Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.03.2019 року у справі №0640/3728/18
Ухвала КАС ВП від 22.04.2019 року у справі №0640/3728/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 0640/3728/18

адміністративні провадження №К/9901/7420/19, №К/9901/10557/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання незаконним та скасування висновку комісії, зобов`язання призначити одноразову грошову допомогу, за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Токаревої М.С. від 22.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Гонтарука В.М., Граб Л.С., Білої Л.М. від 28.02.2019,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, Міністерство, відповідач), третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат (далі - Військкомат), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України (пункт 29 Протоколу №37 від 06.04.2018) про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому 2-ї групи інвалідності 30.10.2017, внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (далі - спірне рішення);

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення йому, як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги та виплатити в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, на момент встановлення йому 2 групи інвалідності, а саме з 30.10.2017 у відповідності з частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII; спірна грошова допомога).

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 аргументував тим, що відмова Міноборони у призначенні та виплаті йому спірної грошової допомоги не ґрунтується на нормах законодавства, які діяли станом на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги.

3. При цьому, позивач наголошував на тому, що абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-XII, на який посилався відповідач, приймаючи спірне рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, діє з 01.01.2017, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин в силу положень статті 58 Конституції України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.

5. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що, як встановлено судовим розглядом справи, позивач проходив строкову військову службу, а тому, згідно з приписами законодавства, яке діяло станом на момент встановлення йому інвалідності ІІ групи, не мав права на виплату спірної грошової допомоги поза межами тримісячного строку з дня звільнення з військової служби.

6. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено частково.

7. Зокрема, визнано протиправним та скасовано спірне рішення відповідача щодо відмови у виплаті спірної грошової допомоги та зобов`язано Міністерство повторно розглянути питання щодо можливості призначення та виплати позивачу такої допомоги. В решті позову відмовлено.

8. Приймаючи таку постанову апеляційний суд виходив з того, що норми Закону №2011-XII в редакції, чинній станом на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи, не містили обмежень у виплаті спірної грошової допомоги тримісячним строком з моменту звільнення з військової служби.

9. При цьому суд зауважив, що посилання Міністерства, як на підставу для відмови у виплаті позивачу спірної грошової допомоги, на абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-XII є помилковим, оскільки така правова норма, в силу приписів статті 58 Конституції України, не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

10. Здійснюючи апеляційний перегляд справи, апеляційний суд вказував й на те, що, з огляду на встановлені у справі обставини, належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання Міноборони повторно вирішити питання про можливість призначення і виплати ОСОБА_1 спірної грошової допомоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погоджуючись з такою постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

12. Касаційна скарга подана й позивачем, який вважає, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні частини позову, неправильно застосували норми матеріального і порушили норми процесуального права, а тому просить ухвалені ними судові рішення в цій частині скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у період з 10.06.1988 по 15.02.1989 проходив строкову військову службу на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях.

14. Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військової лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №547 від 28.02.2014, вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки, лівої ноги (контузія головного мозку1988 р.) рядового у відставці ОСОБА_1 поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

15. Як вбачається з копії висновку судово-медичної експертизи №198/Ж від 01.02.2014 у ОСОБА_1 рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися в результаті вогнепальних (осколкових) поранень, які могли бути отримані в 1988 році.

16. Відповідно до копії довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ №830308 від 22.04.2014, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 04.04.2014. Причина інвалідності: поранення (контузія) та захворювання Так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

17. Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №861847 від 17.11.2017, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 30.10.2017. Причина інвалідності: Поранення (контузія) та захворювання. так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

18. При цьому, позивач ні як інвалід ІІІ групи, ні як інвалід ІІ групи одноразову грошову допомогу, інших компенсаційних виплат відповідно до законодавства, у зв`язку з встановленням йому вказаних груп інвалідності, не отримував.

19. ОСОБА_1 звернувся з заявою до Міністерства оборони України через Житомирський ОВК про виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

20. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум викладеним у формі Протоколу від 06.04.2018 №37 відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що згідно з пунктом 6 статті 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається військовослужбовцям строкової служби у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

21. Крім того, у спірному рішенні Міноборони зазначено, що абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975), у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги, у зв`язку із змінами, що відбулись, не здійснюється.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

22. У касаційній скарзі відповідач, вважаючи помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, посилається на те, що оскільки позивачу встановлено інвалідність ІІ групи з 30.10.2017, то й застосуванню до спірних правовідносин підлягає саме Закон №2011-ХІІ в редакції, яка діяла з 01.01.2017 та Порядку №975, які обмежували право на отримання спірної грошової допомоги військовослужбовцям строкової військові служби тримісячним строком після звільнення зі служби.

23. Зважаючи на те, що інвалідність ІІ групи встановлена ОСОБА_1 поза межами вищевказаного строку, відповідач вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позову.

24. Касаційна скарга позивача аргументована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його позовних вимог стосовно зобов`язання Міністерства прийняти рішення про призначення і виплату спірної грошової допомоги, оскільки, як свідчить наявна правозастосовча практика Верховного Суду України та Верховного Суду, повноваження відповідача не є дискреційними і, зважаючи на встановлені у справі обставини, у нього не було іншого варіанту поведінки, окрім як призначити та виплатити ОСОБА_1 вищезгадану грошову допомогу.

25. У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві, заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги Міністерства та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване відповідачем судове рішення без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

28. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

29. Згідно з положеннями статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

30. З набранням чинності Законом №2011-ХІІ діяла редакція статті 16 цього ж Закону, відповідно до якої військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

31. Законом №328-V статтю 16 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції, яка діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014, та якою було введено поняття «одноразова грошова допомога».

32. В подальшому, Законом України від 04.07.2012 №5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності 01.01.2014, статтю 16 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції та доповнено цей Закон статтями 16-1-16-4. Вказана редакція діяла на час встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи вперше.

33. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

34. Пунктами 4, 5 частини другої статті 16 вищеназваного Закону в редакції, яка діяла станом на час встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи вперше у квітні 2014 року передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4);

встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5).

35. Як визначено пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону)

36. В свою чергу, частинами другою, четвертою статті 16-3 вищенаведеного Закону (в редакції, чинній на час первинного огляду позивача органами МСЕК та встановлення ІІІ групи інвалідності) передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

37. За приписами абзацу третього пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975), допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

38. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу, як особі, якій встановлено інвалідність ІІ групи.

39. Абзацом другим пункту 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

40. Отже, нормами Закону №2011-ХІІ передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або відсотку втрати працездатності.

41. Положення статті 16-3 цього Закону застосовуються при вирішенні питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (меншого відсотка втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності).

42. В той же час, стаття 16 Закону №2011-ХІІ визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 цього ж Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

43. Колегія суддів звертає увагу, що на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності - 04.04.2014 зазначені вище Закон №2011-ХІІ та Порядок №975 не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду.

44. В подальшому Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) частину четверту статті 16-3 Закону №2011-ХІІ доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

45. Саме ця норма стала підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

46. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, позивачу 22.04.2014 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузія) та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а з 30.10.2017, позивачу, під час повторного огляду органами МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності з тих самих причин.

47. Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

48. Колегія суддів зазначає, що Закон №1774-VІІІ набрав чинності 01.01.2017.

49. Поряд із цим, в силу положень статті 58 Конституції України, норма Закону №1774-VІІІ, яка набрала чинності 01.01.2017 не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, оскільки це фактично означитиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 30.10.2017 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

50. Стаття 16-3 Закону №2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.

51. Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

52. Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі №760/11440/17, від 30.09.2019 у справі №825/1380/18, від 03.04.2020 у справі №640/1596/19.

53. Відтак, у контексті обставин даної справи, відмова відповідача у виплаті спірної грошової допомоги з підстав пропуску позивачем дворічного строку, встановленого абзацом другим частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, яка не діяла станом на час встановлення інвалідності ІІІ групи, не ґрунтується на вимогах закону.

54. В той же час, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що діюче станом на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи законодавство не обмежувало право позивача на виплату спірної грошової допомоги тримісячним строком для військовослужбовців, які проходили строкову військову службу.

55. З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

56. Як вже зазначалось вище, відповідно до приписів абзацу другого пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

57. У даному випадку інвалідність ІІ групи встановлена позивачу під час повторного огляду 17.11.2017 з 30.10.2017.

58. Таким чином, з урахуванням наведеної у пункті 3 Порядку №975 правової регламентації, при вирішенні питання про виплату позивачу спірної грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, застосуванню підлягає законодавство, яке діяло станом на 30.10.2017, оскільки саме ця дата вказана у довідці МСЕК.

59. За правилами пунктів 4-6 частини другої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII, які діяли з 01.01.2017, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4);

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5);

встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві (пункт 6).

60. Також, підпунктом 3 пункту 6 Порядку №975 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 18.05.2017 №335, яка застосовується з 01.01.2017) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

61. Отже, до моменту набрання чинності Законом №1774-VIII право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

62. Натомість, з 01.01.2017, після набрання чинності Законом №1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення особі інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ, після спливу трьох місяців від дня звільнення зі строкової військової служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

63. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив саме строкову військову службу, з якої був звільнений у 1989 році.

64. Зважаючи на ту обставину, що на дату встановлення позивачу інвалідності ІІ групи (30.10.2017), статтею 16 Закону №2011-ХІІ не передбачалось можливості здійснення виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, то позивач відповідного права не набув.

65. Правова позиція аналогічного змісту щодо подібних правовідносин наведена у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №2040/5602/18, від 25.04.2019 у справі №806/2508/18 та від 22.03.2019 у справі №2340/2993/18.

66. Не заслуговують на увагу висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості поширення на спірні правовідносини вимог пункту 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ з огляду на те, що відповідно до частин 6-7 статті 2 Закону №2232-XII, строкова військова служба є одним із видів військової служби, яку громадяни України проходять відповідно до законів України.

67. Тому, строкова військова служба є окремим видом військової служби, що має своїм наслідком особливий порядок правового регулювання порядку її проходження.

68. Аналогічна правова позиція висловлена й у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №620/601/19.

69. Зважаючи на вищевикладене, висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки позивач, відповідно до наявного на час встановлення йому ІІ групи інвалідності правового регулювання спірних правовідносин, не набув права на виплату йому спірної грошової допомоги.

70. Своєю чергою, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним, а ухвалене ним судове рішення відповідає критеріям законності та обґрунтованості. А отже скасоване апеляційним судом помилково.

71. Оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, Міноборони прав позивача не порушило.

72. Враховуючи встановлений судом першої інстанції факт відсутності у позивача права на отримання спірної грошової допомоги, колегія суддів не входить в обговорення доводів касаційної скарги стосовно незаконності рішення апеляційного суду в частині обраного ним способу захисту прав позивача, порушення яких у ході судового розгляду справи не підтвердилось, оскільки, за вищевказаних обставин, правова оцінка таких аргументів є недоцільною і жодним чином не впливає на результат касаційного розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно до пункту 4 частин першої статті 349, частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

74. За наведеного, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

75. Оскільки за наслідками касаційного розгляду цієї справи Верховним Судом у межах повноважень, визначених статтею 341 КАС України, встановлено, що апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Міністерства та часткового задоволення касаційної скарги позивача.

76. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 352, 355, 356 КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 скасувати та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2018.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін