Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 820/4033/16

касаційне провадження № К/9901/42278/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 (суддя Самойлова В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді: Старостін В.В., Рєзнікова С.С.) у справі № 820/4033/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2016 № 0001341401, від 12.07.2016 № 0001351401, від 12.07.2016 № 0001361401.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 19.08.2016 позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.10.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 залишив без змін.

Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

При цьому наголошує на фіктивному (безтоварному) характері розглядуваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2013 по 31.12.2015, результати якої оформлено актом від 17.06.2016 № 322/20-40-14-01-08/37366256.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгбуд компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бейліш», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесконсалт груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранскомплект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг Консар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фай-Торг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-нік», Товариства з обмеженою відповідальністю «Каліпсо-2013», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екліпс 2009», Товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг-Контракт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Союзнафтогаз-Україна», Приватного підприємства «Постачсервіс-А», Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтертранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугторгінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Східмегатранс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агакс будінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАФ Альянс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еко трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон бізнес трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт сіті», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецстрой-Київ», Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЛІТА», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕТС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Терріка-платц», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛЬТЕС», Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВЕЛ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛМАРКЕТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗІВ-ПРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ-УНІВЕРС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-БУД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада пром буд» внаслідок непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, Головне управління ДФС у Харківській області посилалось на ненадання позивачем для здійснення контрольного заходу документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам, та технічної документації, яка встановлює вимоги до його якості, а також наявність у контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» ознак фіктивності, що встановлені в ході проведеного досудового розслідування в кримінальних провадженнях.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 12.07.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001361401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 266777,00 грн. за основним платежем та 56243,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001351401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 283775,00 грн. за основним платежем та 70943,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001341401, згідно з яким зменшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 9268403,00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 8847977,00 грн.

Скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами правочини є дійсними, виконані сторонами в повному обсязі без претензій та зауважень, ніким не оскаржені та в судовому порядку не визнані недійсними.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум грошових зобов`язань на підставі такої операції.

В той же час, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Утім, попередні судові інстанції в порушення наведених процесуальних положень, які зобов`язують суд вжити передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, не перевірили факт реального руху активів по всім ланцюгам учасників схем, не з`ясували, ким і коли вироблялись придбані позивачем товарно-матеріальні цінності та чи вироблялись взагалі.

Не встановлено судами і, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб як свідків.

Не досліджено судами першої та апеляційної інстанцій і технічну можливість названих вище контрагентів виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

За правилами ж частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі № 820/4033/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк