Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа №420/6560/19

адміністративне провадження № К/990/8017/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Кравця О.О., Зуєвої Л.Є., Коваля М.П. у справі № 420/6560/19 за позовом Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» (далі - позивач, АТ «Одеська ТЕЦ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (є правонаступником Головного управління ДФС в Одеській області; далі - відповідач, ГУ ДПС в Одеській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.05.2019 № 0024161407, № 0024171407, № 0024201407.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 27.05.2019 № 0024161407, № 0024171407 та №0024201407.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДФС в Одеській області на користь АТ «Одеська ТЕЦ» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 5763 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у період, за який мали бути зареєстровані податкові накладні з податку на додану вартість (далі - ПДВ) для КП «Теплопостачання міста Одеси», а саме грудень 2017 року, АТ «Одеська ТЕЦ» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 58 Конституції України, під час ліквідаційної процедури у боржника не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Відтак, здійснити поповнення спеціального рахунку з ПДВ АТ «Одеська ТЕЦ» не мало права, оскільки б порушило черговість задоволення кредиторських вимог. Крім того, судом ураховано, що кошти, які у вказаний період надходили на спеціальний рахунок позивача, зараховувалися в погашення боргу за попередні періоди та на виконання рішення суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 та ухвалено у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ «Одеська ТЕЦ».

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в порядку, в межах повноважень та спосіб, встановлені Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України). Чинними нормами ПК України та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено будь-яких виключень щодо нарахування та сплати податків суб`єктами господарювання під час процедури банкрутства, а підставами для припинення податкового обов`язку є ліквідація юридичної особи (підпункт 37.3.1 пункту 37.1 статті 37 ПК України), податковий орган довів наявність порушень з боку платника податків, дотримуючись своїх власних процедур.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

АТ «Одеська ТЕЦ» здійснює наступні види діяльності (за КВЕД): 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 35.11 Виробництво електроенергії (основний); 35.13 Розподілення електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією; 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010, зокрема, визнано банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ», відкрито відносно ПАТ «Одеська ТЕЦ» ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців до 13.12.2017 включно.

15 січня 2019 року ухвалою Господарського суду Одеської області закрито провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ «Одеська ТЕЦ», скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів та припинено процедуру ліквідації ПАТ «Одеська ТЕЦ»

У період з 16.04.2019 по 22.04.2019 працівниками ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до підпункту 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 12.04.2019 № 2811, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Одеська ТЕЦ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-покупцем КП «ТМО» за період з 01.12.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 02.05.2019 № 812/15-32-14-08/05471158.

Відповідно до висновків зазначеного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2017 року у сумі 7 922 614 грн;

- пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України;

- підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 декларації), за грудень 2017 року у розмірі 861 689 грн.

27 травня 2019 року на підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0024161407, згідно з яким позивачу нараховано штраф у розмірі 8 117 210,24 грн відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України за «відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 16 234 420,48 грн;

- № 0024171407, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 7 992 614 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 1 980 654 грн;

- № 0024201407, згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 861 689 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, АТ «Одеська ТЕЦ» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 та залишити без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції є пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права - пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України з урахуванням норм підпункту 14.1.266 статті 14, пункту 187.1 статті 187, статті 201 ПК України - у подібних правовідносинах. Спірним питанням є нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, якщо товари/послуги фактично були поставлені до 1 січня 2016 року та податкові зобов`язання за такими операціями були визначені на дату фактичного постачання таких товарів/послуг (коли податкові зобов`язання з ПДВ теплогенеруючих організацій формувалися за правилом «першої події»), а оплата за таке постачання надійшла після вказаної дати, коли діяв «касовий метод».

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України, касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 187.10 статті 187 ПК України передбачено, що платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Згідно з пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України у редакції Закону України № 812-VІІІ від 24.11.2015 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо створення передумов для нової моделі ринку природного газу та забезпечення стабільності розрахунків підприємств енергетичної галузі», який набрав чинності з 01.01.2016, тимчасово, до 01.01.2019, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом (пункт 44 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21.12.2016 №1797-VІІІ).

За положеннями статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.1).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2).

Отже, якщо платник податку згідно з нормами ПК України формує податковий кредит за касовим методом, сума податку на додану вартість, зазначена в податковій накладній, виписаній постачальником товару (послуги), включається ним до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, в якому відбулася оплата товару (послуги) (надання інших видів компенсації вартості поставлених товарів (послуг).

Згідно з абзацом третім пункту 198.6 статті 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій із постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що АТ «Одеська ТЕЦ» за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 нарахувало податкові зобов`язання по виробництву теплової енергії для КП «ТМО» за касовим методом частково: від КП «ТМО» на рахунки АТ «Одеська ТЕЦ» за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 зараховано 97 406 522,90 грн, в т.ч. ПДВ 16 234 420,48 грн.

Згідно з пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України позивач за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 нарахував податкові зобов`язання по виробництву теплової енергії для КП «ТМО» за касовим методом частково на суму ПДВ 7 450 117,88 грн. Відповідно до визначеного підприємством порядку нарахування таких зобов`язань відбувається за категоріями споживачів - бюджетні організації, населення, релігійні організації та інші споживачі.

Із матеріалів справи вбачається, що АТ «Одеська ТЕЦ» у грудні 2017 року визначало порядок зарахування коштів від КП «ТМО», які надходять на рахунки зі спеціальним режимом використання за спожитий природний газ, за послуги по виробництву теплової енергії по кожній категорії у період їх надання, тобто за правилом першої події - по даті відвантаження товарів (робіт, послуг).

Відповідно до архіву електронної звітності «Єдиний реєстр податкових накладних» (ЄРГТП) AT «Одеська ТЕЦ» за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 не виписувало та не реєструвало податкові накладні на адресу КП «ТМО», що позивачем не спростовано належними доказами.

За таких обставин, колегія суддів уважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201, пункту 44 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Щодо доводів скаржника про те, що під час ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, а також припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута та не нараховують будь-які штрафні та фінансові санкції, Суд зазначає наступне.

Правовий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів регулюється статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343; в редакції чинній на час порушення справи про банкрутство), згідно з якою мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Абзацами 3, 4 частини третьої цієї статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Окремо в частині п`ятій цієї статті застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.

За положеннями частини першої статті 38 Закону № 2343 з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 23.10.2019 у справі № 2340/4157/18 та від 11.02.2021 у справі №580/1675/19, заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Крім того, як установив суд апеляційної інстанції, спірні податкові повідомлення-рішення винесені вже після прийняття Господарським судом Одеської області ухвали від 15.01.2019 про закриття провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом АТ «Одеська ТЕЦ».

Посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 1.3 ст. 1 ПК України колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

Так, згідно з пунктом 1.3 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зі змісту цієї норми вбачається, що дійсно ПК України не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, але в цьому випадку правовідносини між сторонами стосуються збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, тому вони врегульовані саме ПК України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу AT «Одеська ТЕЦ» слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко