Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

Київ

справа №818/98/17

провадження №К/9901/30156/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу № 818/98/17

за позовом ОСОБА_1 до Конотопського міськрайонного суду Сумської області про визнання наказу неправомірним та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду, прийняту 09 лютого 2017 року у складі головуючого судді - Соколова В.М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, постановлену 12 квітня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Бершова Г.Є., суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.,

І. Суть спору

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Конотопського міськрайонного суду Сумської області (далі також - відповідач), в якому просив:

1.1. визнати неправомірним наказ голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2016 року в частині виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород;

1.2. зобов`язати відповідача видати відповідний наказ про виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі двадцяти трьох місячних суддівських винагород.

2. Позов обґрунтовано тим, що 21 грудня 2016 року його звільнено з посади судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області у зв`язку з поданням заяви про відставку з виплатою вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород.

2.1. На думку позивача, такі дії відповідачів щодо виплати вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород не відповідають вимогам статей 22, 64, 126 Конституції України, відповідно до яких конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Також частиною шостою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченнях проти позову наполягає на безпідставності останнього з огляду на те, що на момент звільнення позивача вихідна допомога останньому була виплачена згідно чинної на той час редакції статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала виплату вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 був обраний на посаду судді Конотопського районного суду Сумської області 11 травня 1993 року (правонаступником якого є Конотопський міськрайонний суд Сумської області).

5. Рішенням Вищої ради юстиції №3261/0/15-16 від 19 грудня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області у відставку» було звільнено суддю ОСОБА_1 .

6. На адресу відповідача копія зазначеного рішення надійшла 21 грудня 2016 року

6.1. На його виконання та згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» головою суду Буток Т.А. 21 грудня 2016 року було винесено наказ №33-6 «Про відрахування зі штату суддів суду Кущенка М.Ф.».

6.2. Згідно з абзацом 2 цього наказу ОСОБА_1 виплачена вихідна допомога в розмірі трьох місячних суддівських винагород.

7. Позивач не погодився із таким розміром виплати вихідної допомоги та оскаржив наказ до суду.

8. Позивач вважає, що при звільненні його з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, маючи суддівський стаж 23 роки 07 місяців 8 днів, він мав право на отримання вихідної допомоги в розмірі 23 неоподаткованих місячних заробітних плат за останньою посадою як це було визначено статтею 136 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про статус суддів».

9. Вважаючи порушеним право на отримання вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 9 лютого 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, в задоволенні позову відмовив.

11. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з відсутності правових підстав для виплати позивачеві вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

13. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.

14. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на необгрунтованість та безпідставність останньої просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Позиція Верховного Суду.

15. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. Згідно підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Згідно з частиною першою статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час звільнення судді) (далі по тексту - Закон № 1402-VIII), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

20. Відповідно до частини третьої статті 116 Закону № 1402-VIII заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

21. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання .

22. Отже, чинним законодавством України визначений порядок реалізації права судді на звільнення, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям уповноваженим органом рішення про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття.

23. Враховуючи викладене, реалізація права позивача на звільнення у зв`язку з відставкою відбулася в момент прийняття Вищою радою юстиції відповідного рішення, тобто 19 грудня 2016 року, тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, чинних на час прийняття такого рішення.

24. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 136 Закону № 2453-VI (в редакції чинній до 01 квітня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

25. Проте, Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону № 2453-VI, а саме: виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

26. Рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення статті 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося.

27. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини першої статті 143 якого (у редакції на момент звільнення позивача) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

28. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

29. У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

30. Отже, з системного аналізу вказаних норм вбачається, що редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», чинна на час звільнення позивача, не передбачає право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (в цьому випадку 23 місячних суддівських винагород).

31. За таких обставин у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до Закону № 2453-VI, тому відповідач обґрунтовано відмовив йому у виплаті такої допомоги.

32. При цьому Верховний Суд зауважує, що відмова відповідача у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

33. Що стосується доводів позивача про те, що вихідна допомога є гарантією правового статусу і особливою формою соціального забезпечення судді, а тому не може бути скасована шляхом внесення змін до законодавства, суд касаційної інстанції наголошує, що в рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

34. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

35. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич