Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2019 року

м. Київ

справа №808/2981/14

адміністративне провадження №К/9901/4604/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07.05.2014 (суддя - Прасов О.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 (судді - Шлай А.В., Іванов С.М., Чабаненко С.В.) у справі за поданням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ) до Приватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя" (далі - ПП "МТЦ-Запоріжжя") про стягнення коштів у сумі податкового боргу,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року ДПІ звернулась до суду з поданням про стягнення з ПП "МТЦ-Запоріжжя" податкового боргу у сумі 2973,00 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що станом на 05.05.2014 підприємство має податковий борг у сумі 2973,00 грн, що виник внаслідок несплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у декларації за березень 2014 року.

Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 07.05.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014, керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України закрив провадження у справі, як помилково відкрите ухвалою 05.05.2014, оскільки з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник свої вимоги обґрунтовує тим, що у запереченнях на позов підприємство не заперечує наявність у нього податкового боргу на момент його сплати, а незгоду платника податків із нормами податкового законодавства не можна розцінювати як наявність спору про право.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.12.2014 № К/800/64890/14 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2019 касаційну скаргу ДПІ області прийняв до провадження та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції закону на момент внесення подання) врегульовані особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень на підставі подання таких органів щодо: зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті наведеної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому у разі надходження такого подання суд, за наявності інших вимог, ніж передбачені статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, своєю ухвалою відмовляє у прийнятті подання.

Від наявності спору про право слід відрізняти заперечення обставин, що зумовили звернення податкового органу із відповідним поданням. Такі обставини встановлюються судом у процесі розгляду подання.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, визначених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, тощо.

Отже, наявність спору про право суд може встановити також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням.

У такому разі суд закриває провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, відмінним від загального (позовного), яким є провадження за поданням податкового органу.

Встановивши під час розгляду подання, що заявлена у поданні сума боргу та її розмір є спірними, оскільки суму податкового зобов'язання, задекларовану у податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року, та яка заявлена до стягнення у поданні як податковий борг, ПП "МТЦ-Запоріжжя" сплатило, суди дійшли правильного висновку про закриття провадження у справі.

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 № К/9901/1904/17 у справі № 823/1442/17 за поданням Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області до Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" про стягнення податкового боргу.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду