Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №522/4618/17

№К/9901/19518/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., судді Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, в якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Одеської області від 11 липня 2016 року №138; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії - 15 квітня 2005 року) з розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Одеської області від 11 липня 2016 року №138, починаючи з 01 серпня 2016 року та без обмеження її максимального розміру.

Позов обґрунтовував тим, що при зверненні до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з збільшенням на 25% посадових окладів працівників прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09 грудня 2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси відмовило позивачу у здійсненні відповідного перерахунку з посиланням на відсутність нормативно-правового акту, який регулює умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Таку відмову ОСОБА_2 вважає незаконною, оскільки перерахунок пенсії є процедурою перегляду розміру вже призначеної пенсії у зв'язку з наданням нових документів, а тому при перерахунку має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках та порядок її перерахування, яка діяла на момент призначення пенсії.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Протокольною ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2017 року замінено відповідача - управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси на процесуального правонаступника - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України».

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час звернення ОСОБА_2 до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років у відповідача були відсутні законодавчі підстави (умови) для перерахунку пенсії позивачу у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, у зв'язку з чим відмова відповідача є обґрунтованою та правомірною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі) та з 2005 року йому, на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, призначена пенсія за вислугою років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

21 липня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі) із заявою про перерахунок пенсії на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням розміру заробітної плати працівника прокуратури, зазначеного в довідці прокуратури Одеської області від 11 липня 2016 року №138.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі) № 201 від 22 липня 2016 року позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії за відсутністю на те законодавчих підстав. Зокрема, відмовляючи ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії, управління Пенсійного фонду України, з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, виходило з того, що чинним законодавством не передбачено здійснення перерахунку працівникам прокуратури пенсій, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991року №1789-ХІІ.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2017 року, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, подана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що на час звернення позивача до відповідача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було, тобто, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено механізму перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивач, в порядку глави 3 розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент подачі заяви), подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року у справі № 522/4618/17.

З 15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України від 3 жовтня 2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2147-VIII), та почав роботу Верховний Суд.

За приписами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Водночас відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Отже, розгляд Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду заяв про перегляд Верховним Судом України судових рішень здійснюються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, які були чинними до 15 грудня 2017 року, тобто до внесення Законом №2147-VIII змін до цього Кодексу.

У заяві про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до внесення змін Законом №2147-VIII), ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2017 року, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2017 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, а саме: зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії - 15 квітня 2005 року) з розрахунку 90% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно з довідкою прокуратури Одеської області від 11 липня 2016 року №138, починаючи з 01 серпня 2016 року та без обмеження її максимального розміру. Стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1240 гривень.

Заява про перегляд судового рішення обґрунтована тим, що Вищим адміністративним судом України неоднаково застосовано норми матеріального права в аналогічних правовідносинах - при перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 «Про впорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». В обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2017 року (№ 235/6069/16-а), у якій вказано, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України №213-VIII від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 1 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше, у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону № 1789.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ та Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VIIІ при вирішенні спорів, пов'язаних із перерахунком пенсій, призначених за Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів виходить з наступного.

На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII.

Частиною 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набрав чинності 1 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Таким чином, на час прийняття постанови Кабінетом міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (21 липня 2016 року) положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 не містить.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні «Великода проти України» від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, колегія суддів дійшла висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами даної справи й наявними у ній доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення ОСОБА_2 за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі), приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено частиною 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а потім - частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

З огляду на зазначене, оскільки висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, Верховний Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В.Коваленко

Судді Я.О.Берназюк

М.І.Гриців