Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.04.2019 року у справі №820/339/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/339/17

адміністративне провадження №К/9901/42447/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у складі суддів Присяжнюк О.В., Бартош Н.С., Курило Л.В.,

у справі №820/339/17

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області

до Північно-Східного офісу Держаудитслужби

про визнання протиправною та часткове скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В :

23 січня 2017 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі позивач у справі, управління, підконтрольна установа) звернулося до суду з адміністративним позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі відповідач у справі, Офіс, контролюючий орган) в якому, з урахуванням уточнень від 03 лютого 2017 року, просить суд визнати протиправною та частково скасувати вимогу від 13 січня 2017 року №20-08-15/301, з мотивів її необґрунтованості.

19 липня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, позов Управління задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу від 13 січня 2017 року №20-08-15/301 в частині визначення порушень щодо зайво виплаченої премії до "Дня юриста" робітникам в загальній сумі 166336,96 грн (сто шістдесят шість тисяч триста тридцять шість гривень 96 копійок), та, як наслідок зайво перерахованого Єдиного соціального внеску на загальну суму 59110,38 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч сто десять гривень 38 копійок), а також щодо зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати за сумісництвом завідуючого господарством Зміївського районного суду Харківської області на загальну суму 24016,79 грн (двадцять чотири тисячі шістнадцять гривень 79 копійок), та як наслідок зайво перерахованого єдиного соціального внеску на загальну суму 8718,10 грн (вісім тисяч сімсот вісімнадцять гривень 10 копійок).

19 жовтня 2017 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року по справі № 820/339/17, прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не шляхом подання позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

13 листопада 2017 року Управлінням подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач доводить відсутність складу фінансових правопорушень, покладених в основу прийняття спірної вимоги, негативні наслідки цієї вимоги, у вигляді провадження досудового розслідування органами прокуратури.

16 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувана справа №820/339/17 з Харківського окружного адміністративного суду.

18 лютого 2017 року відповідачем надане заперечення на касаційну скаргу позивача до Вищого адміністративного суду України, яким контролюючий орган просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції без змін.

11 грудня 2017 року справа №820/339/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

21 березня 2018 року справа №820/339/17 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/42447/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що контролюючим органом проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління, як підконтрольної установи за період з 01 січня 2014 року по 01 вересня 2016 року, результати якої викладені в акті від 26 грудня 2016 року № 08-20/26 (далі акт ревізії).

13 січня 2017 року керівником контролюючого органу на підставі акта ревізії прийнято Вимогу «Про усунення порушень законодавства» №20-08-15/30.

Пунктом першим вимоги встановлено, що внаслідок порушення чинного законодавства в 30-ти судах м. Харкова та Харківської області Управлінням зайво виплачена премія до «Дня юриста» робітникам (водіям, прибиральникам, кур'єрам, робітникам з обслуговування будинків та споруд), яким по умовам оплати праці дана премія не передбачена в загальній сумі 166 336,96 грн та зайво перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 59110,38 грн. Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 225 447, 34 грн.

Пунктом другим вимоги встановлено, що завідувачу господарством Зміївського районного суду зайво нараховано та виплачено заробітну плату за сумісництвом на загальну суму 24016, 79 грн та зайво перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 8718, 10 грн. Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 32734, 89 грн.

Предметом судового розгляду є правомірність першого та другого пункту Вимоги.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, висновувався на тому, що вимога протиправна та підлягає скасуванню, оскільки оскаржувана вимога породжує для позивача обов'язок в частині відшкодування збитків.

Суд апеляційної інстанції посилаючись на положення частини другої статті 19 Конституції України, здійснив системний аналіз статей 2, 4, пункту першого частини першої статті 8, частину першу статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», який зумовив висновок про те, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів, повноваження органу щодо усунення виявлених порушень та обов'язковість вимог для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Також встановлено, що процедуру проведення інспектування зокрема в бюджетних установах, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, визначено в Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами. Відповідно до пунктів 16, 35 цього Порядку встановлено, що формою проведення ревізії є документальна перевірка, результати якої оформляються актом, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

Підпунктом 4 пункту 4 Положення «Про Державну фінансову інспекції», яке затверджене Указом Президента 23 квітня 2011 року №499/2011 передбачено, що Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства, звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає стягнення, санкції до осіб, винних у порушенні законодавства.

Відповідно до вимог підпункту 15, підпункту 21 пункту 6 Положення №499/2011, Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Наведені вище норми кореспондуються з приписами пункту 7 статті 10 «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

За висновком суду апеляційної інстанції аналіз вищевказаних норм вказує на те, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що аналіз вказаних норм свідчить про наявність в органу державного фінансового контролю права пред'являти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово відшкодувати виявлені в ході перевірки збитки.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, тобто, у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Відтак, наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Суд визнає, що предметом оскарження у порядку адміністративного судочинства може бути лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. Натомість, у справі, яка розглядається, Держаудитслужба пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, при цьому оскаржувана в частині вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Суд апеляційної інстанції, з огляду на обов'язковість врахування висновків Верховного Суду України, встановленою діючою на час судового розгляду частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду України (справи №№ 2-40а14, 21-63а14 від 15.04.2014 р, № 21-1380а15 від 16.09.2015 р.), за яким зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо включення до оскаржуваної вимоги певних відомостей самі по собі не створюють та не припиняють права чи обов'язки особи, а лише фіксують певні обставини.

Використання приписів вимоги, яка в оскаржувальній частині не носить імперативного характеру, внаслідок обраного контролюючим органом способу заходу щодо усунення фінансового правопорушення, в межах досудового розслідування органами прокуратури, знаходиться за межами цього судового розгляду.

Доводи позивача щодо відсутності складу фінансових правопорушень можуть бути встановлені та оцінені під час розгляду заявлених до стягнення збитків.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі №820/339/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер