Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року

м. Київ

справа № 480/10675/24

адміністративне провадження № К/990/13715/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №480/10675/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року (головуючий суддя Соп`яненко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Калиновського В.А., суддів - Мінаєвої О.М., Спаскіна О.А.),

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 30 листопада 2021 року по 08 травня 2023 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2022,2023 рік; матеріальної допомоги за 2022, 2023 рік; одноразової грошової допомоги при звільненні; грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних та додаткової відпусток; без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн, 01 січня 2023 року у розмірі 2 684 грн);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 : місячного грошового забезпечення за період з 30 листопада 2021 року по 08 травня 2023 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 рік; матеріальної допомоги за 2022, 2023 рік; одноразової грошової допомоги при звільненні; грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічних основних та додаткової відпусток; з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн, 01 січня 2023 року у розмірі 2 684 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

2. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 08 травня 2023 року залишено без руху, оскільки позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з цими позовними вимогами, який обчислюється з дня, коли особа могла дізнатись про порушення свого права.

3. У вказаній ухвалі суд зазначив, що позивачу/представнику позивача необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду нової заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 08 травня 2023 року, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та надати суду докази поважності причин пропуску такого строку.

4. На виконання зазначеної ухвали представник позивача подав до суду заяву, у якій просив поновити строк звернення до суду та відкрити провадження у справі.

5. Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку зазначав, що з 19 липня 2022 року діє редакція частини другої статті 233 КЗпП України, яка передбачала тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, який обраховується з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

6. Указував, що відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення отримано позивачем 06 листопада 2024 року, а 12 грудня 2024 року позивач направив до суду позовну заяву.

7. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог що стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 08 травня 2023 року - повернуто особі, яка її подала.

8. Суди попередніх інстанцій зазначили, що до спірних правовідносин слід застосовувати частину першу статті 233 КЗпП України у чинній редакції, відповідно до якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

9. Зауважили, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як вона обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

10. З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій вирішили, що з дня отримання відповідної виплати особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

11. Констатували, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

12. З урахуванням викладеного суди дійшли висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 08 травня 2023 року та відсутність підстав для поновлення такого строку.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

13. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року, а справу №480/10675/24 в частині позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 08 травня 2023 року направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

14. У тексті касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин частину першу статті 233 КЗпП України замість частини другої указаної статті, внаслідок чого неправильно визначили момент, з якого необхідно обраховувати строк звернення до суду з цим позовом.

15. Вважав, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

16. Зазначив про невиконання відповідачем обов`язку щомісячно повідомляти про суми виплаченого грошового забезпечення (його складові), що є підставою для визначення початку перебігу строку звернення до суду з часу коли особа дізналась про порушення свого права.

17. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду від сторони відповідача не надходило, однак в силу частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

18. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 02 квітня 2025 року.

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 квітня 2025 року для розгляду справи №480/10675/24 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №480/10675/24.

21. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2025 року справу №480/10675/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IV. Позиція Верховного Суду

22. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

23. У межах цього касаційного провадження необхідно вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, а також інших сум, за період з 19 липня 2022 року по 08 травня 2023 року.

24. Підставою для повернення позову в частині, слугував висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці й обчислюється з дня, коли він дізнався про порушення свого права.

25. Суди зазначили, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 01 липня 2023 року [перший день після завершення карантину] і сплинув 02 жовтня 2023 року.

26. Отже, звернувшись до суду з позовом лише 12 грудня 2024 року, ОСОБА_1 пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.

27. Відповідаючи на питання, які порушені у касаційній скарзі, у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням цих відносин, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

28. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

29. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

30. Для правильного вирішення цього спору необхідно з`ясувати, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, а також інших сум, за період з 19 липня 2022 року по 08 травня 2023 року.

31. Як зазначено вище, повертаючи позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 08 травня 2023 року суди попередніх інстанцій виходили з того, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному на думку особи розмірі вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як вона обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

32. З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій вирішили, що з дня отримання відповідної виплати особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

33. Водночас, у тексті касаційної скарги позивач наполягає на необхідності застосування до спірних правовідносин частини другої статті 233 КЗпП України та переконує, що строк звернення до суду із цими позовними вимогами слід обраховувати з моменту ознайомлення зі складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення.

34. Указує на невиконання відповідачем обов`язку, який полягає у щомісячному повідомленні про суми виплаченого грошового забезпечення (його складових), що є підставою для визначення початку перебігу строку звернення до суду з часу коли особа дізналась про порушення свого права [у цій справі - 06 листопада 2024 року].

35. Зазначає, що після отримання 06 листопада 2024 року письмового повідомлення щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з розшифровкою за видами виплат з`ясував, що відповідач виплачував йому грошове забезпечення та інші платежі у розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством.

36. ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом 12 грудня 2024 року, тобто, у межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України.

37. Суд зазначає, що позивач просить здійснити нарахування та доплату сум, право на які він набув за час проходження військової служби. Слід, також, ураховувати, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення належного йому грошового забезпечення після звільнення з військової служби.

38. У Рішенні від 05 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

38.1. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.

38.2. Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

38.3. З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу [у редакції, чинній до 19 листопада 2022 року]‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

39. Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».

40. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк [з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні] звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

41. На переконання колегії суддів, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому [у період з 19 липня 2022 року по 08 травня 2023 року] сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

42. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.

43. З огляду на обставини цієї справи, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 08 травня 2023 року слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до грудня 2024 року [до моменту звернення до суду із цим позовом] з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

44. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 08 травня 2023 року] та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.

45. З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви про перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 08 травня 2023 року є передчасним.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

47. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

48. У цій справі суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.

49. За таких обставин, з огляду на заявлені до суду касаційної інстанції вимоги, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

V. Висновок щодо розподілу судових витрат

50. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 01 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №480/10675/24 скасувати.

3. Справу №480/10675/24 направити для продовження розгляду до Сумського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду