Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.11.2021 року у справі №320/5809/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 320/5809/21

адміністративне провадження № К/9901/32786/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Головного управління Держспоживслужби в Київській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Головного управління Держспоживслужби в Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, постановлену у складі судді Панової Г. В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Пилипенко О. Є. (доповідач), Беспалова О. О., Глущенко Я. Б.,

І. Суть спору

1. Головне управління Держспоживслужби в Київській області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, у якому просив стягнути з нього штраф згідно постанови від 14.12.2020 року №10-05.2/22 за порушення законодавства у розмірі 51000,00 грн. до державного бюджету.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу, відповідно до п.8 ч.4 ст.169 КАС України.

3. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області до закінчення строку, визначеного п.8 ч.4 ст.169 КАС України, що в силу приписів п.8 ч.4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.

4. Позивач оскаржив це рішення в апеляційному порядку.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року залишено без змін.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаються на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що наразі існує неоднозначна судова практика, щодо строків звернення до суду суб'єкта владних повноважень, а саме дати виникнення підстав для звернення до суду. Так, суди у справах № 320/8536/21, N°320/9106/21, №320/9107/21, а також у даній справі повертають позовні заяви Головного управління про стягнення коштів за рішеннями Головного управління, у зв'язку із недотриманням позивачем шестимісячного строку. Так, на переконання Суду у цих справах: "днем виникнення підстав, що дають позивачу право на пред'явлення заявленої у позові вимоги, є закінчення шестимісячного строку, який обчислюється з дня, коли відповідач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів у спірних правовідносинах". При цьому, у справах №320/8538/21, №320/9109/21, №320/9425/21, №640/22925/21 cуди підтримують позицію контролюючого органу та зазначають, що "право на звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом про стягнення з порушника суми штрафу виникає наступного дня, після закінчення строку, протягом якого суб'єкт господарювання мав сплатити такий штраф"

8.1. Позивач зазначає, що на час звернення до суду постанова від 14.12.2020 № 10-05.2/22 (що є підставою для заявлення вимоги про стягнення грошових коштів) була чинною та продовжує діяти, а обов'язок відповідача сплатити штрафні санкції передбачені вищезгаданою постановою є беззаперечними та не може ставитися під сумнів. Перебіг тримісячного строку звернення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою Головного управління про накладення штрафу, починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб'єктом господарювання копії такої постанови контролюючого органу (або з дня коли особа, повинна була дізнатися про наявність щодо неї постанови).

8.2. Скаржник зауважує, що судами не враховано висновки Верховного Суду, які є релевантними для спірних правовідносин. Так згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.09.2020 по справі № 826/925/18 підставами, які надали позивачу право на пред'явлення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі 2550 грн., є встановлення факту несплати позивачем відповідного штрафу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення". Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27 травня 2021 року по справі № 640/29683/20, відповідно до якої колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що помилкове тлумачення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме частини 2 статті 122 КАС України, в частині початку відліку строку звернення до суду з позовом про стягнення суми, яке ґрунтується на рішенні суб'єкта владних повноважень, а також незастосування положень абзацу другого ~law23~, призвело до безпідставного повернення позовної заяви Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на підставі пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України.

9. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

IV. Джерела права й акти їх застосування

10. Положеннями частини 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

11. Щоб адміністративний позов був прийнятий до провадження судом першої інстанції, позивачу необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, частини 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

12. Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України або іншими законами.

13. Положеннями частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб'єктів владних повноважень та для інших осіб.

14. Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

15. Абзацом 2 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

16. Відповідно пункту 8 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного пункту 8 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

V. Оцінка Верховного Суду

17. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

18. Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався пунктом 8 частини 4 статті 169 КАС України, яким передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного пунктом 8 частини 4 статті 169 КАС України.

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для виникнення обов'язку щодо сплати заявленої до стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу стала постанова про накладення штрафу від 14.12.2020 року №10-05.2/22, винесена у зв'язку з порушенням відповідачем вимог пункту 3 частини 4 статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" - невиконання або неповне виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 08.10.2020 №10-05.2/171 щодо усунення формальної невідповідності.

20. У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача штраф за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі 51000 грн, накладений на нього вказаною постановою.

21. Так, підставами, які надали позивачу право на пред'явлення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі 51000 грн., є встановлення факту несплати позивачем відповідного штрафу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.

22. Суд зазначає, що частиною статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" встановлено, що суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

23. З аналізу вказаних вище норм Закону вбачається, що перебіг тримісячного строку звернення Головного управління Держспоживслужби в Київській області до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою позивача, починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб'єктом господарювання копії відповідного рішення позивача.

24. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2020 року у справі №826/925/18.

25. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було встановлено, коли відповідач отримав копію постанови від 14.12.2020 року № 10-05.2/22 про накладення штрафу.

26. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу.

27. Частинами 1 та 2 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Отже, Верховний Суд позбавлений можливості надати правову оцінку наведеним вище доводам скаржника, оскільки судами попередніх інстанцій з цього питання не встановлювалися обставини справи та не досліджувалися наявні у справі докази.

29. Щодо посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26.02.2019 року у справі № 826/14908/18, Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

30. Частиною 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

31. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття позовного провадження.

VІ. Судові витрати

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держспоживслужби в Київській області задовольнити.

2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у чправі №320/5809/21 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду на стадії вирішення питання щодо відкриття позовного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова