Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.04.2019 року у справі №826/11134/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/11134/17

адміністративні провадження №К/9901/8858/19, К/9901/9136/19, К/9901/9316/19, К/9901/10324/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1, Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІНТЕР КЕПІТАЛ ГРУП", ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 у справі №826/11134/17 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІНТЕР КЕПІТАЛ ГРУП", Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР ІНВЕСТ ПЛЮС", Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дерев'янко Вікторія Вікторівна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левінець Валентина Юріївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, ОСОБА_5, ТОВ "Фінансова компанія "Інвест Гарант Актив" про визнання протиправним та скасування пунктів наказу, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_3, ОСОБА_1 (надалі по тексту позивачі) звернулись до суду з позовом, в якому просили:

- визнати протиправними та скасувати пункти 9-19 Наказу Міністерства юстиції України (надалі по тексту - відповідач) № 1813/5 від 06.06.2017 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень";

- зобов'язати Міністерство юстиції України відновити реєстраційні дії, зазначені в пунктах 9-19 Наказу Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06.06.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при розгляді скарги учасника ТОВ "Компанія з управління активами "Інтер Кепітал груп" були порушені принципи змагальності, безсторонності та рівності перед законом, а також не враховано право особи на участь у процесі прийняття рішення, у зв'язку з чим, позивачі та інші заінтересовані особи були позбавлені можливості прийняти участь у розгляді скарги, подати докази, а також обґрунтувати відповідність реєстраційних дій вимогам законодавства, що призвело до прийняття відповідачем протиправного (на погляд позивачів) наказу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано п.9-19 наказу Міністерства юстиції України №1813/5 від 06.06.2017 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІНТЕР КЕПІТАЛ ГРУП", ОСОБА_2 подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги Міністерства юстиції України, ТОВ "Компанія з управління активами "ІНТЕР КЕПІТАЛ ГРУП" обґрунтовано тим, що оспорюваним наказом Міністерства юстиції України скасовано реєстраційні дії, вчинені з явними порушеннями законодавства, тому наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування законного наказу відповідача.

Наголошено на тому, що повідомлення про розгляд скарги, шляхом розміщення оголошення на сайті Міністерства юстиції України є належним повідомленням, так як такий спосіб визначений на законодавчому рівні.

ОСОБА_2 в касаційній скарзі вказала, що апеляційний суд під час розгляду справи та при прийнятті постанови не залучив її до участі у справі, у зв'язку з чим порушив її законні права та інтереси, як власника належного їй нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1).

Не погоджуючись з рішенням судом апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить частково скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачів про зобов'язання відповідача відновити реєстраційні дії, зазначені в пунктах 9-19 Наказу Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06.06.2017 та в цій частині задовольнити позовні вимоги повністю. В іншій частині судове рішення просить залишити без змін.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відновлення порушеного права позивачів можливе не інакше, як шляхом зобов'язання відповідача відновити реєстраційні дії згідно п. п. 9-19 Наказу Міністерства юстиції України № 1813/5 від 06.06.2017.

У поданих відзивах представник позивача просить касаційні скарги Міністерство юстиції України, ТОВ "Компанія з управління активами "ІНТЕР КЕПІТАЛ ГРУП", ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Інші учасники справи правом на подання до суду відзиву не скористались.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 06.06.2017 № 1813/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" задоволено скаргу ОСОБА_6, представника за довіреністю ОСОБА_4 від 23.05.2017 та скасовані наступні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: від 16.06.2016 № 30076052, від 29.06.2016 №30236842, від
16.06.2016 № 30078952, від 29.06.2016 № 30236856, від 16.06.2016 №30078280, від
29.06.2016 № 30236863, від 16.06.2016 № 30075783, від 29.06.2016 №30236789, прийняті нотаріусом Левінець В. Ю.; від 08.08.2016 № 30838591, від 05.08.2016 № 30813309, від 10.08.2016 № 30879008, від 15.07.2016 № 30472499, від 15.07.2016 № 30473272, від 15.07.2016 № 30472231, від 15.07.2016 30472499, від 22.12.2016 № 33107251, від 08.08.2016 № 30837716, від 31.08.2016 № 31178715, від 31.08.2016 № 31178729, від 31.08.2016 № 31178689, від 31.08.2016 № 31178715, прийняті нотаріусом Рогачем В. В. ; від 15.07.2016 № 30487089, від 15.07.2016 №30487733, від 15.07.2016 № 30487803, від 24.11.2016 № 32530761, від 24.11.2016 №32531043, від 24.11.2016 № 32533828, прийняті нотаріусом Дерев'янко В. В. ; від 22.12.2016 № 33107712, від 22.12.2016 № 33107880, прийняті нотаріусом Ковальчуком С. П. ; від
27.02.2017 № 34055781, від 27.02.2017 № 34058023, від 28.02.2017 № 34067189, від
28.02.2017 № 34067571, прийняті нотаріусом Бойком О. В.

В якості підстави для прийняття зазначеного наказу вказано висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 02.06.2017 за результатами розгляду скарги ОСОБА_6, представника за довіреністю ОСОБА_4, від
23.05.2017.

Так, скаржник зазначав, що він є учасником ТОВ "КУА "Інтер Кепітал Груп", яке було законним власником квартир №№ 2,27,76,117, що розташовані по АДРЕСА_1, право власності на які було зареєстровано у встановленому законом порядку на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: 11331936 (квартира № 2), 11331199 (квартира № 27), 11332602 (квартира № 76), 11329443 (квартира № 117), які внаслідок незаконних дій нотаріуса Левінець В. Ю. були незаконно відчужені на користь ТОВ "Фактор Інвест Плюс". При проведенні державної реєстрації переходу права власності на вищевказані квартири до ТОВ "Фактор Інвест Плюс" приватним нотаріусом Левінець В. Ю. було допущено грубі порушення вимог законодавства, оскільки державну реєстрацію проведено на підставі актів приймання-передачі, при цьому, відповідне рішення уповноваженим органом ТОВ "КУА "Інтер Кепітал Груп" щодо відчуження квартир не приймалось.

Крім того, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна був наявний арешт на все нерухоме майно ТОВ "КУА "Інтер Кепітал Груп", що не давало правових підстав приватному нотаріусу для проведення державної реєстрації переходу права власності від ТОВ "КУА "Інтер Кепітал Груп" до ТОВ "Фактор Інвест Плюс".

Прийняття рішень приватним нотаріусом Левінець В. Ю. та проведення відповідної державної реєстрації права власності за ТОВ "Фактор Інвест Плюс" надалі дало змогу останньому визначити юридичну долю вищевказаних об'єктів нерухомого майна, зокрема, щодо їх відчуження на користь інших осіб, що призвело до незаконного позбавлення права власності ТОВ "КУА "Інтер Кепітал Груп" на вказані об'єкти нерухомого майна.

Як вбачається зі змісту висновку Комісії, з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що вказана державна реєстрація була проведена приватним нотаріусом Левінець В. Ю. з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації.

Комісія дійшла висновку, що рішення та дії суб'єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації, а саме: при прийнятті оскаржуваних рішень щодо державної реєстрації переходу права власності на квартири № 2,27,76,117 від ТОВ "КУА "Інтер Кепітал Груп" до ТОВ "Фактор Інвест Плюс" приватним нотаріусом Левінець В. Ю. було допущено порушення вимог законодавства сфері державної реєстрації, а саме вимог п. п. 10,12,14,18,19,40,46 Порядку №1127, п. п. 10,11 Порядку № 1141, а також п. п. 1,2 ч.3 ст. 10, абзацу 2 ч.1 ст. 16, абзацу 2 ч.5 ст. 20, п. 2,4,5 ч.1 та ч.4 ст. 18, ст. 23, п. 4,6 ч.1 та ч.2 ст. 24 та ч.1 ст. 27 Закону, отже відповідні рішення (від 16.06.2016 № 30076052, №30078952, №30078280, №30075783) підлягають скасуванню.

Прийняття приватним нотаріусом Левінець В. Ю. неправомірних рішень, щодо незаконної державної реєстрації права власності на квартири № 7,27,76,117 за ТОВ "Фактор Інвест Плюс" надало змогу надалі останньому та приватним нотаріусам Левінець В. Ю., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 незаконно визначити юридичну долю зазначених об'єктів нерухомого майна (квартир), що спричинило до утворення нових об'єктів нерухомого майна, зокрема, квартири №а, з припиненням прав на квартиру № 76, а також призвело до подальшого відчуження та державної реєстрації інших речових прав та їх обтяжень з внесенням відповідних записів до Державного реєстру прав.

Тобто, за висновком Комісії, оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягають скасуванню як такі, що випливають з факту скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.06.2016 № 30076052, №30078952, №30078280, №30075783, прийнятих приватним нотаріусом Левінець В. Ю.

Вважаючи себе законними співвласниками квартири № 76а, право власності на яку набуто ними на підставі договору купівлі-продажу квартири 24.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев'янко В. В. за реєстровим № 2114, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_1, про що внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32533828 від 24.11.2016), позивачі звернулися до суду з даним позовом про скасування прийнятого відповідачем спірного наказу № 1813/5 від 06.06.2017 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" в частині, що стосується їх інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що дії Міністерства юстиції України під час розгляду скарги окремо позивачами не оскаржуються, тому ним не взято до уваги їх посилання на наявність формальних порушень процедурного характеру, зокрема, пунктів 9,10 Порядку, оскільки, по суті це не впливає на законність оскаржуваного наказу та не є окремою підставою для його скасування. Суд вказав, що наслідком скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер №32533828 від 24.11.2016, за яким за позивачами було зареєстроване право спільної часткової власності на квартиру 76 а, стало скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від
16.06.2016 №30076052, №30078952, №30078280, №30075783, прийнятих приватним нотаріусом Левінець В. Ю., тому відсутні підставити ставити під сумнів висновки Комісії, які стали підставою для прийняття спірного наказу. Суд дійшов висновку, що спірний наказ прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням закріплених частиною 2 статті 2 КАС України критеріїв.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позбавлення заінтересованої особи, яка є власником майна, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вказав, що встановлені процедурні порушення розгляду скарги нівелюють відповідні наслідки та обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо поновлення реєстраційних дій, скасованих на підставі спірного наказу, суд апеляційної інстанції вказав, що поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належить до дискреційних повноважень відповідача, відтак, задоволенню не підлягають.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивачів з пунктами 9-19 Наказу Міністерства юстиції України (надалі по тексту - відповідач) № 1813/5 від
06.06.2017 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивачів.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивачів, права власності на квартиру внаслідок скасування спірним наказом реєстрації вказаного майна за позивачами.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №813/1362/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, від 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17, від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ч. 1 ст. 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1, Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІНТЕР КЕПІТАЛ ГРУП", ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року скасувати.

Провадження у справі № 826/11134/17 закрити.

Роз'яснити про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук