Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.07.2019 року у справі №826/7997/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №826/7997/18

адміністративне провадження №К/9901/18726/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 (судді А. Ю. Кучма, В. О. Аліменко, Н. В. Безименна) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" (далі - ТОВ "Лайк Сіті", позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач-2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Вінницькій області від 05.02.2018 №0001031412, від
05.02.2018 №0001041412, рішення ДФС України від 18.04.2018 №13450/6/99-99-11-01-02-25.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2018 адміністративний позов задоволено.

ГУ ДФС у Вінницькій області оскаржило це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 01.02.2019 повернув на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГУ ДФС у Вінницькій області повторно звернулося з апеляційною скаргою, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 25.03.2019 повернув з тих підстав, що скаржник на вимогу суду (ухвала від 25.02.2019) не сплатив судовий збір у встановленому законом порядку.

ГУ ДФС у Вінницькій області втретє звернулося з апеляційною скаргою, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 02.05.2019 залишив без руху як таку, що подана з порушенням вимог статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (пропущений строк на апеляційне оскарження, а підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані неповажними; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Вінницькій області з тих підстав, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а наведені ним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави (відсутність належного фінансування) визнані судом апеляційної інстанції неповажними.

ГУ ДФС у Вінницькій області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки клопотанню ГУ ДФС у Вінницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження.

ТОВ "Лайк Сіті" не реалізувало право подати відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, вперше ГУ ДФС у Вінницькій області подало апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м.

Києва від 04.12.2018 у межах строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга повернута згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2019 на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (апеляційна скарга підписана особою, повноваження якої не підтверджені в установленому законом порядку: світлокопія довіреності, якою посадова особа ГУ ДФС у Вінницькій області Козлачкова Ю. В. уповноважувалася представляти інтереси ГУ ДФС у Вінницькій області в судах, не завірена в установлений законом спосіб), копія якої була направлена на адресу ГУ ДФС у Вінницькій області 08.02.2019 (відповідно до штемпелю на супровідному листі Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 (а. с. 50 т. 4). Отримавши ухвалу від
01.02.2019, ГУ ДФС у Вінницькій області 15.02.2019 (відповідно до штемпелю на конверті) повторно подало апеляційну скаргу, додавши до останньої клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 задоволено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Вінницькій області залишено без руху як таку, що не відповідала вимогам пункту 4 частини 2, пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачу запропоновано усунути недоліки апеляційної скарги: зазначити найменування всіх учасників у справі та надати суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору в розмірі ~money0~ в п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 апеляційну скаргу було повернуто у зв'язку з тим, що недоліки апеляційної скарги відповідач не усунув. Ця ухвала суду апеляційної інстанції була направлена ГУ ДФС у Вінницькій області 29.03.2019 (відповідно до штемпелю на супровідному листі Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019 (аркуш справи 83 том 4).

12.04.2019 ГУ ДФС у Вінницькій області втретє звернулося з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2018.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 апеляційна скарга була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (пропущений строк на апеляційне оскарження, а підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані неповажними; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено десятиденний строк з моменту отримання її копії для усунення недоліків апеляційної скарги. 13.05.2019 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ГУ ДФС у Вінницькій області про поновлення строку для подання апеляційної скарги, вмотивоване тим, що ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 відповідачем не виконано у зв'язку з неможливістю сплатити судовий збір через відсутність належного фінансування витрат відповідного призначення. При цьому відповідач надав платіжне доручення від 02.05.2019 №585 про сплату судового збору у розмірі 927'693,00 грн за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2018.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Вінницькій області з тих підстав, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а наведені ним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави (відсутність належного фінансування) визнані судом апеляційної інстанції неповажними.

Як вже зазначалося, Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює переліку підстав для поновлення процесуального строку. Підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права. Зазвичай, обставини, які стосуються фінансування суб'єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб'єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Разом з тим, закон не виключає можливості поновлення суб'єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством; тривалістю пропущеного процесуального строку, оперативністю вжитих суб'єктом владних повноважень заходів для виконання вимог суду щодо сплати судового збору у відповідному розмірі.

При вирішенні питання щодо поновлення ГУ ДФС у Вінницькій області строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою, що відповідач після повернення апеляційної скарги повторно звернувся з апеляційною скаргою без невиправданих затримок та зайвих зволікань, надав апеляційному суду в установлений в ухвалі від 02.05.2019 строк платіжне доручення № 585 від 02.05.2019 про сплату судового збору в розмірі 927'693,00 грн 03.05.2019 (а. с. 115 т. 4-й), що свідчить про вжиття відповідачем невідкладних заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги. Несплата судового збору була визнана судом апеляційної інстанції підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а тому, сплачуючи судовий збір у визначеному в ухвалі від 02.05.2019 про залишення апеляційної скарги без руху розмірі, відповідач мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.

Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Вінницькій області у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження вищезазначені обставини не врахував.

У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Вінницькій області, з огляду на те, що відповідач не допустив необ'єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги та сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги в установленому законом розмірі.

З врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду