Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2018 року

м. Київ

справа № 553/1246/17

адміністративне провадження № К/9901/22457/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Берназюка Я. О., Кравчука В. М.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 553/1246/17

за позовом ОСОБА_2 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення щодо призначення пенсії,

за касаційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Ленінського районного суду міста Полтави (у складі судді Крючко Н. І.) від 28 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі суддів Рєзнікової С. С., Бегунця А. О., Старостіна В. В.) від 24 жовтня 2017 року, встановив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 05 грудня 2016 року № 534 щодо призначення за його заявою від 22 серпня 2016 року відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії державного службовця, як таке, що порушує право ОСОБА_2 на отримання пенсії у розмірі, обрахованому на підставі поданих позивачем 22 серпня 2016 року документів і позбавляє його права відмови від призначення пенсії у зв'язку зі зміною параметрів визначення розміру пенсії;

- поновити право ОСОБА_2 повторно зібрати та подати необхідні документи для призначення пенсії згідно Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», виходячи з правових умов, які настали після 14 вересня 2016 року, тобто з часу набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що станом на 22 серпня 2016 року, коли ним було подано заяву та відповідний пакет документів для призначення йому пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» зі змінами і доповненнями, внесеними іншими постановами Кабінету Міністрів України. Поряд з цим, позивачем для призначення пенсії було надано довідку з Головного управління статистики у Полтавській області про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років у розмірах, встановлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби та розмір виплат (крім посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років), одержаних позивачем за 60 календарних місяців роботи підряд з квітня 2010 року по березень 2015 року. Позивачем вказувалось на те, що на підставі вказаних документів розмір новопризначеної йому пенсії мав би становити 5657,39 грн., але 14 вересня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 622 «Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка набула чинності з дня її опублікування і яка затвердила новий порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб та визнала такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865.

Згідно з новим Порядком, розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, враховується лише за період, починаючи з 01 травня 2016 року. Тобто, розмір таких виплат, одержуваних позивачем за 60 календарних місяців роботи підряд з квітня 2010 року по березень 2015 року не може бути врахований при визначенні розміру пенсії, в зв'язку з чим розмір призначеної позивачу пенсії буде на 1480,19 грн. менше ніж за документами, наданими позивачем для призначення пенсії.

3. Постановою Ленінського районного суду міста Полтава від 28 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 05 грудня 2016 року № 534 щодо призначення позивачу пенсії за його заявою від 22 серпня 2016 року відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», як таке, що порушує право ОСОБА_2 на отримання пенсії у розмірі, обрахованому на підставі поданих позивачем 22 серпня 2016 року документів і позбавляє його права відмови від призначення пенсії у зв'язку зі зміною параметрів визначення розміру пенсії та поновлено право позивача повторно зібрати та подати необхідні документи для призначення пенсії згідно Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», виходячи з правових умов, які настали після 14 вересня 2016 року, тобто з часу набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 28 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 28 серпня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 553/1246/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

8. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

9. Станом на 24 травня 2018 року заперечень або відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 31 березня 2015 року звільнився з посади начальника відділу Головного управління статистики у Полтавській області, яка відноситься до посад державної служби, в зв'язку з виходом на пенсію. Позивач перебуває на обліку у Полтавському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію з вересня 2014 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

11. 22 серпня 2016 року позивачем було подано документи до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області для призначення йому пенсії згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу». Позивачем для призначення пенсії було надано довідку з Головного управління статистики у Полтавській області про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років у розмірах, встановлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби та розмір виплат (крім посадового окладу, надбавки за ранг та вислугу років), одержаних позивачем за 60 календарних місяців роботи підряд з квітня 2010 року по березень 2015 року. На підставі вказаних документів розмір новопризначеної пенсії позивача мав би становити 5657,39 грн.

12. 14 вересня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 622 «Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка набула чинності з дня її опублікування і яка затвердила новий порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб та визнала такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865. Згідно з новим Порядком, розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, враховується лише за період, починаючи з 01 травня 2016 року. Тобто, розмір таких виплат, одержуваних позивачем за 60 календарних місяців роботи підряд з квітня 2010 року по березень 2015 року не може бути врахований при визначенні розміру пенсії, в зв'язку з чим розмір призначеної позивачу пенсії буде на 1480,19 грн. менше ніж за документами, наданими позивачем для призначення пенсії.

13. 13 жовтня 2016 року, позивач повторно письмово звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з вимогою розгляду документів позивача, поданих 22 серпня 2016 року для призначення йому пенсії згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу»

14. Рішенням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 05 грудня 2016 року у призначенні пенсії позивачу як державному службовцю було відмовлено.

15. Не погоджуючись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення щодо задоволення позовних вимог, виходив із неправомірності рішення відповідача про відмову у призначенні йому пенсії державного службовця. Рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії державного службовця прийнято згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 622 «Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року, котра була прийнята і набрала чинності після звернення позивача із заявою про призначення пенсії, та яка суттєво погіршувала становище позивача про істотні зміни умов призначення пенсії державного службовця. Крім того, про вказану обставину позивача повідомлено не було. Виходячи з цього, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок щодо грубого порушення прав позивача та незаконності прийнятого відповідачем рішення.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- перебуває на обліку в Полтавському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію з вересня 2014 року на загальних підставах. 22 серпня 2016 року ОСОБА_2 було подано документи до Управління для призначення йому пенсії згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу». Порядок призначення такого виду пенсій затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується починаючи з 01 травня 2016 року, тобто з моменту набрання чинності Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу»;

- 13 жовтня 2016 року повторно звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою встановленого зразка до Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсійного страхування», у зв'язку з чим 05 грудня 2016 року Управлінням було прийнято рішення про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

19. Відповідно до пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше від дати виникнення права на неї в розмірі 60% суми їхньої заробітної плати, до якої зараховуються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями - заробітної плати працюючого державного службовця відповідних посад та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої зараховуються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування.

20. На момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» зі змінами і доповненнями.

21. За приписами частини 1 статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Цій нормі Основного Закону України дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99. У абзаці 2 пункту 2 мотивувальної частини зазначеного Рішення вказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

22. Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» зі змінами і доповненнями, яка діяла станом на момент подання Позивачем документів 22 серпня 2016 року до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на призначення позивачеві пенсії відповідно до пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

23. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справі «Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 29 листопада 1991 року та у справі «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року, в яких Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до практики Суду, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, вимоги задоволення яких позивач може обґрунтувати наявністю «виправданих очікувань» щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Тобто, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, а також сформулював позицію щодо розуміння права вимоги як такого, що може вважатися «активом»: воно має бути законодавчо обґрунтованим, тобто має існувати чинна норма закону щодо виплат, в тому числі і пенсійних. На момент дії цієї норми право вимоги є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

24. Отже колегія суддів робить висновок, що у позивача виникли виправдані очікування щодо призначення пенсії державного службовця з моменту подання документів до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, тобто з 22 серпня 2016 року. Саме з цього моменту право позивача на призначення пенсії державного службовця має підлягати захисту.

25. Аналогічний підхід викладено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі № 159/4286/16-а (К/800/6824/17) від 12 квітня 2017 року та в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 203/533/17 (2-а/0203/58/2017) (К/9901/6338/18).

26. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем неправомірно відмовлено у призначенні пенсії позивачу, оскільки на час подання документів позивачем на призначення пенсії державного службовця (22 серпня 2016 року) чинним законодавством було передбачено право осіб на призначення розміру виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією, а також визначено порядок та умови здійснення такого перерахунку. Відмова відповідача у призначенні пенсії державного службовця не ґрунтується на конституційному принципі верховенства права та вимогах закону, а тому є неправомірною.

27. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків та ґрунтуються на помилковому розумінні правових норм.

28. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 343, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 28 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя В. М. Кравчук