Історія справи

Постанова КАС ВП від 23.08.2023 року у справі №440/12447/21
Постанова КАС ВП від 23.08.2023 року у справі №440/12447/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 440/12447/21

адміністративне провадження № К/990/2993/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 440/12447/21

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис-Реєстр» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Головко А. Б.) від 09 лютого 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Катунова В. В., Ральченка І. М., Бершова Г. Є.) від 21 грудня 2022 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Базис-Реєстр» (далі - ТОВ «Базис-Реєстр») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2021 року:

- № 00068810701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 916 341,25 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 733 073,00 грн, за штрафними санкціями в сумі 183 268,25 грн ;

- № 00068800701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 916 445,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 733 156,00 грн, за штрафними санкціями в сумі 183 289,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що не згоден з висновками акту документальної планової виїзної перевірки № 6336/16-31-07-01-10/41870000 від 19 серпня 2021 року про заниження податку на прибуток на загальну суму 733 073,00 грн та податку на додану вартість на загальну суму 733 156,00 грн, оскільки спірні господарські операції з ТОВ «Нафтінвестгруп» підтверджені первинними бухгалтерським документами, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують його право на формування податкового кредиту. Зазначав, що господарські операції у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі його активів, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку та в повному обсязі відображені в податковому обліку.

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року, позов задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

5.1 Крім того, ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про зупинення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року у цій справі.

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

7. Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Базис-Реєстр» зареєстроване як юридична особа 16 січня 2018 року № 1 588 102 0000 016860 та є платником податку на додану вартість з 01 березня 2018 року.

9. Основним видом економічної діяльності позивача є: 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами.

10. З 23 липня 2021 року по 05 серпня 2021 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Базис-Реєстр» з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складений акт від 19 серпня 2021 року № 6336/16-31-07-01-10/41870000.

11. Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, статті 46, абз. «а» підпункту 14.1.13, підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.191, підпункту 14.1.231, пункту 14.1, статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження: - податку на прибуток на загальну суму 733 073,00 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 73 233,00 грн., за 2019 рік у сумі 659 840,00 грн.; - податку на додану вартість на загальну суму 733 156,00 грн., у тому числі за червень 2019 року в сумі 98 026,00 грн., за липень 2019 року в сумі 348 121,00 грн., за серпень 2019 року в сумі 287 009 грн.

12. На підставі акту перевірки від 19 серпня 2021 року № 6336/16-31-07-01-10/41870000 Головним управлінням ДПС у Полтавській області 23 вересня 2021 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 00068810701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 916 341,25 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 733 073,00 грн, за штрафними санкціями в сумі 183 268,25 грн;

- № 00068800701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 916 445,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 733 156,00 грн, за штрафними санкціями в сумі 183 289,00 грн.

13. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2021 року протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

14.1 Крім того, товар було використано позивачем у господарській діяльності для подальшої реалізації.

15. Також суди зауважили, що контрагент позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарських операцій був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

15.1 При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

16. Суди попередніх інстанцій також зауважили, що сертифікати якості бітуму не належать до первинних документів.

16.1 За своєю суттю сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені лише для підтвердження якості товару, а тому наявність чи відсутність останніх може свідчити лише про дотримання чи порушення правил сертифікації товарів, що не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

17. Також суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача про наявність кримінального провадження № 32016170000000034, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 КК України, як на підставу для винесення спірних рішень, оскільки до матеріалів справи не було надано доказів, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

17.1 Крім того, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача, не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у цій справі.

19. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

20. У поданій касаційній скарзі скаржник зауважує, що при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 квітня 2020 року у справі № 826/1199/16, від 28 жовтня 2019 року у справі № 440/2760/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 520/11437/18, від 05 травня 2018 року у справі № 808/2524/15, від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 02 жовтня 2018 року у справі № 816/2328/17 та від 02 червня 2021 року у справі № 826/5214/17, що призвело до неправильного застосування статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 134.1 п. 134.1 статті 134, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

21. Також скаржник звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно не були враховані доводи податкового органу щодо нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентом.

21.1 Скаржник, зокрема, наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій належним чином не було досліджено умови договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Нафтінвестгруп», товарно-супровідні документи щодо транспортування спірної продукції.

21.2 Крім того, суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про непідтвердження господарських операцій у зв`язку з відсутністю документів щодо якості придбаного товару.

21.3 Також скаржник наголошував на відсутність у контрагента позивача матеріально-технічних, технологічних можливостей, трудових ресурсів, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

23. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

24. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

25. Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

26. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

27. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

28. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

29. Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

30. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

31. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

32. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

33. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

34. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

35. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

36. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

37. У ході розгляду справи установлено, що між ТОВ «Нафтінвестгруп» (Постачальник) та ТОВ «Базис-Реєстр» (Покупець) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 5 від 16 листопада 2018 року.

37.1 За умовами зазначеного Договору Постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність Покупцю нафтопродукти в асортименті, а Покупець зобов`язується приймати Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Найменування товару: - бітум нафтовий дорожній в`язкий 60/90; - бітум нафтовий дорожній в`язкий 70/100; - мазут паливний 100 зональний малосірчистий низькопарафінистий.

38. На підтвердження виконання умов Договору позивач надав суду копії Договору та специфікацію до нього; видаткові накладні № 6 від 15 травня 2019 року, № 13 від 03 червня 2019 року, № 18 від 06 липня 2019 року, № 19 від 08 липня 2019 року, № 20 від 09 липня 2019 року, № 21 від 10 липня 2019 року, № 28 від 25 липня 2019 року, № 27 від 25 липня 2019 року, №32 від 05 серпня 2019 року, № 35 від 12 серпня 2019 року, № 36 від 13 серпня 2019 року, № 38 від 16 серпня 2019 року, № 39 від 16 серпня 2019 року, № 45 від 23 серпня 2019 року; товарно транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів; акти надання послуг; паспорти якості; податкові накладні № 5 від 15 травня 2019 року, № 1 від 03 червня 2019 року, № 2 від 06 липня 2019 року, № 3 від 08 липня 2019 року, № 5 від 09 липня 2019 року, № 6 від 10 липня 2019 року, № 12 від 25 липня 2019 року, № 11 від 25 липня 2019 року, № 1 від 05 серпня 2019 року, № 4 від 12 серпня 2019 року, № 5 від 13 серпня 2019 року, № 7 від 16 серпня 2019 року, № 8 від 16 серпня 2019 року, № 10 від 23 серпня 2019 року; оборотно - сальдові відомості по рахунку 281.

39. Розрахунок між ТОВ «Нафтінвестгруп» та ТОВ «Базис-Реєстр» проводився в безготівковій формі шляхом перерахування коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.

40. Суми ПДВ за податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів.

41. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було належними та допустимими доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій та, відповідно, правомірність їх відображення у податковому обліку.

42. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

43. Колегія суддів Верховного Суду наголошує на тому, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

44. У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій належним чином не було досліджено умови договору поставки від 16 листопада 2018 року № 5, укладеного між позивачем та ТОВ «Нафтінвестгруп».

45. Так, скаржник зауважує, що сторони зазначеного договору жодним чином не погодили між собою умови поставки товару, які б передбачали, що перевезення товару від продавця (ТОВ «Нафтінвестгруп») організовує сам покупець (позивач), укладаючи відповідний договір з перевізником.

45.1 На думку скаржника, таке розмите формулювання умов договору з приводу істотних його обставин, без визначення конкретної особи, силами та за рахунок якої здійснюється поставка, без визначення конкретного місця та строку поставки, свідчить про відсутність у його учасників мети настання реальних наслідків у вигляді руху товарно-матеріальних цінностей за таким договором.

46. Крім того, скаржник звертає увагу на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних.

46.1 Так, відповідач зауважує, що надані товарно-транспорті накладні не містять відомостей щодо постачальника, а в графі «Пункт навантаження» зазначена адреса не відповідає юридичній адресі ТОВ «Нафтінвестгруп».

46.2 Згідно товарно-транспортних накладних, передача майна від ТОВ «Нафтінвестгруп» до покупця (позивача) відбувалася за адресою: м. Кременчуг, проїзд Галузевий, 38. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів приміщення за адресою: м. Кременчуг, проїзд Галузевий, 38, для виробництва бітуму не зареєстровані.

46.3 Також в товарно-транспортних накладних відсутні відомості про вантажно-розвантажувальні роботи та інформація про час виїзду від вантажовідправника до вантажоодержувача.

47. Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що зазначені доводи скаржника залишились поза належною увагою судів попередніх інстанцій.

48. Крім того, у ході розгляду цієї справи відповідач неодноразово наголошував на таких обставинах:

- відсутність реально задекларованого виробництва, тобто відсутність реального джерела придбання ТОВ «Нафтінвестгруп» визначених у податкових накладних ТМЦ - бітуму нафтового дорожнього в`язкого марок 60/90 та 70/100. Так, згідно проведеного аналізу баз даних ІС «Податковий блок» та Архіву електронної звітності ЄРПН ТОВ «Нафтінвестгруп» протягом 2018-2019 років не придбавав бітум нафтовий дорожній в`язкий 60/90 та 70/100;

- відсутність у ТОВ «Нафтінвестгруп» матеріально-технічних та технологічних можливостей, а саме, відсутність до 30 вересня 2018 року власних чи орендованих виробничих потужностей, що унеможливлює самостійне виготовлення бітуму; незначна кількість трудових ресурсів;

- відсутність документів, що засвідчують відповідність продукції (паспорти якості/сертифікати відповідності) ТОВ «Нафтінвестгруп» як виробника бітуму марок 60/90 та 70/100. Такий сертифікат відповідності № UA056 GG/00111-19 ТОВ «Нафтінвестгруп», як виробник бітуму нафтового в`язкого дорожнього БНД70/100 за ДСТУ 4044, отримав терміном дії лише з 30 серпня 2019 року по 29 серпня 2020 року;

49. Також відповідач зазначав про те, що в ході дослідження наданого для перевірки пакету документів щодо відповідності продукції встановлено, що позивачем разом з документами на оприбуткування бітуму надано Технічні умови ТУ У23.9-39722239-001:2017 «Бітуми нафтові дорожні окислені». Зазначені Технічні умови розповсюджуються на бітуми нафтові дорожні в`язкі, які виготовляють окисленням переробки нафти за допомогою колонного апарата. Для виготовлення такого виду продукції потрібно виконання умов, що визначені технічним регламентом.

49.1 Водночас відповідачем установлено, що у ТОВ «Нафтінвестгруп» відсутнє придбання електро-водопостачання, вогнегасників, послуг охорони, засобів індивідуального захисту працівників (спецодягу, рукавиць, взуття, окулярів, респіраторів). Також відсутнє придбання послуг відповідних органів на проведення періодичних, сертифікаційних випробувань продукції, що передбачено Технічними умовами. Крім того, ТОВ «Нафтінвестгруп» не є платником екологічного податку, що сплачується з фактичних обсягів різних викидів, скидів, розміщення відходів у довкіллі.

49.2 Тобто, контролюючий орган наголошував на тому, що для ТОВ «Нафтінвестгруп» є неможливим виконання вимог Технічних умов ТУ У23.9-39722239-001:2017 «Бітуми нафтові дорожні окислені».

50. Водночас такі доводи відповідача судами попередніх інстанцій були залишені поза увагою, не перевірені, не досліджені та не оцінені, що додатково підтверджує неповноту з`ясування обставин справи й передчасність зроблених судами у цій справі висновків.

51. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що повнота встановлення усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, є обов`язковою складовою судового процесу, й має бути дотримана судами у будь-якому спорі.

52. Верховний Суд також наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).

53. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

55. Оскільки вказані вище обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

56. Ураховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

57. Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 353 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року скасувати, а справу № 440/12447/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов