості у необхідні реєстри (поземельні книги).

Крім того, судом першої інстанції враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 20.01.2012р. "Рисовський проти України", згідно якої ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи, а не на особу.

В свою чергу апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем на надано копії книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки №682030004009872, №682030004009063, №682030004008971 та №682030004009221 та на право користування земельними ділянками, а також самі договори оренди землі, у зв'язку із їх ймовірною втратою. Крім того, інформація щодо укладених 25.12.2015р. між ТОВ "Білогір'я Агро-М" та ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 договорів оренди земельних ділянок відсутня в базі даних перехідної реєстраційної системи та відсутні Поземельна книга і книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Судом апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав у складі державного реєстру земель. При цьому державний реєстр земель складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010р. №1878-VI ( в редакції від 08.08.2012р.) державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і картографічні (графічні) дані. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

При цьому, інформація про зареєстровані права на земельні ділянки, необхідна для ведення державного земельного кадастру, передається органу, який здійснює ведення державного земельного кадастру, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1021 від 09.09.2009р. (який діяв на момент виникнення спірних відносин) одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що всупереч вимогам ст. 125 Земельного кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, інформація в національній кадастровій системі про наявність укладених між ТОВ "Білогір'я Агро-М" та ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 договорів оренди земельних ділянок відсутня, що свідчить про відсутність внесення відомостей про вказані договори оренди в базу даних державного земельного кадастру.

Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що справа, яка розглядається, є справою адміністративної юрисдикції.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України (в зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 4 цього Кодексу (в зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 04.09.2018р. у справі № 823/2042/16 прийшла до висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

У справі яка розглядається позивачем оскаржується реєстрація права на земельну ділянку за іншими особами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що залежно від суб'єктного складу учасників справи судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати за правилами цивільного (господарського) судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, в зв'язку з чим за правилами статті 354 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 238, 343, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я Агро-М" задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.06.2016р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016р. скасувати і провадження у даній справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук