Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 року

м. Київ

справа № 420/31410/24

касаційні провадження № К/990/51105/24, № К/990/1707/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року (головуючий суддя - Дубровна В.А.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Осіпов Ю.В.; судді: Вербицька Н.В., Скрипченко В.О.)

у справі № 420/31410/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югвинпром»

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Югвинпром» (далі - ТОВ «Югвинпром», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС в Одеській області від 01 жовтня 2024 року № 9948-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Югвинпром».

Разом із позовною заявою товариство подало заяву про забезпечення позову шляхом заборони ГУ ДПС в Одеській області, а також іншим особам Державної податкової служби України (далі - ДПС України) здійснювати будь-які дії, спрямовані на анулювання та припинення дії ліцензій ТОВ «Югвинпром», виданих на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального», а саме: ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додавання спирту) від 16 квітня 2021 року, реєстраційний номер 990209202100030; ліцензії на виробництво алкогольних напоїв від 17 вересня 2021 року, реєстраційний номер 990108202100101; ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 19 березня 2020 року, реєстраційний номер 15270414202000983.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що внаслідок недопуску посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки з підстав невідповідності оскаржуваного наказу вимогам пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який виданий за відсутності підстав для проведення перевірки та з перевищенням повноважень, визначених підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, посадовими особами контролюючого органу складено акт відмови в допуску до перевірки. За приписами статті 3 та абзацу 14 частини п`ятдесят другої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального» акт відмови в допуску до перевірки є підставою для анулювання ліцензій шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження. Платник зазначив, що анулювання ліцензій призведе до повного зупинення господарської діяльності товариства, що зумовить втрату прибутку та неможливість виплати заробітної плати працівникам, а оформлення нових ліцензій потребує значного часу та фінансових коштів.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, задовольнив заяву про забезпечення позову.

Заборонив ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України здійснювати будь-які дії, спрямовані на анулювання та припинення дії ліцензій ТОВ «Югвинпром», виданих на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництво і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального», а саме: ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додавання спирту) від 16 квітня 2021 року, реєстраційний номер 990209202100030; ліцензії на виробництво алкогольних напоїв від 17 вересня 2021 року, реєстраційний номер 990108202100101; ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 19 березня 2020 року, реєстраційний номер 15270414202000983 до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

ГУ ДПС в Одеській області зазначає, що позивач не довів наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Мотивуючи касаційну скаргу, ДПС України зазначила, що судові рішення про забезпечення позову у цій справі не містять мотивів, з яких суди дійшли висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння школи правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Верховний Суд ухвалою від 20 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПС України.

30 січня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу ДПС України, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судовими інстанціями норм процесуального права.

Ухвалою від 12 лютого 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.

24 лютого 2025 року від платника надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області, в якому вказує про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства в України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У той же час, Суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Слід також зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна дійти висновку, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «Югвинпром» має наступні види діяльності (згідно з кодами КВЕД): виробництво виноградних вин (11.02); виробництво інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів (11.04); вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11); вирощування винограду (01.21); дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (11.01); оптова торгівля напоями (46.34); неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.39).

Товариство проводить діяльність на підставі: ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додавання спирту) від 16 квітня 2021 року, реєстраційний номер 990209202100030; ліцензії на виробництво алкогольних напоїв від 17 вересня 2021 року, реєстраційний номер 990108202100101; ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 19 березня 2020 року, реєстраційний номер 15270414202000983.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.

За визначеннями, наведеними у статті 1 названого Закону, анулювання ліцензії це позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Виключний перелік підстав та процедура анулювання ліцензій визначені статтями 3 та 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Так, ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку (стаття 3 вказаного Закону).

Отже, суб`єкт господарювання позбавлений права провадить діяльність, зокрема, з оптової торгівлі алкогольними напоями, без відповідних ліцензій.

Небезпеку порушення своїх прав до вирішення питання правомірності наказу про проведення перевірки та, відповідно, її юридичних наслідків позивач вбачає у можливості прийняття відповідачем розпорядження про анулювання зазначених вище ліцензій, стверджуючи про невідворотність наслідків такого рішення у вигляді повного зупинення проваджуваної діяльності.

Верховний Суд зазначає, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що не спростовано заявниками касаційних скарги, що анулювання вказаних ліцензій може суттєво вплинути на ведення господарської діяльності позивача, а саме - може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів товариства, оскільки діяльність позивача з виробництва алкогольних напоїв та оптова торгівля ними, що є основним видом діяльності ТОВ «Югвинпром», можлива лише за наявності відповідних ліценцій, а тому їх анулювання призведе до повної зупинки всієї господарської діяльності, що, в свою чергу, потягне за собою тяжкі наслідки у вигляді: суттєвого погіршення фінансового стану підприємства у «воєнний час»; неможливості виплати заробітної плати співробітникам підприємства (яких понад 90 осіб) та сплати податків, несвоєчасного виконання договірних зобов`язань з контрагентами тощо.

Тобто, анулювання вищезазначених ліцензій призведе до настання для товариства негативних наслідків в значних розмірах з огляду на неможливість, внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензіями діяльності, реалізації ним, зокрема, вже виготовленої продукції.

Таким чином, виходячи з приписів законодавства, а саме статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності чинних ліцензій.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Колегія суддів вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Суд вважає безпідставними доводи ГУ ДПС в Одеській області, що вжиті заходи забезпечення позову виходять за межі предмета судового розгляду у справі, оскільки предметом судового розгляду у цій справі є, зокрема, протиправність підстав проведення фактичної перевірки позивача, а саме наказу про проведення перевірки, результати якої до судового вирішення цього спору можуть зумовити негативні наслідки для позивача, що детально проаналізовано й отримало належну оцінку судів. При цьому суди правильно виходили з того, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову. Наведені товариством обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензій.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 240/16920/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 440/6755/21, від 13 липня 2022 року у справі № 240/26736/21, від 11 січня 2023 року у справі № 640/10679/22 дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у цій справі.

Суд касаційної інстанції наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова