Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2020 року у справі №820/1109/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа №820/1109/17

адміністративне провадження №К/9901/44411/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Енерджи" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Кононенко З. О. судді:

Калиновський В. А., Бондар В. О.) від 11 листопада 2017 року у справі № 820/1109/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Енерджи" до Харківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Енерджи" (далі - ТОВ "Гермес Енерджи") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби (далі - Харківська митниця ДФС), у якому просило:

- визнати протиправними дії Харківської митниці ДФС з коригування митної вартості товару та відмови у митному оформленні товару, заявленого до оформлення за вантажними митними деклараціями від 27 грудня 2016 року №
807100001.2016.005644; від 30 грудня 2016 року № 807100001.2016.005708; від 30 грудня 2016 року № 807100001.2016.005709; від 06 січня 2017 року №
807100001.2017.000062; від 11 січня 2017 року № 807100001.2017.000091;

- скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29 грудня 2016 року № 807000011/2016/000890/1; від 30 грудня 2016 року № 807000011/2016/000968/2; від 30 грудня 2016 року № 807000011/2016/000969/2; від 06 січня 2017 року № 807000011/2017/000032/2; від 11 січня 2017 року № 807000011/2017/000051/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29 грудня 2016 року № 807000011/2016/000890/1; від 30 грудня 2016 року № 807000011/2016/000968/2; від 30 грудня 2016 року № 807000011/2016/000969/2; від 06 січня 2017 року № 807000011/2017/000032/2; від 11 січня 2017 року № 807000011/2017/000051/2. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи цей позов суд першої інстанції виходив з того, що Харківською митницею ДФС не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2017 року апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року - скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням, ТОВ "Гермес Енерджи" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги, ТОВ "Гермес Енерджи" вказує, що оскільки на час виникнення спору (подання МД) розрахунки не були завершені, митниця при прийнятті спірних рішень об'єктивно не могла врахувати даних щодо фактичного розрахунку за товар. При цьому, такі розрахунки вже були подані позивачем під час розгляду цієї справи у суді, а тому, на думку скаржника, вказане повністю підтверджує факт розрахунку з постачальником саме за ціною контракту (договору).

Також, позивач наголошує на тому, що особа постачальника не завжди відповідає особі вантажовідправника, оскільки постачальник це власник товару, а вантажовідправник є особа, якій доручено відправити товар. Крім того, особа покупця також не завжди співпадає з особою вантажоодержувачем, зокрема покупцем за договором дійсно є позивач, а вантажоодержувачем ТОВ "НВП ІСТОК", оскільки воно має склади зберігання, під'їзні колії та власний код на залізниці, тобто особа, яка на замовлення позивача здійснює приймання належного йому товару.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 грудня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law26~), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 вересня 2020 року цю справу призначив до розгляду у порядку письмового провадження.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, 07 грудня 2016 року між ТОВ "Гермес Енерджи" (покупець) та MARVELL TRADE LP (Об'єднане Королівство) (продавець) укладено контракт № ІВ-07/12-16, відповідно до п. 1.1 якого передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність, а покупець здійснити оплату і прийняти ізобутиловий спирт (далі -товар), на умовах СРТ заліз. ст. Суземка та/або Соловей. Пунктом 1.2 контракту передбачено, що кількість товару за даним договором складає 500 метричних тон +/- 10% (розділ 1 контракту). У розділі 4 контракту вказано, що ціна встановлюється у доларах США. Ціна розраховується виходячи з кількості товару відповідно до залізничної накладної станом на дату відвантаження. Сторони домовились зафіксувати ціну товару 540,0 доларів США за метричну тону.

З метою розмитнення товару позивачем до митного оформлення подано МД від 27 грудня 2016 року № 807100001.2016.005644; від 30 грудня 2016 року №
807100001.2016.005708; від 30 грудня 2016 року № 807100001.2016.005709; від 06 січня 2017 року № 807100001.2017.000062 та від 11 січня 2017 року №
807100001.2017.000091.

На підтвердження заявленої вартості спірного товару, ТОВ "Гермес Енерджи" надано такі документи: контракт від 07 грудня 2016 року № ІВ-07/12-16; івойси від 05 грудня 2016 року № S1601624, від 08 грудня 2016 року № 70016844 та від 16 грудня 2016 року № ІВ0712; внутрішній договір складського зберігання від 07 жовтня 2015 року № БНП-17/х; накладна УМВС від 20 грудня 2016 року № 22572524; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару від 20 грудня 2016 року № 2719; копії митних декларацій країни походження від 16 грудня 2016 року № 10401052/161216/0001453, від 18 грудня 2016 року № 10401052/181216/0001464, від 24 грудня 2016 року № 10401052/241216/0001514, від 25 грудня 2016 року № 10401052/251216/0001521 та від 28 грудня 2016 року № 10401052/281216/0001543.

Однак, Харківською митницею ДФС були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів від 29 грудня 2016 року № 807000011/2016/000890/1; від 30 грудня 2016 року № 807000011/2016/000968/2; від 30 грудня 2016 року № 807000011/2016/000969/2; від 06 січня 2017 року № 807000011/2017/000032/2; від 11 січня 2017 року № 807000011/2017/000051/2.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, ТОВ "Гермес Енерджи" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених ч. 1 ст. 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 1 ст. 53 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

За правилами ч. 2-3 вказаної статті кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм ст. 57 МК України.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 814/264/16.

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до комерційних інвойсів від 16 грудня 2016 року № ІВ0712 та від 13 січня 2017 року № ІВ0712/1 товар "Ізобутиповий спирт технічний" надійшов на адресу позивача за зовнішньоекономічним договором від 07 грудня 2016 року № ІВ-07/12-16. Вказаним контрактом визначено наступні сторони: продавець - MARVELL TRADE LP та покупець - ТОВ "Гермес Енерджи". При цьому, пунктом 1.1. контракту визначено, що продавець зобов'язаний передати у власність, а покупець оплатити та прийняти Ізобутиловий спирт на умовах СРТ Соловей або СРТ Суземка.

Разом з цим, всупереч положенням контракту у митних деклараціях відправником вказано ООО "Предприятие промышленного железнодорожного транспорта", а умови поставки СРТ Тополі, а одержувачем вказано ТОВ "НВП Iсток". Поряд з цим, у накладних УМВС також зазначено, що відправником товару є ООО "Предприятие промышленного железнодорожного транспорта", а одержувачем є ТОВ "НВП Істок".

Крім того, у вказаних накладних у графі 25 наявна інформація про договір поставки № 024-221001840 від 25 лютого 2015 року д.8 від 29 листопада 2016 року для ТОВ "Гермес Енерджи". Проте, документи, які підтверджували б відомості зазначені у графі 25 у вказаних накладних до митниці позивачем не надавались.

При цьому, реквізити договору № 024-221001840 від 25 лютого 2015 року д.8 від 29 листопада 2016 року відмінні від реквізитів контракту від 07 грудня 2016 року № ІВ-07/12-16, відповідно на виконання якого надійшов товар і який заявлено позивачем до митного оформлення.

Апеляційним судом було встановлено, що ТОВ "Гермес Енерджи" до митного оформлення надано три інвойси на поставку вказаного товару між виробником та різними посередниками, однак в них відсутня повна інформація про весь "ланцюг" поставки від виробника до одержувача товарів за митною декларацією, крім того ці інвойси не мають хронологічної послідовності.

Так, декларантом надано інвойс компанії Euromin SA №S1601624 від 05 грудня 2016 року про поставку товару компанії MARVELL TRADE LP. Також декларантом надано інвойс № 70016844 на поставку товару виробником ООО "Газпром нефтехим Салават" на адресу грузоотримувача VITOL S.A. який був датований пізніше (08 грудня 2016 року), а 16 грудня 2016 року видано третій інвойс № ІВ0712 про поставку товару компанією MARVELL TRADE LP на адресу ТОВ "Гермес Енерджи".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відомості, які зазначені в івойсі та накладних УМВС поданих до митного оформлення, містили розбіжності і не були підтверджені документально.

Разом з цим, у митних деклараціях країни відправлення (відповідно до яких товар оформлювався на експорт) вказано, що поставка товару відбувається на умовах СРТ Соловей експортером ООО "Предприятие промышленного железнодорожного транспорта", а одержувачем є ТОВ "НВП Істок". При цьому, митні декларації країни відправлення у графі 44 містять інформацію про документи, які подано до митного оформлення при експорті і це зовсім інші ніж ті, що подані при імпорті.

Отже, реквізити документів поданих до митного оформлення товару в митному режимі експорт, відмінні від реквізитів документів, поданих до Харківської митниці ДФС разом з МД від 27 грудня 2016 року № 807100001/2016/005644, від 30 грудня 2016 року № 807100001/2016/005708, від 30 грудня 2016 року № 807100001/2016/005709, від 06 січня 2017 року № 80700001/2017/000062, від 11 січня 2017 року № 807100001/2017/000091.

Також, апеляційним судом було вірно встановлено, що відповідно до інформації Харківської митниці ДФС, посадовими особами підрозділу митного оформлення було здійснено порівняння рівня заявленої вартості товарів з рівнем митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, в результаті чого було встановлено, що: задекларований рівень митної вартості (540,00 дол. США/т) менший, ніж рівень митної вартості на подібні товари (565,00 дол. США/т), оформлені в найближчий до часу експорту оцінюваного товару строк.

Водночас, Харківською митницею ДФС було направлено запит ТОВ "Гермес Енерджи" щодо надання додаткових документів, проте останнім таких документів надано не було, а направлено листи в яких повідомлено про відсутність додаткових документів та проханням прийняти рішення про визначення митної вартості за наявною у митниці інформацією.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що відповідачем прийнято обґрунтоване рішення про коригування митної вартості товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. 60 МК України, а тому відсутні підстави для скасування рішень Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 29 грудня 2016 року № 807000011/2016/000890/1; від 30 грудня 2016 року № 807000011/2016/000968/2; від 30 грудня 2016 року № 807000011/2016/000969/2; від 06 січня 2017 року № 807000011/2017/000032/2; від 11 січня 2017 року № 807000011/2017/000051/2.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ"; Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Енерджи" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк