Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №160/9265/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа №160/9265/18

адміністративне провадження №К/9901/31362/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву"

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (постановлену у складі головуючого судді Панченко О. М., суддів Іванова С. М., Чередниченка В. Є.),

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (далі також - позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13 листопада 2018 року №ДН1831/250/АВ/МГ-ФС/701.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

На зазначену постанову суду Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року апеляційну скаргу Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року; надати докази сплати судового збору в сумі 2 643 грн; вказати дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; вказати код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач звернувся з апеляційною скаргою з пропуском строків на апеляційне оскарження та відсутністю поважних підстав для поновлення такого строку.

Зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено, що доводів, які свідчать про наявність поважних підстав, які об'єктивно перешкоджали позивачу упродовж 30 днів з дня отримання копії рішення суду першої інстанції оскаржити це рішення в апеляційному порядку, скаржник суду не навів.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не було пропущено строк на оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, оскільки копію зазначеного рішення ним отримано 24 червня 2019 року, про що здійснено відповідну відмітку та зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції.

Апеляційну скаргу позивач направив до суду через поштове відділення рекомендованим листом ( №4900606131572) 24 липня 2019 року о 17.30, тобто упродовж 30 днів з дати отримання копії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, як встановлено частиною 1 та 2 статті 295 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі №160/9265/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Суддя-доповідач ухвалою від 19 серпня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 серпня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 , 2 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вступну та резолютивну частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року проголошено у відкритому судовому засіданні 18 квітня 2019 року. Повний текст рішення суду складений 6 травня 2019 року. Копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року скаржник отримав 24 червня 2019 року.

Таким чином, враховуючи положення статті 295 КАС України останнім днем 30 денного строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року (яке отримано скаржником 24 червня 2019 року) було 24 липня 2019 року.

Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційну скаргу скаржником надіслано до суду першої інстанції 26 липня 2019 року, тобто після спливу строку, встановленого частиною 1 та частиною 2 статті 295 КАС України.

Колегія суддів Верховного Суду критично ставиться до доводів касаційної скарги про те, що позивачем вчасно подано до суду апеляційну скаргу, а саме 24 липня 2019 року о 17.30 через поштове відділення, і доказом чого є рекомендований лист ( №4900606131572), оскільки в матеріалах справи відсутній вказаний лист.

Водночас, в матеріалах справи міститься конверт (а. с. 120), яким скаржником до суду першої інстанції подано апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року з відтиском штемпеля поштового відділення, з якого вбачається, що поштове відправлення було зареєстровано 26 липня 2019 року, а не 24 липня 2019 року як стверджує скаржник.

У відповідності до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Водночас, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції доводів, що свідчать про наявність поважних підстав, які об'єктивно перешкоджали позивачу упродовж 30 днів з дня отримання копії рішення суду першої інстанції оскаржити рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року в апеляційному порядку, скаржник суду не навів.

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції підтверджуються наявним в матеріалах справи клопотанням від 27 серпня 2019 року (а. с. 126), з якого не вбачається, що скаржник навів будь-які мотиви щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Мотиви вказаного клопотання стосуються лише невчасної сплати позивачем судового збору через перебування головного бухгалтера позивача у щорічній відпустці.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.

Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у зв'язку із пропуском строків на апеляційне оскарження, а доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко