Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2018 року у справі №819/141/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа №819/141/17

адміністративне провадження №К/9901/215/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року (суддя Білоус І.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (головуючий суддя Нос С.П., судді: Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі № 819/141/17 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про скасування реєстрації будівельних декларацій, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якому просила:

- скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, проведену 30 вересня 2016 року відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради за № ТП 082162740506 на ім'я ОСОБА_2;

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, проведену 07 жовтня 2016 року відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради за № ТП 142162810930 на ім'я ОСОБА_2.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 у поданих деклараціях було зазначено недостовірну інформацію, такий об'єкт як «кафе» у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1, - ніколи не приймався, а ОСОБА_2 не є власником вказаного об'єкта. При цьому об'єкт нерухомості за вказаною адресою є пам'яткою архітектури місцевого значення та відноситься до ІV категорії складності, а не як зазначено третьою особою ІІ категорії складності. Наголошено на тому, що не зазначення у деклараціях містобудівних умов та обмежень і відсутність дозволу співвласників будинку при розширенні об'єкта у вигляді прибудови також свідчить про неповноту даних у поданих деклараціях. Проведення ОСОБА_2 протиправно задекларованих і відповідно зареєстрованих відповідачем будівельних робіт зачіпають стіни будинку, тобто неподільне майно, що перебуває у спільній сумісній власності усіх власників квартир, в тому числі і позивача, без її згоди.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами було залишено поза увагою те, що спірний нерухомий об'єкт відноситься до ІV категорії складності, що підтверджується судовими рішеннями, а відтак прийняття в експлуатацію спірного об'єкта реконструкції має здійснюватись на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката. Крім того, проект, який замовив ОСОБА_2, не відповідає рішенню Апеляційного суду Тернопільської області від 19 травня 2016 року у справі № 607/24316/13-ц. Наголошено на тому, що в даному випадку третя особа втручається у несучі стіни, що свідчить про невідповідність задекларованій ОСОБА_2 інформації про здійснення ним реконструкції. Зазначено, що об'єкт по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, що підтверджено відповідними судовими рішеннями. Вважає, що ОСОБА_2 має здійснювати реконструкцію саме у відповідності до ДБН та містобудівного законодавства, оскільки позивач є власницею квартири по сусідству і правомірність вчинення ним таких дій безпосередньо впливає на її права.

У поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. Зауважено, що при реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, відповідач не наділений повноваженнями здійснювати контроль достовірності даних, зазначених в деклараціях, оскільки при їх реєстрації перевіряється виключно повнота заповнення. Станом на день реєстрацій спірних декларацій свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04 листопада 2013 року, індексний номер 12148488, на приміщення громадського харчування, кафе загальною площею 103 кв. м. було чинне.

ОСОБА_2 також подав заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких вважає, що остання має бути відхилена, а постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року - без змін, як законні та обґрунтовані. Додатково зазначено, що приміщення по АДРЕСА_1 не занесене до Державного реєстру об'єктів культурної спадщини ні національного, ні місцевого значення, а також не занесене і до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, а тому замовник правомірно відніс об'єкт до ІІ категорії складності. При цьому позивачем не доведено порушення реєстрацією оспорюваних декларацій її прав.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло від 29 серпня 1995 року (а. с. 8).

12 жовтня 2004 року укладено договір купівлі продажу приміщення між управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки та підприємцем ОСОБА_2, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця приміщення, площею 43,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11-12).

ОСОБА_2 видано реєстраційне посвідчення від 19 травня 2005 року на приміщення площею 43,5 кв.м. у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №7574960 від 04 листопада 2013 року та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 12148488 від 04 листопада 2013 року, а саме на приміщення громадського харчування, кафе за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103 кв.м. (а. с. 166).

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 19 травня 2016 року у справі № 607/24316/13-ц, зокрема, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 власним коштом та власними силами відновити технічний стан житлового будинку по АДРЕСА_1, який існував до проведення ремонтно-будівельних робіт щодо приміщення закладу громадського харчування (а.с.96-101).

ОСОБА_2 як орендодавець ОСОБА_4 звернувся із зверненням від 20 липня 2016 року (а. с. 102), за результатом розгляду якого відділ державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради листом від 04 серпня 2016 року № 172/27 повідомив, що для проведення будівельних робіт, необхідно зареєструвати декларацію про початок виконання будівельних робіт відповідно до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (а. с. 103).

На виконання рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 19 травня 2016 року у справі № 607/24316/13-ц ОСОБА_2 розроблено проект "Реконструкція нежитлового приміщення громадського харчування, кафе по АДРЕСА_1 з відновленням несучої стіни" та подано декларацію про початок виконання будівельних робіт, що зареєстрована 25 серпня 2016 року за № ТП 082162380257 (а. с. 134-137).

Наказом відділу державного архітектурно-будівельного контролю від 29 вересня 2016 року № 135 скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 25 серпня 2016 року за № ТП 082162380257 об'єкт "Реконструкція нежитлового приміщення громадського харчування, кафе (відновлення несучої стіни) по АДРЕСА_1" (а. с. 138).

Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № ТП 082162740506 від 30 вересня 2016 року (а. с. 14-15) та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ТП 142162810930 від 07 жовтня 2016 року (а. с. 16-18) на об'єкт "Реконструкція нежитлового приміщення громадського харчування, кафе (відновлення несучої стіни)" по АДРЕСА_1, замовником якого є ОСОБА_2

На адресу відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради надійшла скарга ОСОБА_1 на недостовірні та неповні дані у зареєстрованих деклараціях про початок виконання будівельних робіт і про готовність об'єкта до експлуатації (а. с. 39-40).

Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_1, результати якої оформлені актом від 13 січня 2017 року (а. с. 139-141).

В ході перевірки встановлено, що дані в декларації про початок виконання будівельних робіт № ТП 082162740506 від 30 вересня 2016 року та декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ТП 142162810930 від 07 жовтня 2016 року на момент реєстрації вказаних декларацій достовірні, про що повідомлено ОСОБА_1 листом від 13 січня 2017 року № 11/27 (а. с. 41-42).

23 січня 2017 року на адресу Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області надійшло звернення ОСОБА_1 щодо проведення перевірки, оскільки на її думку перевірка, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13 січня 2017 року, проведена з грубими порушеннями законодавства (а. с. 63-64).

Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області проведено перевірку, результати якої відображені в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20 лютого 2017 року (а. с. 201). Перевіркою встановлено, що відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради 30 вересня 2016 року за № ТП 082162740506 зареєстровано подану замовником ОСОБА_2 декларацію про початок виконання будівельних робіт і 07 жовтня 2016 року за № ТП 142162810930 декларацію про готовність до експлуатації об'єкта "Реконструкція нежитлового приміщення громадського харчування, кафе (відновлення несучої стіни) по АДРЕСА_1". В пункті 12 декларації про готовність до експлуатації цього об'єкта замовником зазначено: дата початку будівництва 26 серпня 2016 року; дата закінчення будівництва 09 вересня 2016 року, що свідчить про те, що будівельні роботи на об'єкт виконані до реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт тобто самочинно. Окрім цього на підставі звернення ОСОБА_1 в період з 10 січня 2017 року по 13 січня 2017 року головним спеціалістом відділу ОСОБА_5 була проведена позапланова перевірка (акт перевірки від 13 січня 2017 року), під час якої не було встановлено факту самочинного виконання будівельних робіт на вищезазначеному об'єкті, а саме виконання будівельних робіт до реєстрації декларації про початок будівельних робіт, і не притягнуто до відповідальності суб'єктів містобудування, які виконували будівельні роботи.

Листом від 20 січня 2017 року № 40-1019-1.13/586-17 Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, розглянувши звернення ОСОБА_1 від 23 січня 2017 року, повідомило, що за результатами перевірки складено акт від 20 лютого 2017 року та начальнику відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради видано припис з вимогою в термін до 20 березня 2017 року повторно провести позапланову перевірку вище зазначеного об'єкту у відповідності до вимог статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (а. с. 66).

На підставі виданого Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 20 лютого 2017 року, відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 17 березня 2017 року (а. с. 142-145). В ході даної перевірки встановлено, що об'єкт експлуатується згідно зареєстрованої відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради від 07 жовтня 2016 року № ТП 142162810930 декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності. Підрядником приватним підприємством "Тектон Груп" будівельні роботи завершені і об'єкт експлуатується (прилавки заповнені продовольчими товарами, за прилавками продавці, під час проведення позапланової перевірки були присутні відвідувачі-покупці).

Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради в процесі здійснення позапланової перевірки також опрацьовано додані до заяви матеріали, та зроблено висновок, що дані в декларації про початок виконання будівельних робіт № ТП 082162740506 від 30 вересня 2016 року та декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ТП 142162810930 від 07 жовтня 2016 року на момент реєстрації вказаних декларацій достовірні.

Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, відповідач не наділений повноваженнями здійснювати контроль достовірності даних, зазначених у деклараціях, оскільки при їх реєстрації перевіряється виключно повнота заповнення даних. На підставі звернень позивача відповідачем проведено позапланові перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил третьою особою на об'єкті реконструкція нежитлового приміщення громадського харчування, кафе (відновлення несучої стіни) по вулиці Б.Хмельницького, 17 в місті Тернополі, за наслідками яких подання ОСОБА_2 недостовірних відомостей при реєстрації спірних декларацій не виявлено. Посилання позивача на порушення її прав не знайшли свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи.

Суди, вирішуючи даний спір, виходили з того, що він є публічно-правовим, проте колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту першого частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт сьомий частини першої статті 3 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

ОСОБА_1, звертаючись до адміністративного суду з позовом про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 30 вересня 2016 року № ТП 082162740506, та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 07 жовтня 2016 року № ТП 142162810930 обґрунтовує свої вимоги тим, що ОСОБА_2 здійснює реконструкцію нежитлового приміщення, що зачіпає стіну квартири, яка належить їй на праві власності, без дозвільних документів та без її згоди як співвласниці багатоквартирного будинку.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду з позовом, вказувала на порушення будівельними роботами, які здійснює ОСОБА_2, її права на майно, а саме заподіяння пошкоджень належної їй квартири.

При цьому позивач також заперечує наявність у третьої особи - ОСОБА_2, права власності на спірну будівлю з посиланням на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року.

Крім того, одним із мотивів на обґрунтування наявності правових підстав для скасування оскаржуваних рішень відповідача позивач зазначає те, що спірний об'єкт нерухомості самочинно побудований.

Колегія суддів касаційного суду зауважує, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами пункту першого частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами пункту десятого частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Так, відповідно до частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що ОСОБА_1 фактично оспорює декларації про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, які є правовими актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім декларанта), у тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

Фактично спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення ОСОБА_2 незаконної, на думку позивача, реконструкції належної йому нежитлової будівлі, яка заподіяла шкоду майну ОСОБА_1, а тому у позивача виникла необхідність захисту її цивільних (майнових) прав, у зв'язку із чим вона звернулась до органів архітектурно-будівельного контролю, а в подальшому до суду.

Отже, вимоги щодо неправомірності реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 30 вересня 2016 року № ТП 082162740506 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 07 жовтня 2016 року № ТП 142162810930 є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення ОСОБА_2 будівельних робіт.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Ураховуючи суть спірних правовідносин, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки, враховуючи характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмет й підстави заявлених вимог, цей спір має вирішуватись за правилами ЦПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 815/1568/16.

Статтею 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і, зокрема, закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі №819/141/17 та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 345, 354, 356 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 819/141/17 скасувати.

Провадження у справі № 819/141/17 закрити.

Роз'яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду