Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року

Київ

справа №822/1277/17

адміністративне провадження №К/9901/32977/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.05.2017 (Головуючий суддя: Салюк П.І.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 (Головуючий суддя: Біла Л.М., судді: Граб Л.С., Гонтарук В.М.)

по справі № 822/1277/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Хмельницькій області), в якому просив скасувати наказ № 830 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» від 25.04.2017 виданий ГУ ДФС у Хмельницькій області.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.05.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017, позов задоволено: скасовано наказ від 25.04.2017 № 830 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки».

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм: пункту 5.1 ст.5, підпункту 21.1.2 пункту 21.1 ст. 21 пункту 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), ст. 2 та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та відмовити у задоволенні позову повністю. За доводами касаційної скарги оспорюваний наказ був прийнятий з огляду на допущенням у попередньому наказі про призначення планової виїзної перевірки описки щодо періоду, який підлягає перевіці, та виконання якого призвело до того, що період із 01.01.2014 по 31.12.2014 залишився не перевіреним. При цьому відповідач посилається на помилковість застосування судами норм Закон № 877-V при вирішенні спору.

Не погоджуючись із касаційною скаргою, позивач направив до суду заперечення, в якому просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на I квартал 2017 року відповідачем було прийнято наказ від 01.03.2017 № 350 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» позивача. Предметом цієї перевірки було питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 тривалістю 10 робочих днів з 21.03.2017. За наслідками проведення цієї перевірки відповідачем було складено акт від 10.04.2017 № 0329/22-01-13-02/НОМЕР_1.

У подальшому відповідачем було прийнято наказ від 03.04.2017 № 562 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 01.03.2017 № 350», в якому було змінено період, що перевірявся а саме замість з 01.01.2015 по 31.12.2016 вказано: з 01.01.2014 року по 31.12.2016. Необхідність вказаних змін відповідач пояснював опискою, яка була допущена при прийнятті наказу від 01.03.2017 № 350. Наказом від 03.04.2017 № 563 було продовжено строк перевірки ФОП на 5 робочих днів.

25.04.2017 відповідачем було прийнято наказ № 830, яким призначено проведення документальної планової виїзної перевірки позивача за період 01.01.2014 по 31.12.2014 тривалістю 5 робочих днів з 10.05.2017.

Відповідно до частини 1 ст. 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 75.1.2 визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок

Згідно з пунктом 77.1 ст. 77 ПК документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Абзацом першим пункту 77.2 ст. 77 ПК визначено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік (абзац другий цього пункту).

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій, встановивши факт завершення планової виїзної документальної перевірки позивача на підставі наказу від 01.03.2017 № 350, зробили юридично правильний та обґрунтований висновок щодо неправомірності призначення відповідачем протягом одного року більше ніж однієї планової виїзної документальної перевірки позивача.

Поряд із цим не можна погодитися із мотивами судів попередніх інстанцій при вказаних висновках, зокрема щодо застосування норм Закону № 877-V, як підставу правового регулювання спірних правовідносин. Застосування норм цього Закону при вирішенні цього спору суперечить змісту правового регулювання норм статей 1, 5, 7 ПК. Так, зокрема пунктом 7.3 ст. 7 ПК передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Оскільки норми Закону № 877-V не відповідають встановленим ПК засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин

При цьому помилкове застосування вказаних норм не призвело до неправильного вирішення спору. Отже рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні у мотивувальній частині щодо підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст. 242 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін Законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Відповідно до ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.

Змінити постанову Хмельницького окружного адміністративного суду вів 17.05.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 у мотивувальній частині.

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду вів 17.05.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко