Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №826/13358/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

Київ

справа №826/13358/17

адміністративне провадження №К/9901/1164/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Вишнева міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро 2000» про скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 01 вересня 2015 року № 146/215 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аверкової В.В. від 05 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Лічевецького І.О., Земляної Г.В., Мельничука В.П. від 06 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району (далі - Відділ містобудування, відповідач), треті особи без самостійних вимог: Вишнева міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро 2000» (далі - треті особи), у якому просив скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в м. Вишневе в межах вулиць Святошинська та Машинобудівників від 01 вересня 2015 року № 146/2015, видані Відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації ТОВ «Євро 2000».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства видано ТОВ «ЄВРО 2000» містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирного житлового кварталу, а саме: за використанням дана земельна ділянка не передбачена для будівництва багатоквартирного житлового кварталу; спірна земельна ділянка знаходиться в зоні злету та заходження на посадку аеродрому «Київ» (Жуляни); по території спірної земельної ділянки протікає струмок Желань, а отже спірна земельна ділянка знаходиться в межах водоохоронної зони та нормативної прибережної захисної смуги струмка Желань, яка становить 25 м.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірні містобудівні умови та обмеження видані на підставі рішення суду у справі № 826/9582/15, яке набуло законної сили та яким встановлено факт віднесення земельної ділянки, що перебуває в оренді ТОВ «Євро 2000» до земель житлової та громадської забудови. Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з фактичних обставин, встановлених у судових рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду цивільних справ № 2-2639/09, 2-2639/09, предметом яких було вирішення питання правомірності віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови та надання земельної ділянки у постійне користування ТОВ «Євро 2000».

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не досліджував, викладені в апеляційній скарзі доводи, оскільки дійшов до висновку про відсутність порушеного права позивача (скаржника) у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 04 січня 2019 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Мороз Л.Л. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року відкрито касаційні провадження у справі № 826/13358/17, витребувано матеріали справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що рішенням Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 травня 2007 року, прийнятим на ХV сесії V скликання, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська у довгострокове користування на умовах оренди терміном на 25 років, клопотання про затвердження проекту землеустрою, погодження міських, районних та обласних служб, висновку Державної землевпорядної експертизи Київського обласного ГУ земельних ресурсів Київської області, погодження постійно діючої депутатської комісії з питань землекористування затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки терміном на 25 років ТОВ «Євро 2000» для житлової та громадської забудови по вул. Святошинська загальною площею 10,2516 га (ріллі), із земель запасу міської ради.

На виконання зазначеного рішення між Вишневою міською радою та ТОВ «Євро 2000» укладено договір оренди земельної ділянки від 21 червня 2007 року та за актом приймання-передачі передано ТОВ «Євро 2000» відповідну земельну ділянку в користування на 25 років для житлової та громадської забудови площею 10,2516 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться у м. Вишневе.

01 вересня 2015 року відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації видано ТОВ «Євро 2000» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 146/2015, яка знаходиться в межах вулиць Святошинська та Машинобудівна, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки обставинам, які свідчать про те, що містобудівні умови та обмеження № 146/2015 видані з грубим порушенням вимог статей 24, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 34 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 «Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст», зокрема: спірна земельна ділянка перебуває у зоні злету та посадки аеропорту «Київ» (Жуляни), що підтверджується листом від 24 травня 2017 року № 1.23-5077-17 Державної авіаційної служби України; по території спірної ділянки протікає водойма - струмок Желань, яка відображена на викопіюванні Генерального плану м. Вишневе

Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип безпосереднього дослідження доказів, зокрема, не було досліджено зміст Генерального плану м. Вишневе, а обставини справи, встановлені у судових рішеннях в інших справах, умисно перекручені судами першої та апеляційної інстанцій. Крім того, скаржник вказує на те, що судами не прийнято до уваги рішення Господарського суду Київської області від 21 березня 2018 року у справі № 911/3552/17 за позовом Першого заступника прокурора Київської області до Вишневої міськради та рішення Господарського суду Київської області від 06 серпня 2018 року у справі № 911/792/18 за позовом Громадської організації «Діти Вишневого» до Вишневої міської ради та ТОВ «Євро 2000», оскільки вказані судові рішення встановлюють, що на земельній ділянці, наданій в оренду ТОВ «Євро 2000», відповідно до Генерального плану м. Вишневе 2007 року передбачалось розміщення паркового спортивно-розважального комплексу та спортивної школи, а не громадської забудови.

Скаржник також зауважує, що фактична відмова у розгляді його апеляційної скарги судом апеляційної інстанції порушує його право на судовий захист, оскільки в адміністративному позові він чітко вказував, у чому полягає порушення його прав та інтересів у спірних правовідносинах, а саме: порушення права позивача на безпечне для життя і здоров'я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та право на безпечне природне середовище, визначене статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Від ТОВ «Євро 2000» надійшли письмові пояснення, у яких містяться заперечення проти вимог касаційної скарги ОСОБА_2, зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, просять залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Вишневої міської визначаються, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень. Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Абзацом третім частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 (далі - Порядок № 109) містобудівні умови та обмеження є основною складовою вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 803/1231/17 та від 14 серпня 2018 року у справі № 823/5265/15.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 рішенням Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 травня 2007 року надано ТОВ «Євро 2000» для житлової та громадської забудови, на виконання якого укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Правомірність дій щодо відведення земельної ділянки та укладення договору оренди неодноразово перевірялась у судовому порядку під час розгляду справ № 2-2639/09, № 369/9677/16-ц та не є предметом розгляду у даній справі.

Судами також встановлено, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року у справі № 826/9582/15, яка набула законної сили 10 серпня 2015 року, відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації 01 вересня 2015 року видано ТОВ «Євро 2000» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 146/2015.

Зі змісту резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року у справі № 826/9582/15 вбачається, що вказаним рішенням визнано протиправними дії відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області щодо невидачі містобудівних умов та обмежень та зобов'язано відділ вчинити дії щодо розгляду пакету документів та видачі ТОВ «Євро 2000» містобудівних умов та обмежень на забудову орендованої земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 10,2516 га по вул. Святошинській в м. Вишневому, відповідно до норм містобудівного законодавства житлової та громадської забудови по вул. Святошинська в м. Вишневе.

Таким чином, суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи відповідають спірні містобудівні умови та обмеження вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій м. Вишневе.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача для отримання містобудівних умов та обмежень чинним був Генеральний план м. Вишневе, який затверджений рішенням Вишневої міської ради від 18 січня 2007 року зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 21 травня 2009 року.

Відповідність містобудівних умов та обмежень вимогам Генерального плану встановлена судами попередніх інстанцій на підставі рішень судів, що набули законної сили, у інших справах. Зокрема, зі змісту мотивувальних частин постанови Окружний адміністративний суд міста Києва від 17 липня 2015 року у справі № 369/9677/16-ц, що набуло законної сили 10 серпня 2015 року, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 січня 2017 року у справі № 369/9677/16-ц, що набуло законної сили 14 березня 2017 року, судами попередніх інстанцій встановлено відповідність цільового призначення земельної ділянки, переданої Вишневою міськрадою в оренду ТОВ «Євро 2000», Генеральному плану м. Вишневе.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що у рішенні Господарського суду Київської області від 21 березня 2018 року у справі № 911/3552/17 за позовом Першого заступника прокурора Київської області до Вишневої міськради, що набуло законної сили 25 липня 2018 року, та рішенні Господарського суду Київської області від 06 серпня 2018 року у справі № 911/792/18 за позовом Громадської організації «Діти Вишневого» до Вишневої міської ради та ТОВ «Євро 2000», що набуло законної сили 05 грудня 2018 року, встановлено інші фактичні обставини стосовно цільового призначення спірної земельної ділянки, визначеного у Генеральному плані. Зокрема, суди у цих справах дійшли до висновку, що відповідно до Генерального плану м. Вишневе, який затверджений рішенням Вишневої міської ради від 18 січня 2007 року, земельна ділянка, яка передана в оренду ТОВ «Євро 2000», передбачалась під розвиток транспортної інфраструктури та розміщення паркового спортивно-розважального комплексу та спортивної школи (спортивно-розважальний комплекс, спортивна школа та озеленення території), а не житлової та громадської забудови. Окрім того, відповідно до Генерального плану міста Вишневе, затвердженого рішенням міської ради від 21 травня 2009 року, вказана земельна ділянка передбачена для розміщення бізнес-парку (споруда ділового призначення та озеленення території).

Тобто обставини справи, встановлені у наведених вище судових рішеннях, які набули законної сили, містять суперечливі відомості стосовно цільового призначення земельної ділянки, що відведена ТОВ «Євро 2000» для будівництва житлового будинку.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що судами попередніх інстанцій всупереч наведеному принципу не досліджено безпосередньо положення Генерального плану, не перевірено відповідність намірів забудови ТОВ «Євро 2000», визначених у спірних містобудівних умовах та обмеженнях, вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (зокрема, Генеральному плану затвердженому рішенням Вишневої міської ради від 18 січня 2007 року зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 21 травня 2009 року).

З приводу доводів скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що у спірних містобудівних умовах та обмеженнях не враховано знаходження струмка Желань на території земельної ділянки, виділеної для будівництва, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій на підставі дослідження акта Державної екологічної інспекції у Київській області № 74 від 10 квітня 2018 року встановлено відсутність водойми на спірній земельній ділянці. При цьому, судами не взято до уваги та не наведено мотивів відхилення інших доказів, зокрема: матеріалів фотофіксації, листа Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області Державного агентства водних ресурсів від 16 березня 2017 року № 01-12/211, викопіювання з Генерального плану міста Вишневе, науково-експертного висновку Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України щодо статусу малої річки Желань в м. Вишневе, виконаного у 2018 році на замовлення ОСОБА_2, які свідчать про наявність вказаної водойми на спірній території.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15 та у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18 міститься правовий висновок, відповідно до якого при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Отже, суди попередніх інстанцій мали встановити наявність на земельній ділянці вказаної водойми з урахуванням всіх наявних у матеріалах справи доказів, визначити її статус на підставі перевірки, зокрема, Генерального плану м. Вишневе, іншої містобудівної документації, за необхідності витребувати відомості з управління водних ресурсів, та на цій підставі здійснювати оцінку правомірності неврахування відповідної водойми у містобудівних умовах та обмеженнях.

Відтак, колегія суддів доходить до висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено всі наявні у матеріалах справи докази, не з'ясовано всі обставини справи, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а саме: не перевірено відповідність Генеральному плану м. Вишневе, частиною якого є план зонування, намірів будівництва, визначених в оскаржуваних містобудівних умовах та обмеженнях; не перевірено наявність струмка Желань, не встановлено його статус та не оцінено на цій підставі правомірність неврахування водойми у містобудівних умовах та обмеженнях.

Суд також враховує, що рішення у цій справі впливає на захист суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 826/13584/16.

Крім того, колегія суддів вважає передчасним висновок апеляційного суду щодо відсутності порушеного права або інтересу позивача у спірних правовідносинах, оскільки видача містобудівних умов та обмежень на будівництво багатоквартирного житлового кварталу з порушенням вимог законодавства, будівельних норм та стандартів безпосередньо впливає на право позивача, як мешканця суміжного із земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво, будинку, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та право на безпечне природне середовище, визначене статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити, відповідно, всі обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. Суд повинен дати відповідь на кожний аргумент позивача та відповідача. У разі необхідності суд може зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Оскільки суд касаційної інстанції повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Л.Л. Мороз