Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №826/14333/15

адміністративне провадження №К/9901/3295/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року (судді Міщук М.С., Бєлова Л.В., Гром Л.М.) у справі № 826/14333/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича (далі - Уповноважена особа; Фонд; Банк відповідно) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії Уповноваженої особи щодо включення її (ОСОБА_1.) до четвертої черги кредиторів Банку; зобов'язати Уповноважену особу фонду здійснити виплату позивачці 1 000 000 грн.

Суди встановили, що 11 та 30 вересня 2013 року позивачка та Банк уклали договори № 2142/14939/2013, № 2571/14939/2013 банківських вкладів «Класичний», згідно з яким ОСОБА_1 внесла по 500 000 грн на кожний рахунок на строк з 11 вересня 2013 року по 30 жовтня 2014 року та 30 вересня 2013 року до 30 жовтня 2014 року відповідно.

08 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Банку із заявами про дострокове повернення обох вкладів.

Правління Національного банку України (далі - НБУ) постановою від 11 вересня 2014 року № 567/БТ віднесло Банк до категорії проблемних строком до 180 днів.

Цією постановою вирішено з дня її прийняття до кінця строку запровадити для банку обмеження, зокрема: не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, окрім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків; відкриття поточних рахунків (у тому числі карткових) фізичним особам; зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в Банку.

25 вересня 2014 року виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення № 97, відповідно до якого з 25 вересня 2014 року розпочинається процедуру виведення ПАТ «Комерційний банк Експобанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію запроваджено на 3 місяці з 25 вересня по 25 грудня 2014 року.

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва із позовом про стягнення з Банку грошових коштів у розмірі 1 000 000 грн. Рішенням цього суду від 25 листопада 2014 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2015 року, позов задоволено.

Із виписки з особового рахунку від 23 січня 2015 року НОМЕР_1 ОСОБА_1 скористалась своїм правом на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду у розмірі 200 000 грн.

30 січня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої особи із заявою, в якій просила включити її до списку кредиторів Банку згідно з договорами банківських вкладів № 2142/14939/2013 та № 2571/14939/2013 «Класичний».

Довідкою Уповноваженої особи Фонду від 04 серпня 2015 року № 1402/4280 підтверджено, що відповідно до переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів Банку ОСОБА_1 визнано кредитором в сумі 819 337 грн 50 коп. згідно з 4-ю черговістю, що відповідає статті 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ).

Позивачка, вважаючи, що її протиправно першочергово не виплатили кошти за вкладами за рахунок Фонду на підставі судового рішення, звернулася до суду з цим позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 09 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 грудня 2015 року це рішення залишив без змін.

ОСОБА_1 не погодилася із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу Уповноважена особа просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 18 квітня 2018 року (справа № 826/7532/16) виснував, що на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. У свою чергу, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Разом з тим, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статті 52 Закону № 4452-VI за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у пункті 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.

Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у частині перші статті 48 Закону № 4452-VI, збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у частинах третій, п'ятій статті 22 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII).

Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У четвертій черзі задовольняються грошові вимоги щодо вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Отож, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладених між банком і фізичною особою договорів, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справи, фактичні обставини якої є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суди помилково розглянули справу за правилами адміністративної юрисдикції.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведених обставин, рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - закриттю.

Керуючись статтями 238, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року скасувати, а справу закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко