Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2018 року у справі №822/1037/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 822/1037/18

адміністративне провадження № К/9901/63642/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів - Стародуба О. П., Чиркіна С. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у складі судді Гнап Д. Д. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Загороднюка А. Г. (головуючий), Полотнянка Ю. П., Драчук Т. О. у справі за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області), управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Хмельницькій області, управління Держпраці у Хмельницькій області, у якому просив:

1.1 визнати протиправними дії ГУ ДФС у Хмельницькій області щодо проведення фактичної перевірки позивача з питань дотримання ним законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), результати якої оформлено актом фактичної перевірки від 23 січня 2018 року №142/22-01-13-07/ НОМЕР_1;

1.2 визнати протиправними дії ГУ ДФС у Хмельницькій області щодо проведення документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 грудня 2017 року по 31 січня 2018 року, результати якої оформлено актом перевірки від 6 лютого 2018 року №0281/22-0113-07/ НОМЕР_1;

1.3 визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці у Хмельницькій області від 22 лютого 2018 року №22/88 про накладення на позивача штрафу у розмірі 223 380,00 грн.

2. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 24 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував постанову управління Держпраці у Хмельницькій області від 22 лютого 2018 року №22/88 про накладення штрафу на позивача в сумі 223380 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.

2.1 Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у правовідносинах між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам, встановлено визначений обсяг виконання робіт та їх кінцевий результат. Тому постанова управління Держпраці у Хмельницькій області від 22 лютого 2018 року №22/88 підлягає скасуванню.

3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

3.1. На підставі наказу від 16 січня 2018 року №181 та направлень на перевірку від 16 січня 2018 року №131,132,133,134, у зв'язку з надходженням інформації про використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, ГУ ДФС у Хмельницькій області здійснило фактичну перевірку фітнес-клубу "Акула" з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

3.2. За результатами фактичної перевірки складений акт фактичної перевірки від 29 січня 2018 року №142/22-01-13-07/ НОМЕР_1, у якому зазначено про: використання позивачем праці одного неоформленого найманого працівника та двох працівників, трудові договори з якими оформлені не належним чином; виплату не облікованої заробітної плати без утримання та перерахунку до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, чим порушено пункт 168.1 статті 168, пункт 171.1 статті 171, пункт 164.6, статті 164, пункт 167.1 статті 167, підпункт 168.4.1 пункту 168.4 статті 168, статтю 176, Податкового кодексу України, частин 5 , 7 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", статті 21, частин 1 , 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

3.3. На підставі наказу від 1 лютого 2018 року №505 ГУ ДФС у Хмельницькій області здійснило документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання законодавства під час укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 грудня 2017 року по 31 січня 2018 року.

3.4. За результатами документальної позапланової перевірки складений акт від 6 лютого 2018 року №0281/22-01-13-07/ НОМЕР_1, у якому зазначено про використання позивачем праці ОСОБА_2, ОСОБА_3, трудові відносини з якими оформлені неналежним чином, чим порушено статтю 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

3.5. Листом від 7 лютого 2018 року №3411/9/22-01-13-06-11 ГУ ДФС у Хмельницькій області, на виконання пункту 2 Протоколу селекторної наради ДФС та Державної служби України з питань праці, надало управлінню Держпраці у Хмельницькій області матеріали документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1.

3.6. Рішенням від 15 лютого 2018 року №19 управління Держпраці у Хмельницькій області розгляд справи про накладення штрафу на позивача призначило на 22 лютого 2018 року о 09:30 год. 16 лютого 2018 року управління Держпраці у Хмельницькій області надіслало позивачу повідомлення про розгляд справи з накладення штрафу від 15 лютого 2018 року №626/18.

3.7 Постановою від 22 лютого 2018 року №22/88 управління Держпраці у Хмельницькій області застосувало до ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 223380,00 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, управління Держпраці у Хмельницькій області звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

4.1 Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тим обставинам, на які управління Держпраці у Хмельницькій області посилається у запереченні проти позову та в апеляційній скарзі про те, що перевіркою встановлено факт наявності трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про що останні зазнчали у письмових поясненнях під час перевірки. Суди попередніх інстанцій ці докази залишили без належної оцінки, що є порушенням норм процесуального права.

4.2. Також управління Держпраці у Хмельницькій області вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм абзацу п'ятого пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМ України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509) у зв'язку із зазначеними вище порушеннями норм процесуального права, оскільки ця норма містить припис про те, що штрафи у порядку статті 265 КЗпП України накладаються на підставі акта документальної перевірки ДФС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає, що у цій справі предметом судового контролю були також акти фактичної та документальної перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області, якими встановлено порушення законодавства про працю позивачем і дії територіального органу ДФС щодо перевірки та його висновки визнані законними. У зв'язку з цим вважає що у справі достовірно встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю, за які до нього застосовано штраф.

5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу управління Держпраці у Хмельницькій області без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін з мотивів правильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та відсутності порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування судових рішень.

6. ГУ ДФС у Хмельницькій області відзив на касаційну скаргу не подало.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1 -2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Перевірку правильності застосування судами норм матеріального права суд касаційної інстанції здійснює у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Перегляд справи судом касаційної інстанції здійснюється за правилами, встановленими КАС України у редакції до 8 лютого 2020 року.

8. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

10. Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2 -7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" встановлює Порядок №509.

Абзацом п'ятим пункту 2 цього Порядку визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

11. При цьому суд касаційної інстанції зауважує, що відповідно до пункту 8 Порядку №509 розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

12. За таких обставин суд касаційної інстанції приходить до висновку, що відомості, викладені в акті перевірки, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи управлінням Держпраці у Хмельницькій області. Це свідчить, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці.

13. Тому доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи повинні були беззаперечно як доказ того, що позивачем порушено законодавство про працю, приймати до уваги лише висновки актів фактичної та документальної перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області, є помилковими, а доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм абзацу п'ятого пункту 2 Порядку №509 є безпідставними.

14. Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

15. Згідно з Статтею 21 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (Статтею 21 КЗпП України); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

16. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

17. З аналізу вказаних норм КЗпП України та Цивільного кодексу України слідує, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

У свою чергу, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а результати роботи, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця робіт (послуг) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

18. Суди попередніх інстанцій встановили, що 11 грудня 2017 року, 3 січня 2018 року ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_4 (виконавець), а 8 січня 2018 року ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) уклали цивільного правові-угоди.

19. Суди встановили, що зміст цих договорів не носить характеру трудового договору і на них не поширюється дія норм трудового законодавства. Предметом договорів є виконання громадянами певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконану ними роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цих договорів є отримання певного матеріального результату. За цими договорами виконавці не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, а після закінчення виконання визначеного вказаними договорами завдання припиняли роботу.

20. При цьому суди встановили, що відповідні докази надавав позивач під час перевірки і вони були у володінні відповідачів під час складання актів перевірок та прийняття рішення про застосування штрафу. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив на підставі досліджених доказів факт проведення позивачем розрахунків з вказаними особами як за виконані роботи за цивільно-правовими угодами.

21. Тому колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що у правовідносинах між позивачем та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 є ознаки, характерні саме цивільно-правовим відносинам і ці договори за своїм змістом та суттю є цивільно-правовими договорами, а висновки управління Держпраці у Хмельницькій області про наявність у цих договорах ознак трудового договору та порушення позивачем вимог пунктів 1, 3 статті 24 КЗпП України, є помилковими. Відповідно, правильним є висновок про те, що постанова управління Держпраці у Хмельницькій області від 22 лютого 2018 року №22/88 є протиправною та підлягає скасуванню.

22. Доводи позивача щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права зводиться до необхідності надавати оцінку доказам по справі та встановлювати інші ніж суди попередніх інстанцій обставини, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 341 КАС України.

23. За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

24. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління Держпраці у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року по справі №822/1037/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач В. М. Шарапа

Судді: О. П. Стародуб С. М. Чиркін