Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.04.2018 року у справі №803/1407/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №803/1407/17

адміністративне провадження №К/9901/46102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів: Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року (головуючий суддя - Мачульський В. В. )

і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року (головуючий суддя - Довга О. І., судді - Запотічний І. І., Сапіга В. П. )

у справі № 803/1407/17

за позовом ОСОБА_1

до Голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області

про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у жовтні 2017 року звернувся з адміністративним позовом до Голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі також "Голова ЛК УМВС України у Волинській області") в якому просив визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування і виплати йому недорахованого грошового утримання у вигляді доплати від належної суми пенсії в розмірі 25% за період з 1 серпня 1998 року до дня звільнення зі служби - 6 листопада 1998 року, а також зобов'язати Голову ЛК УМВС України у Волинській області донарахувати та виплатити таку доплату.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що після переведення його на вищу посаду йому припинилися виплати щомісячної доплати до грошового утримання в розмірі 25% від суми пенсії, яка б могла бути йому нарахована. Відповідач, розглянувши заяву ОСОБА_1 про виплату вказаних доплат, відмовив у здійсненні відповідних виплат. Відтак, позивач вважає цю відмову незаконною та необґрунтованою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 6 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року, у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи таке рішення суди виходили з того, що призначення щомісячної доплати в розмірі від 25% до 50% суми пенсії, яка б могла бути нарахована позивачеві, відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року №926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (далі - "Указ Президента України № 926/96") є правом, а не обов'язком керівника органів внутрішніх справ, яке реалізується ним у межах асигнувань, що виділяються на утримання відповідних органів внутрішніх справ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає оскаржувані рішення незаконними та необґрунтованими, такими, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та на підставі невірних висновків.

Зокрема, скаржник зазначає, що встановлена йому доплата у розмірі 25% від суми належної пенсії, яку він щомісячно отримував у грошовому утриманні (доплату) на підставі наказу начальника УМВС України у Волинській області, наступним наказом скасована не була, а тому повинна була виплачуватись. Крім того, суди допустили неповне з'ясування обставин справи, оскільки не взяли до уваги посилання позивача на наказ МВС України від 9 грудня 1997 року № 854, оскільки в ході судового розгляду встановили, що він був знищений

Відповідач не надав відзиву на касаційну скаргу.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що капітана міліції ОСОБА_1, старшого інспектора відділу дільничних інспекторів міліції управління адміністративної служби міліції УМВС України у Волинській області 6 листопада 1998 року звільнено із органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "а" (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Позивач звертався із заявою від 31 травня 2017 року до відповідача, у якій просив виплатити заборгованість зі заробітної плати, а саме, нарахувати та виплатити суми доплати від належної суми пенсії в розмірі 25% за період з 1 серпня 1998 року до дня звільнення зі служби - 6 листопада 1998 року.

У відповіді на заяву Голова ЛКУ МВС України у Волинській області листом від 21 червня 2017 року №7/251 повідомив позивача, зокрема, про те, що з наданого ОСОБА_1 витягу з наказу УМВС України У Волинській області від 19 вересня 1997 року № 91о/с доплата від суми пенсії позивачу була встановлена за посадою "старший інспектор чергової частини училища професійної підготовки працівників міліції УМВС", а при переведенні на посаду "старший інспектор відділу дільничних інспекторів міліції управління адміністративної служби міліції УМВС" позивачу така доплата не встановлювалась, а тому до дня звільнення і не виплачувалась.

Щодо обставин проходження служби суди встановили, що відповідно до наказу №91 о/с від 19 вересня 1997 року позивачу дійсно була встановлена щомісячна доплата з суми пенсії в розмірі 25% з 1 жовтня 1997 року. Ця доплата виплачувалась в розмірі 25% від суми пенсії, що підтверджується листом Волинського училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України у Волинській області № 812 від 13 липня 2017 року з додатком до довідки по грошовому утриманню.

Наказом № 91 о/с від 17 липня 1998 року позивача переведено на посаду старшого інспектора відділу дільничних інспекторів міліції управління адміністративної служби міліції з 29 липня 1998 року, на якій він перебував до дня звільнення зі служби та за якою призначена пенсія. Доплата від суми пенсії в розмірі 25% за вказаною посадою наказами начальника УМВС України позивачу не встановлювалась, про що ОСОБА_1 було відомо.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено частиною першою статті 19 Закону України "Про міліцію", Форми і розміри грошового утримання працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

З метою впорядкування грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Указом Президента України №926/96 затверджено схеми посадових окладів, окладів за спеціальними званнями осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ і оклади грошового утримання курсантів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України згідно з додатками.

Відповідно до підпункту "а" пункту 3 Указу Президента України №926/96 (чинного на день звільнення позивача) керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів надано право установлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1 й 4 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Надаючи оцінку доводами скаржника про те, що встановлена йому наказом УМВС України у Волинській області від 19 вересня 1997 року № 91о/с щомісячна доплата не була скасована іншим наказом, а тому повинна була виплачуватись до дня звільнення, Верховний Суд зазначає таке.

З аналізу положень пункту 3 Указу Президента України №926/96 випливає, що цей Указ передбачає право, а не обов'язок керівника органів внутрішніх справ установлювати щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії та у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів. Тобто, цей Указ передбачає прийняття рішення про встановлення доплат на розсуд керівника та за наявності умов, передбачених вказаним пунктом, і вказані доплати не мають характеру постійних обов'язкових виплат.

Як встановлено судами, щомісячна доплата в розмірі 25% від суми належної пенсії була встановлена позивачу наказом № 91 о/с від 19 вересня 1997 року з 1 жовтня 1997 року і виплачувалась до призначення його наказом № 91 о/с від 17 липня 1998 року на іншу посаду. Після цього ОСОБА_1 така доплата не встановлювалась, про що позивачу було відомо.

Крім того, суд першої інстанції доцільно звернув увагу на те, що правильність усіх встановлених позивачу на день звільнення зі служби виплат, підтверджується його підписом в грошовому атестаті, в якому щомісячна доплата в розмірі 25% від суми належної пенсії не зазначена (а. с. 9, зворот).

Стосовно доводів скаржника про неповне з'ясування судами обставин справи, то Верховний Суд їх відхиляє з огляду на таке.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив суд витребувати у відповідача Положення № 854 від 9 грудня 1997 року для дослідження його на предмет регулювання питання щодо збереження грошового утримання. Це клопотання суд задовольнив і в ухвалі від 26 жовтня 2017 року про відкриття провадження в адміністративній справі зобов'язав відповідача надати належним чином засвідчену копію вказаного Положення.

Однак, як встановлено судами, відповідно до довідки №6/448 від 6 листопада 2017 року, виданої членом ліквідаційної комісії УМВС України, в архівному секторі ВРТЗІ ГУ НП у Волинській області на зберіганні відсутній наказ Міністерства внутрішніх справ України № 854 від 9 грудня 1997 року "Про затвердження Положення про умови та порядок грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ". Згідно акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду № 6/10 від 10 травня 2016 року, який погоджено протоколом засідання ліквідаційної ЕК МВС України у Волинській області №6/22 від 10 травня 2016 року та протоколом засідання ЕПК ГДА МВС України №2 від 5 липня 2016 року, це Положення знищено.

Отже, суд вжив необхідних заходів для з'ясування обставин справи, задовольнивши клопотання позивача про витребування доказів, та, дослідивши документи, що надійшли на виконання ухвали від 26 жовтня 2017 року, в сукупності з аналізом чинного на той час законодавства, визнав їх достатніми для висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті щомісячної доплати в розмірі 25% від належної суми пенсії за період з 1 серпня 1998 року до дня звільнення зі служби - 6 листопада 1998 року.

Водночас, суд касаційної інстанції, в силу частини 2 статті 341 КАС України, не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Н. М. Мартинюк

Судді А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко