Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.06.2018 року у справі №812/1543/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2020 року

Київ

справа №812/1543/17

провадження №К/9901/53504/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Шевцової Н. В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про припинення громадянства, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року (судді Ястребова Л.В., Компанієць І.Д., Міронова Г.М.),

І. Суть спору

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - Управління ДМС) з вимогою визнати неправомірними дії та визнати неправомірним і скасувати рішення Управління ДМС від 31 серпня 2016 року про припинення громадянства України.

2. В обґрунтування позову, з-поміж іншого, зазначив, що для набуття громадянства України подав усі необхідні і достовірні документи, передбачені пунктом 22 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215.

3. Позивач ствердив, що громадянство України набув на законних підставах, будь-яких суттєвих фактів, які б перешкоджали набуттю громадянства України, не приховував. Переконував, що обґрунтованих підстав для прийняття оскарженого рішення відповідно до статті 21 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ) не було.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.

4. 05 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління ДМС із заявою про надання платної послуги - набуття громадянства України.

5. В заяві про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням № 44/31 від 05 листопада 2014 року позивач зазначив, що його мати, ОСОБА_2 , проживала на території України з 10 листопада 1982 року по 21 березня 1983 року за адресою: АДРЕСА_1.

6. Наказом Державної міграційної служби України від 23 червня 2016 № 111 призначено безвиїзну (дистанційну) перевірку Управління ДМС щодо дотримання вимог законодавства при прийнятті рішень про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ за період з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

7. За наслідками проведеної перевірки складено довідку, у якій зазначено, що в ході перевірки виявлено низку порушень законодавства України про громадянство під час формування справ про набуття громадянства України за територіальним походженням та під час прийняття рішень, у тому числі щодо ОСОБА_1 . З приводу позивача в цій довідці зазначено, що:

- копія бланку свідоцтва про народження заявника зразка 1939 року, але заявник народився у 1969 році, а свідоцтво видане 25 квітня 1971 року ;

- штампи реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання у будинковій книзі мають ознаки виправлення;

- назва області (Луганська) в штампах прописки та виписки (реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання) у будинковій книзі - не відповідає назві області на той час (Ворошиловградська);

- реєстрація місця проживання матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснена нібито 21 березня 1982 року, у вихідний день - неділю.

8. 25 серпня 2016 року провідний спеціаліст Управління ДМС склав подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України щодо ОСОБА_1 , в якому зазначено, що підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України згідно зі статтею 21 Закону № 2235-ІІІ - подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів.

9. За наслідками розгляду подання прийнято рішення від 31 серпня 2016 року, за яким рішення Управління ДМС від 25 листопада 2014 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасувати у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів.

10. 01 вересня 2016 року Управління ДМС склало довідку № 15 про припинення громадянства України ОСОБА_1 .

11. У серпні 2017 року позивач звернувся до Управління ДМС із заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, але отримав відмову.

12. 14 серпня 2017 року адвокат Пономаренко П.О., до якого позивач звернувся за правовою допомогою, направив запит до Управління ДМС про надання інформації про те, чи виносилось управлінням рішення про припинення позивачем громадянства України.

13. Управління ДМС листом від 06 жовтня 2017 року вих. № 12/3.2-35190 повідомило, що 31 серпня 2016 року рішенням Управління ДМС скасовано рішення Управління ДМС від 25 листопада 2014 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі статті 21 Закону № 2235-ІІІ у зв`язку з тим, що останній набув громадянства України унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

12. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 06 березня 2018 року відмовив у задоволенні позову повністю.

13. Висновок суду першої інстанції ґрунтується на досліджених під час розгляду справи доказах, зокрема на встановленому факті невідповідності назви Луганської області, яку зазначено у реєстраційних документах щодо місця проживання матері позивача, її назві у період з січня 1970 року і до травня 1990 року (Ворошиловградська).

14. Між тим суд першої інстанції розглянув кожну із вказаних відповідачем фактичних підстав, відтак зазначив, при оформленні свідоцтва про народження позивача використано бланк 1969 року. На цій підставі суд першої інстанції заперечив доводи відповідача про використання бланку свідоцтва про народження заявника зразка 1939 року.

15. Воднораз, щодо отримання свідоцтва про народження ОСОБА_1 25 квітня 1971 року суд першої інстанції зауважив, що відповідно до довідки Агентства розвитку державних сервісів Міністерства юстиції Грузії від 04 грудня 2017 року № 35/333035 свідоцтво про народження НОМЕР_1 видано на підставі актового запису про народження 25 квітня 1971 року . Актовий запис про народження зареєстрований 24 жовтня 1969 року Ахутською сільрадою Чхоруцкуського району під актовим записом № 38. Отож, як констатував суд першої інстанції, встановленим є факт отримання свідоцтва про народження ОСОБА_1 саме 25 квітня 1971 року.

15. Стосовно доводів відповідача про наявність ознак виправлення в штампі реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання матері позивача у будинковій книзі суд першої інстанції зазначив, що в заяві про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, поданим ОСОБА_1 , вказано, що до заяви долучена копія домової книги. У судове засідання оригіналу домової книги не надано, інших доказів того, що штампи реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання у будинковій книзі мають виправлення, відповідач не надав, з чого можна зрозуміти, що ці аргументи відповідача суд першої інстанції відхилив.

16. Втім, з приводу назви області (Луганська) в штампах прописки та виписки (реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання) у будинковій книзі, яка, як ствердив відповідач, не відповідає назві області на той час (Ворошиловградська) суд першої інстанції зазначив, що такі обґрунтовані. У період з 5 січня 1970 року до 4 травня 1990 року ця адміністративно-територіальна одиниця мала назву «Ворошиловградська».

17. З урахуванням зазначеного суд першої інстанції констатував, що відомості, зазначені у домовій книзі щодо реєстрації місця проживання матері позивача - ОСОБА_2 , які позивач подав для оформлення набуття громадянства за територіальним походженням, містять неправдиві відомості у зазначені назви області перебування (реєстрації) матері.

18. Щодо реєстрації місця проживання матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у вихідний день, суд першої інстанції зазначив, що справді 21 березня 1982 року був вихідним днем, тож цього дня орган реєстрації аж ніяк не міг працювати (адже за законодавством колишнього СРСР робота у вихідні дні заборонена).

19. У підсумку суд першої інстанції констатував, що документи, які надав позивач для оформлення набуття громадянства за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ містять у собі неправдиві відомості, за наявності яких особа не може набути громадянство України, тому відповідач правомірно прийняв оскаржене рішення.

20. Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 22 травня 2018 року скасував рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року і ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив.

20.1. Визнав протиправним та скасував рішення Управління ДМС від 31 серпня 2016 року, яким скасовано рішення Управління ДМС від 25 листопада 2014 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ ОСОБА_1 .

21. Суд апеляційної інстанції не погодився з правовою оцінкою суду першої інстанції фактичних обставин цієї справи.

22. Зокрема зауважив, що Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про перейменування м. Ворошиловграда та Ворошиловградської області» від 04 травня 1990 року № 9169-ХІ Ворошиловградська область була перейменована в область Луганську (тобто через 8 років після реєстрації ОСОБА_2 , матері позивача).

23. У цьому зв`язку апеляційний суд продовжив, що відповідач, коли покликався на цю обставину, не зазначив чинного на час реєстрації місця проживання нормативно-правового акта, яким було передбачено обов`язкове ведення домової книги із одночасним внесенням до неї відомостей про реєстрацію відповідної особи. Тому описана обставина, як зазначив апеляційний суд, пояснюється внесенням до домової книги відомостей про реєстрацію мами позивача, ОСОБА_2 , за відповідною адресою після перейменування назви області з Ворошиловградська на Луганська.

24 . Підсумовуючи апеляційний суд зазначив, що назва області (Луганська) в штампах прописки та виписки зняття з реєстрації та зняття з місця проживання) у будинковій книзі - назві області на той час (Ворошиловградська) ґрунтується лише на припущенні відповідача про порушення під час реєстрації ОСОБА_2 , однак, належних доказів, які б підтверджували цей факт відповідач не надав.

25. Посилання відповідача на те, що реєстрація місця проживання матері позивача, ОСОБА_2 , здійснена нібито « 21.03.1982» у вихідний день суд апеляційної інстанції розцінив як безпідставні, адже вважає, що могла статися технічна помилка, а будь-яких інших доказів щодо надання недостовірних відомостей суду не надано.

26. З огляду на наведене суд апеляційної інстанції зазначив, що документи, які позивач надав для оформлення набуття громадянства за територіальним походженням не містять у собі неправдивих відомостей, а жодна з підстав, які зазначив відповідач у Довідці, не була обґрунтована та підтверджена належними доказами.

V. Касаційне оскарження

27. У касаційній скарзі Управління ДМС просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій справі.

28. Обґрунтовуючи свої вимоги відповідач, зокрема, в історичній ретроспективі описав паспортну систему колишнього СРСР (з посиланням на нормативно-правові акти того періоду, в тому числі щодо порядку ведення домової книги), наголосивши на тому, що реєстрація місця перебування (прописка) особи була обов`язковою і жорстко контролювалася органами влади. За існуючого на той час правового режиму і суворого контролю за міграцією громадян, що є загальновідомим історичним фактом, не могло такого бути, щоб, зокрема у 1982-1983 роках, мати позивача проживала у приватному житловому будинку без того, щоб бути зареєстрованою у будинковій книзі (така реєстрація за існуючого на той час правового регулювання мала відбутися не пізніше трьох діб з дати прибуття). Відповідач ствердив, що обов`язкове ведення домової книги із внесенням відомостей про прописку особи є загальновідомим фактом. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що внесення відомостей чи виправлень/доповнень про прописку могло відбутися через вісім років, після того, як особа вже там не проживала, є неприйнятним. Водночас допустити помилку в назві області на дату реєстрації було неможливо.

29. На дату прописки матері позивача, 21 березня 1982 року , Луганська область мала назву «Ворошиловградська» й помилитися у назві під час реєстрації місця проживання на той час було неможливо. Крім того, вказана дата випала на вихідний день, що теж є достовірним фактом.

30. За описаних обставин відповідач вважає, що правомірно прийняв спірне рішення і висновки, яких дійшов суд першої інстанції, є правильними.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

31. Відповідно до статті 1 Закону № 2235-ІІІ громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

32. Згідно зі статтею 6 Закону № 2235-ІІІ, громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

33. Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

34. Відповідно до статті 17 Закону № 2235-ІІІ громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

35. Відповідно до статті 19 Закону № 2235-ІІІ, підставами для втрати громадянства України є:

1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

36. Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов`язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

37. Положення пунктів 1, 3 частини першої цієї статті не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.

38. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

39. У статті 21 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

40. Відповідно до статті 24 Закону № 2235-ІІІ, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо:

1) встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону;

2) прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами десятою - дванадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

3) підготовки подань про втрату особами громадянства України і разом із необхідними документами надсилання їх на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

4) прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону;

5) скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону;

6) виконання рішень Президента України з питань громадянства;

7) видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України;

8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України;

9) ведення обліку осіб, які набули громадянство України, та осіб, які припинили громадянство України.

41. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, один раз на півріччя інформує Комісію при Президентові України з питань громадянства про виконання рішень Президента України з питань громадянства.

42. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження, передбачені частиною першою цієї статті, стосовно осіб, які проживають на території України.

43. Згідно з пунктом 88 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» № 215/2001 від 27 березня 2001 року (далі - Порядок) провадження, для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби готуються такі документи:

а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;

б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.

44. Згідно з пунктами 96, 97 Порядку подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.

45. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління (управління) міграційної служби в області.

46. Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління (управління) міграційної служби в області або його заступником.

47. Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного значення, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

48. Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного значення не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

49. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

50. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX; далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

51. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

VІ. Висновки Верховного Суду

52. У справі встановлено, що підставами для прийняття спірного рішення від 31 серпня 2016 року про скасування рішення Управління ДМС від 25 листопада 2014 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 зазначено подання останнім завідомо неправдивих відомостей та підроблених документів, які слугували підставою для набуття ним громадянства України на підставі статті 8 Закону № 2232-ІІІ.

53. Як можна зрозуміти із судових рішень, які переглядає суд касаційної інстанції, суди першої та апеляційної інстанцій розійшлися у своїх висновках лише стосовно того, як трактувати невідповідність у наданих позивачем документах з відомостями про реєстрацію місця проживання його матері, а саме: назви області (Луганська) в штампах прописки та виписки (реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання) матері позивача, вказані у будинковій книзі, яка не відповідає назві цієї області на той час (Ворошиловградська), а також щодо власне дати прописки (21 березня 1982 року). Ці документи позивач подав на підтвердження обставин, які відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ, дають право на отримання громадянства України за територіальним походженням.

54. На думку колегії суддів, у контексті встановлених фактичних обставин справи у зіставленні з тим, як функціонувала радянська система контролю за міграційними процесами в СРСР є обґрунтовані підстави погодитися з Управлінням ДМС про те, що прописка матері позивача за вказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) не могла відбутися після перейменування Ворошиловградської області на Луганську (через вісім років).

55. Будь-які припущення щодо реєстрації місця проживання/перебування особи потрібно розглядати насамперед в площині історичного періоду, про який йде мова, зокрема врахувати, що переміщення громадян в межах СРСР перебувало під суворим, вимогливим контролем радянської влади і паспортна система була одним із його важелів. У цьому зв`язку можемо додати, що наявність прописки суттєво впливала на соціально-економічні умови проживання особи.

56. Тож в такій ретроспективі припущення суду апеляційної інстанції про те, що матір позивача могла проживати за вказаною вище адресою без дійсної реєстрації, а відомості про цю реєстрацію внесли після перейменування Ворошиловградської області на Луганську є непереконливими.

57. З огляду на те, що встановлення факту проживання, зокрема, особи або хоч одного з її батьків на територіях, зазначених у частині першій статті 8 Закону № 2235-ІІІ є умовою для набуття громадянства України за територіальним походженням, обставини, на які звернув увагу відповідач, мають істотне значення для прийняття відповідного рішення (щодо громадянства), відтак і правильного вирішення цієї справи.

58. З огляду на доводи, які відповідач навів у касаційній скарзі, у зіставленні з встановленими в цій справі фактичними обставинами і правовим регулюванням спірних відносин колегія суддів вважає, що правильним і обґрунтованим в цій справі є рішення суду першої інстанції, яке апеляційний суд скасував помилково.

59. Відповідно до статті 352 КАС (у редакції, чинній до набрання чинності Закону № 460-IX) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року в цій справі скасувати, залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Кашпур

Н. В. Шевцова