Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №813/1346/18

адміністративне провадження №К/9901/64619/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 (головуючий суддя- Сподарик Н.І.)

та на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 (колегія суддів: головуючий суддя: Кузьмич С.М., судді - Гулида Р.М., Улицький В.З.)

у справі №876/5915/18

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року позивач звернувся в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність рішення відповідача про виключення його з реєстру платника єдиного податку, з огляду на те, що позивачем, у встановлений законом строк було здійснено оплату визначеного йому податковим повідомленням - рішенням від 31.10.2016 №2640-13 грошового зобов'язання. При цьому, допущення механічної помилки, що призвела до зарахування зазначених коштів на інший бюджетний рахунок не може вважатися несплатою зазначеного грошового зобов'язання та бути підставою для прийняття рішення про виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з реєстру платника єдиного податку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 66 від 20.06.2017 про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_2;

- присуджено на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 762 грн. з рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) має кваліфікуватися як дія, хоч і помилкова. Відтак, дії які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій, необ'єктивний аналіз судами обставин справи та оцінку поданих доказів та вказує на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Від сторін відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач з 04.11.2011 зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5% від доходу (а.с. 36-38).

Контролюючим органом 20 червня 2017 року прийнято рішення №66 про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_2 починаючи з 30 червня 2017 року, у зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Згідно з підпунктом 299.10.3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у тому числі, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Підпунктом 299.11 статті 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Проте, як вбачається з матеріалів справи, жодної перевірки ФОП ОСОБА_2 контролюючим органом проведено не було та, відповідно не було складено акту про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Спірне рішення №66 від 20.06.2017 про анулювання реєстрації платника єдиного податку було прийняте контролюючим органом на підставі картки особового рахунку (КОР) платника податку, а не на підставі акта перевірки, як встановлено в п. 299.11 ст. 299 ПК України.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій позивач своєчасно та в повному обсязі сплатив суму узгодженого грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням - рішенням від 31.10.2016 №2640-13, що підтверджується квитанцією (а.с. 12).

За таких обставин, сплата коштів до відповідного бюджету за податковими зобов'язаннями здійснена своєчасно. Помилкове зазначення іншого рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та, як наслідок, до бюджету. Тому сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути підставою для висновку про несплату позивачем сум узгодженого грошового зобов'язання та застосування до нього відповідних санкцій.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що контролюючий орган при прийнятті рішення № 66 від 20.06.2017 щодо позивача про анулювання реєстрації платника єдиного податку діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому зазначене рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

залишити без задоволення, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова