Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.03.2018 року у справі №807/518/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №807/518/17

адміністративне провадження №К/9901/38147/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Тацій Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у складі судді Калинич Я. М. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів:

Богаченка С. І., Рибачука А. І., Старунського Д. М. у справі № 807/518/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Надії Михайлівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", про визнання протиправними дій, скасування рішення та запису,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила;

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Н. М (надалі по тексту - відповідач);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31940560 від 19 жовтня 2016 року про реєстрацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - ПАТ
КБ "Приватбанк");

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №16978659, вчинений відповідачем про реєстрацію речового права власності на вказану квартиру за ПАТ КБ "Приватбанк".

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідачем безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно з огляду на відсутність згоди іпотекодержателя на перереєстрацію права власності; ненадіслання їй письмової вимоги про усунення порушень; відсутність документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги іпотекодавцем; відсутність довідки, необхідної для проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також були порушені вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", так як вказана квартира є її єдиним житлом.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року, дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Стойки Н. М. щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "Приватбанк" визнано протиправними.

Рішення про державну реєстрацію індексний номер 31940560 від 19 жовтня 2016 року про реєстрацію права власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "Приватбанк" скасовано.

Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 16978659, вчинений приватним нотаріусом Стойка Н. М. про реєстрацію права власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "Приватбанк".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ КБ "Приватбанк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що оскільки права власності на квартиру за ОСОБА_1, а права іпотекодержателя на спірну квартиру за "Юнрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ" були зареєстровані до 01.01.2013, тому наявність згоди від іпотекодержателя "Юнрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ" не вимагається, відтак її відсутність не може свідчити про незаконність дій нотаріуса щодо прийняття ним рішення про реєстрацію та вчинення дій по реєстрації квартири за ПАТ КБ "Приватбанк", які оскаржуються.

У поданому відзиві ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 23 червня 2005 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого позивач отримала від ПАТ КБ "Приватбанк" кредит у розмірі 36505 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та комісії в розмірі 0,18 % на місяць з кінцевим терміном повернення 20 червня 2025 року.

Також, позивачем та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір іпотеки від 23 червня 2005 року, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 (іпотекодавець) надано в іпотеку ПАТ КБ "Приватбанк" (іпотекодержатель) нерухоме майно - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору ПАТ КБ "Приватбанк" надіслало Лемак М. В. письмову вимогу від 21 липня 2016 року про наявність у неї заборгованості за кредитним договором та повідомило, що у випадку невиконання нею зобов'язань за кредитним договором протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги банк буде змушений скористатись правом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Дану письмову вимогу позивач отримала 03 серпня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Н. М. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер 19038221) для проведення за ним державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

19 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойкою Н. М. прийнято рішення № 31940560 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ КБ "Приватбанк" та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис за №
16978659.

Не погоджуючись з наведеним рішенням державного реєстратора, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент вчинення відповідачем оскаржених реєстраційних дій іпотекодержателем нерухомого майна була компанія "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ" (Ukraine mortgage loan finance No.1 PLC), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19 жовтня 2016 року № 70888123. При цьому, доказів про отримання згоди іпотекодержателя - компанії "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ" (Ukraine mortgage loan finance No.1 PLC) на проведення реєстрації права власності на нерухоме майно ПАТ КБ "Приватбанк" відповідачу надано не було.

Судами також вказано, що як видно з наявного в матеріалах справи договору викупу (відступлення) прав вимоги від 14 квітня 2016 року, укладеного між компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ" (Ukraine mortgage loan finance No.1 PLC) та ПАТ КБ "Приватбанк", компанія "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ", продала (відступила) ПАТ КБ "Приватбанк" відповідні основні іпотечні активи, а саме права вимоги, що виникли на підставі договорів іпотеки, зокрема, укладеного з ОСОБА_1. Однак, судами вказано на відсутність відомостей про повідомлення боржника про відступлення прав за іпотечним договором, а також про державну реєстрацію такого відступлення у встановленому законодавством порядку, відтак, вказаний договір не підтверджує факту переходу права вимоги за договором іпотеки від іпотекодержателя до ПАТ КБ "Приватбанк".

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойкою Н. М. порядку здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "Приватбанк" та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина 1 статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС).

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Проте з установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - нерухоме майно, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 807/138/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ч. 1 ст. 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року

Провадження у справі № 807/518/17 закрити.

Роз'яснити про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

Л. В. Тацій