Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.01.2023 року у справі №280/6795/21
Постанова КАС ВП від 24.01.2023 року у справі №280/6795/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

справа №280/6795/21

адміністративне провадження № К/990/21546/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Мацедонської В.Е.,

Радишевської О.Р.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (головуючий суддя - Калашник Ю.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року (головуючий суддя - Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.)

у справі № 280/6795/21

за позовом ОСОБА_1

до Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, Головного сервісного центру МВС

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області (далі - РСЦ МВС, відповідач 1), Головного сервісного центру МВС (далі - ГСЦ МВС, відповідач 2) про:

визнання протиправним та скасування наказу голови Ліквідаційної комісії РСЦ МВС № 14 о/с від 29 червня 2021 року;

поновлення на посаді начальника Територіального сервісного центру № 2342 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області або на рівнозначній посаді, що буде існувати в структурі Головного сервісного центру МВС;

стягнення з РСЦ МВС в Запорізькій області, нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 червня 2021 року по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі;

зобов`язання ГСЦ МВС вчинити дії щодо вжиття заходів із призначення (переведення) позивача на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області (філії ГСЦ МВС).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що суб`єктом призначення при звільненні позивача дотримано вимоги чинного законодавства, які встановлюють гарантії працівників при вивільненні у разі скороченні чисельності або штату працівників, або ліквідації державного органу. Суди також вказали, що хоча суб`єктом призначення й пропонувались позивачу вакантні посади в новоствореному органі на виконання судового рішення в справі № 280/4672/20, проте у будь-якому випадку суб`єктом призначення виконано покладений на нього судовим рішенням обов`язок із вжиття заходів щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області. Щодо аргументів позивача щодо того, що не відбулось ліквідації державного органу, в якому позивач працював, а мала місце реорганізація, що тягне за собою необхідність дотримання роботодавцем гарантій для працівників при вивільненні. Порівняння змісту Положення про регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області, затвердженого наказом МВС України №1407 від 07.11.2015, та Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС №11 від 27.04.2020, дає підстави вважати про виконання цими державними органами одних і тих же завдань та функцій, спрямованих на реалізацію повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері надання сервісних послуг. Таким чином, суди зазначили, що, якщо й прийняти позицію позивача щодо того, що фактично відбулася реорганізація державного органу Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області як територіального органу з надання сервісних послуг МВС та юридичної особи публічного права, а не його ліквідація, то з урахуванням пропонування позивачу посад в новоствореному органі (РСЦ як філії ГСЦ МВС), відсутні підстави вважати, що суб`єктом призначення не дотримано гарантії для працівників при вивільненні.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

12 серпня 2022 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення судів та постановити нове, яким позовні вимоги задовільнити повністю.

Оскаржуючи судові рішення, скаржник покликався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на день вивільнення позивача.

На думку скаржника, Регіональний сервісний центр МВС в Запорізький області (філія ГСЦ МВС) та ліквідований Регіональний сервісний центр МВС в Запорізький області є фактично тотожними органами, що виконують аналогічні завдання та функції, з незначними процедурними змінами у своїй діяльності. Відтак, зазначені обставини вказують на те, що в даному випадку мала місце не ліквідація Регіонального сервісного центр МВС в Запорізький області, а його реорганізація як така. Скаржник вважає, що роботодавець був зобов`язаний здійснити передбачені законодавством дії для працевлаштування позивача як працівника де-юре ліквідованої, але фактично реорганізованої установи.

13 вересня та 13 жовтня 2022 року на адресу суду касаційної інстанції надійшли відзиви відповідачів на вказану касаційну скаргу, в якому вважають доводи останньої необґрунтованими. Просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року за даною касаційною скаргою відкрите касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач перебував у відносинах державної служби з Регіональним сервісним центром МВС в Запорізькій області, працював на посаді начальника територіального сервісного центру № 2342.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 №79, крім інших, ліквідовано як юридичну особу публічного права РСЦ МВС, покладено на відповідача ГСЦ МВС здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ.

Наказом ГСЦ МВС від 03.03.2020 №218 (зі змінами) утворена, крім інших, ліквідаційна комісія РСЦ МВС.

05.03.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

Наказом голови ліквідаційної комісії РСЦ МВС в Запорізькій області №58о/с від 12.06.2020 «Про звільнення державних службовців Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області» відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області згідно з постановою Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», із припиненням державної служби з 16 червня 2020 року, звільнено ОСОБА_1 , державного службовця 6 рангу, з посади начальника територіального сервісного центру №2342 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 280/4672/20 визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального сервісного центру в Запорізькій області №58 о/с від 12.06.2020 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника територіального сервісного центру №2342 (на правах відділу, м.Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області; поновлено ОСОБА_1 , державного службовця 6 рангу, на посаді начальника територіального сервісного центру №2342 (на правах відділу, м. Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області з 17.06.2020; зобов`язано Головний сервісний центр МВС вжити заходи щодо призначення (переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області.

Рішення залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду 01.04.2021.

На виконання вказаного судового рішення наказом Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області від 14.12.2020 №74 о/с-лк позивача поновлено на посаді начальника територіального сервісного центру №2342 (на правах відділу, м. Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області з 17.06.2020.

14.12.2020 головою ліквідаційної комісії РСЦ МВС позивача попереджено про припинення державної служби на підставі п. 1-1 ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією РСЦ МВС.

Позивачу ГСЦ МВС надано пропозицію, у якій зазначено, що у зв`язку із набранням чинності постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі №280/4672/20 та на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року по справі № 280/4672/20, Головним сервісним центром МВС з метою вжиття заходів щодо призначення (переведення) позивача на рівнозначну посаду, відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу», до регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС), позивачу запропоновано розглянути вакантну посаду завідувача сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера, на яку в установленому законодавством порядку може бути здійснено призначення в порядку переведення.

Одночасно вказаною пропозицією позивачу запропоновані до розгляду наявні вакантні посади державної служби в регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС):

головний спеціаліст із зв`язків з громадськістю;

головний спеціаліст сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку;

адміністратор територіального сервісного центру №2343 (на правах відділу, м. Мелітополь);

адміністратор територіального сервісного центру №2344 (на правах відділу, м. Бердянськ);

адміністратор територіального сервісного центру №2345 (на правах відділу, м. Пологи) на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника;

адміністратор територіального сервісного центру №2347 (на правах відділу, м. Василівка);

провідний спеціаліст відділу організації реєстраційної діяльності та допуску водіїв до керування транспортними засобами;

провідний спеціаліст сектору взаємодії із суб`єктами обов`язкового технічного контролю.

24.06.2021 позивачем вчинено підпис про незгоду зі вказаною пропозицією.

Наказом голови ліквідаційної комісії РСЦ МВС в Запорізькій області №14 о/с від 29.06.2021 «Про звільнення державного службовця Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області» відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області згідно з постановою Кабінету Міністрів України №79 від 12.02.2020 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», із припиненням державної служби з 30 червня 2021 року звільнено позивача, державного службовця 6 рангу, з посади начальника територіального сервісного центру №2342 (на правах відділу, м. Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - № 889-VIII).

Пункт 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.

Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції, як на час попередження позивача, так і на момент його звільнення) визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції, на час попередження позивача) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Згідно частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції на момент звільнення позивача) Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Положення частин другої-третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» визначають, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд підкреслює, що касаційне провадження у даній справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на день вивільнення позивача.

Окрім того, Суд зауважує, що скаржником оспорюється наявність ознак ліквідації РСЦ МВС в Запорізькій області, як підстави для його звільнення з посади державної служби, з посиланням на висновки Верховного Суду у справі № 280/4672/20.

Як вбачається зі змісту рішень судів попередніх інстанцій, суд першої інстанції, в рамках розгляду справи № 280/6795/21, дійшов висновку, що відбулась саме ліквідація відповідача, без виникнення відносин правонаступництва. Суд ж апеляційної інстанції, на підставі порівняння змісту Положення про регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області, затвердженого наказом МВС України №1407 від 07.11.2015, та Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС №11 від 27.04.2020, дійшов переконання про виконання цими державними органами одних і тих же завдань та функцій, спрямованих на реалізацію повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері надання сервісних послуг.

Верховний Суд зазначає, що в рамках касаційного перегляду справи № 280/4672/20, Верховним Судом досліджувалась правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій питання щодо правомірності звільнення позивача, яке мало місце 12 червня 2020 року.

Так, у постанові від 14 липня 2022 року у справі № 280/4672/20, Верховний Суд зазначив наступне:

« 38. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 «Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком (пункт 1). Установлено, що здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, покладається на Міністерство внутрішніх справ; територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ (пункт 2).

39. До Переліку територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, що ліквідуються, включено, зокрема, Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області.

40. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що в системі МВС фактично відбулося приєднання 26 територіальних органів (РСЦ МВС), що були утворені в АРК, областях та у місті Києві, до головного міжрегіонального територіального органу - ГСЦ МВС, юрисдикція (повноваження) якого поширюється на всю територію України. Воднораз у структурі ГСЦ МВС утворено відокремлені структурні підрозділи - регіональні сервісні центри в АРК, областях та у місті Києві (РСЦ ГСЦ МВС), які діють як філії та здійснюють частину функцій ГСЦ МВС та усі функції колишніх РСЦ МВС, що припиняються.

41. Також суд першої інстанції здійснив порівняння змісту Положення про регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області, затвердженого наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1407, та Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС від 27 квітня 2020 року № 11. Результат такого порівняння свідчив про виконання цими державними органами одних і тих же завдань та функцій, спрямованих на реалізацію повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері надання сервісних послуг.

42. Як було встановлено судом першої інстанції за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області з 05 березня 2020 року перебуває у стані припинення юридичної особи. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований відокремлений підрозділ - регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС).

43. Верховний Суд України в постановах від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11), від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14), від 19 січня 2016 року (справа № 810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію.

44. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 грудня 2018 року (справа №826/25887/15), від 17 липня 2019 року (справа №820/2932/16) та від 20 квітня 2022 року (справа № 400/2034/21).

45. Враховуючи зміст постанови Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2020 року № 79 у контексті положень статті 104 Цивільного кодексу України, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що на підставі цього розпорядчого акту фактично відбулась не ліквідація, а реорганізація територіального органу з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ як юридичної особи публічного права. До правонаступника - Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ - перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, що виконувалися Регіональним сервісним центром МВС в Запорізькій області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи, що припиняється».

Аналогічні висновки щодо відсутності ознак ліквідації РСЦ МВС зазначені у постановах Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 280/4670/20, від 08 вересня 2022 року у справі № 200/6147/20, від яких колегія суддів у цій справі не має наміру відступати.

Щодо доводів скаржника про застосування до спірних правовідносин частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII в редакції на час звільнення позивача з посади державної служби та необхідності дотримання вимог процедури звільнення, визначеної даною нормою Закону, то Суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII, зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції, що діє з 19 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX (далі - Закон № 440-IX), частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86-р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону № 889-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №640/11024/20, від 13.10.2021 у справі № 520/11687/2020.

Водночас, Суд зауважує, що визначальними питанням у цій справі є застосування якої редакції частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII необхідне до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23.02.2021 № 1285-IX (далі - Закон № 1285-IX), який набрав чинності 06.03.2021, частину третю статті 87 Закону № 889-VIII викладено в наступній редакції:

"3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду".

Відтак, станом на момент звільнення позивача, діяла частина третя статті 87 Закону № 889-VIII, в редакції Закону № 1285-IX, яка передбачала обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону пропонувати державному службовцю відповідну посаду з урахуванням положень абзацу другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.12.2020 головою ліквідаційної комісії РСЦ МВС позивача попереджено про припинення державної служби на підставі п. 1-1 ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією РСЦ МВС в Запорізькій області.

Наказом голови ліквідаційної комісії РСЦ МВС в Запорізькій області №14 о/с від 29.06.2021 «Про звільнення державного службовця Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області», позивача звільнено з 30 червня 2021 року з посади начальника територіального сервісного центру №2342 (на правах відділу, м. Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області.

Суд зауважує, що правова позиція щодо нормативного розуміння застосування статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону № 440-IX чи Закону № 1285-IX, висловлена в постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 640/24023/21.

Так, у зазначеному рішенні, Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«Суб`єкт призначення або керівник державної служби зобов`язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14, від 27 травня 2020 року у справі №813/1715/16, повторював, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Колегія суддів уважає цю правову позицію справедливою та застосовною до спірних правовідносин у цій справі.»

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що наказ про звільнення був реалізований в період дії статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону № 1285-IX, а також, що звільнення фактично відбулося на підставі реорганізації, а не ліквідації, Суд зазначає, що, в рамках спірних правовідносин, у відповідача був наявний обов`язок щодо здійснення пропозиції вакантних інших рівнозначних посад державної служби або, як виняток, нижчих посад державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Щодо доводів скаржника, що пропозиція здійснена відповідачем саме у зв`язку із набранням чинності постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі №280/4672/20 та на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року по справі № 280/4672/20, Суд зауважує, що у даних спірних правовідносинах, вказана пропозиція, з посиланням на дані рішення судів, не спростовує недотримання процедури вивільнення позивача. Посилання скаржника на відсутність в переліку вакантних посад - рівнозначних посад та посад, які відповідають кваліфікаційним критеріям позивача, Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вказані факти не підтверджені жодним чином.

Таким чином, враховуючи встановлені у цій справі фактичні обставини та приписи законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про неправильне формулювання роботодавцем причини звільнення ОСОБА_1 , однак, при цьому дотримання процедури звільнення.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 341 344 349-356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу голови ліквідаційної комісії РСЦ МВС № 14 о/с від 29 червня 2021 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою дані позовні вимоги задовольнити частково.

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади начальника територіального сервісного центру №2342 (на правах відділу, м. Запоріжжя) Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області, зазначені в наказі голови ліквідаційної комісії РСЦ МВС в Запорізькій області №14 о/с від 29.06.2021, вказавши підставою звільнення - реорганізацію державного органу та пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

В решті - рішення судів залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В.Е. Мацедонська

О.Р. Радишевська