Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа №821/735/16

адміністративне провадження №К/9901/12004/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року (суддя: Кисильова О.Й.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року (судді: Ступакова І.Г., Бітов А.І., Милосердний М.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати і виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ДСА України, Господарського суду Херсонської області, в якому просила визнати протиправною відмову ДСА України у виплаті вихідної допомоги при звільнення у відставку та та зобов'язати відповідачів нарахувати і виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України відповідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат, у відповідності до ч.1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон України № 2453-VI), в редакції, чинній до 01.04.2014.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. Скаргу мотивує тим, що право на відставку ним реалізовано до набрання чинності Законом України № 1166-VII, а тому він має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до частини 1 статті 136 Закону 2453-VI.

У відзиві на касаційну скаргу ДСА України просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна не скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 04.03.2014 ОСОБА_1 подала до Господарського суду Херсонської області заяву про звільнення з посади судді у відставку.

11 Березня 2014 року Господарським судом Херсонської області вказану заяву позивача про звільнення у відставку разом з додатками направлено до Вищої ради юстиції України.

Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 № 636-VІІІ «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Господарського суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом в.о. Голови Господарського суду Херсонської області від 05.08.2015 №01.02.-02/7 позивача відраховано зі штату Господарського суду Херсонської області.

В подальшому, позивач звернувся до ДСА України із заявою про нарахування і виплату вихідної допомоги відповідно до статті 136 Закону України № 2453-VI .

Листом від 22 лютого 2016 року №К143-16-183/16 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги, з посиланням на втрату чинності статтею 136 Закону України № 2453-VI, якою передбачалась виплата суддям вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час звільнення позивача положення статті 136 Закону України №2453-VI, які регламентували виплату вихідної допомоги судді, втратили свою чинність на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 (далі - Закон України № 1166-VII), а тому правові підстави до її нарахування та виплати відсутні.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 109 Закону України № 2453-VI (у редакції, що діяла станом на час подання позивачем заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Водночас, за правилами частин 2, 6 статті 111 Закону України № 2453-VI питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Законом України № 1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України № 2453-VI, а саме: виключено статтю 136 даного Закону, якою було передбачено право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, ОСОБА_1 звільнено у відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 16 липня 2015 року, та 5 серпня 2015 року виключено зі штату Господарського суду Херсонської області, тобто на час, коли положення про вихідну допомогу, передбачену статтею 136 Закону № 2453-VI, втратили чинність.

Зважаючи на те, що право на отримання відповідної вихідної допомоги нерозривно пов'язане з датою виходу судді у відставку, а не з датою подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова відповідача у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

Водночас, посилання скаржника на те, що вихідна допомога є гарантією правового статусу і особливою формою соціального забезпечення судді, а тому не може бути скасована шляхом внесення змін до законодавства, є помилковим, оскільки у рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

Рішення щодо неконституційності Закону України № 1166-VII в частині виключення статті 136 із Закону України № 2453-VI, Конституційним Судом України не приймалося.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та виплати позивачу вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у справі №821/735/16 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець