Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа № 817/1047/17

провадження № К/9901/43614/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року (суддя Щербаков В. В.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (судді Капустинський М. М., Моніч Б. С., Охрімчук І. Г.)

І. Суть спору

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУ НП в Рівненській області) про:

1.1 визнання протиправними та скасування наказів від 14 квітня 2017 року № 385 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби у Національній поліції та від 12 травня 2017 року № 98о/с щодо звільнення зі служби у Національній поліції за п.6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) у запас Збройних сил (з постановкою на облік);

1.2 поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Дубенського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області;

1.3 стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Обґрунтовуючи позов зазначив, що підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності слугувало оголошенням йому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Позивач вважає, що висновки відповідача про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення є помилковими і поспішними, адже визнати його винним може тільки суд, а такого рішення (обвинувального вироку) на дату звільнення не було. Позивач зауважив, що відповідач безпідставно перебрав на себе повноваження встановлювати вину у скоєнні кримінального правопорушення, тому спірні рішення є неправомірними.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з 27 червня 2015 року по 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 7 листопада 2015 року - службу в Національній поліції України. З 29 квітня 2016 року - на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Дубенського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області, зі присвоєним спеціальним званням - лейтенант поліції (М-133181).

4. 12 травня 2017 року на підставі наказу ГУ НП в Рівненській області від 14 квітня 2017 року № 385 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), наказом ГУ НП в Рівненській області № 98о/с звільнено зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 з постановкою на військовий облік у запас Збройних Сил України.

5. З цього приводу суди попередніх інстанцій з`ясували, що на підставі наказу ГУ НП в Рівненській області від 13 березня 2017 року № 441, уповноваженими особами відповідача проведено службове розслідування за фактом реєстрації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення та повідомлення про підозру працівнику поліції ОСОБА_1 за наслідками якого 13 квітня 2017 року складено висновок.

6. Підставами для проведення службового розслідування стало затримання, здійсненого в ході проведення працівниками УВБ в Рівненській області ДВБ Національної поліції України, спільно із працівниками прокуратури області та управління СБУ в Рівненській області, в рамках реалізації оперативної інформації у кримінальному провадженні №42017180000000021 від 8 лютого 2017 року, відкритому за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, інспектора СРПП №2 Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 під час отримання ним неправомірної вигоди у вигляді талонів на пальне.

7. Згідно з вказаним висновком, у ході проведення службового розслідування встановлено, що 9 березня 2017 року до ГУ НП в Рівненській області надійшла інформація про те, що цього ж дня, приблизно о 14:00 год., в м. Дубно поблизу магазину «Вацак» працівники Рівненського управління ДВБ Національної поліції України, спільно із працівниками прокуратури області та управління СБУ в Рівненській області, в рамках реалізації оперативної інформації у кримінальному провадженні № 42017180000000021 від 8 лютого 2017 року, відкритому за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, під час отримання неправомірної вигоди у вигляді талонів на пальне, а саме: бензин марки «WOG» А-92, у кількості 50 літрів від гр. ОСОБА_2 за безперешкодне пересування містом Дубно на автомобілі з іноземною реєстрацією був затриманий інспектор СРПП №2 Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції ОСОБА_1, який перебував на службі, в однострої, зі спецзасобами та вогнепальною зброєю. На зустріч прибув на службовому автомобілі марки «ВАЗ-2107».

8. Опитаний під час службового розслідування гр. ОСОБА_2 повідомив, що за фактом вимагання неправомірної вигоди він звернувся до відповідних правоохоронних органів. Після чого, протиправна діяльність ОСОБА_1 була задокументована у встановленому законом порядку. Більш детальну інформацію розголошувати відмовився, оскільки вона є таємницею слідства.

9. Опитаний під час службового розслідування ОСОБА_1 повідомив, що приблизно в січні 2017 року до нього на мобільний телефон зателефонував невідомий йому на той час чоловік та повідомив, що хоче з ним зустрітися. Того самого дня, приблизно о 20:00 год. до нього за місцем проживання в с. Мирогорща Перша приїхав невідомий йому чоловік, яким виявився гр. ОСОБА_2 , та повідомив, що його часто зупиняють працівники поліції для перевірки причетності до вчинення кримінальних правопорушень та запитав, чи може він посприяти в позитивному вирішенні питання, а саме, щоб його автомобіль не зупиняли працівники поліції.

10. З цікавості ОСОБА_1 запитав про те, чи все гаразд в нього з документами, чи не вчиняє він кримінальні правопорушення, відтак повідомив, що не має причин переживати. Зауважив, що воднораз він розумів, що нічим допомогти йому не міг би і ніяким чином реального впливу на таку ситуацію не має.

11. Після цієї розмови гр. ОСОБА_2 несподівано для ОСОБА_1 сказав, що буде платити йому грошові кошти в сумі одна або дві тисячі гривень щомісяця, на що той відповів, що ніяких коштів йому не потрібно, бо він нічим йому допомогти не зможе. Після цього він поїхав у невідомому напрямку. Також зазначив, що вперше у той день його побачив, раніше його не знав, і був здивований звідки ОСОБА_2 може його знати, зокрема номер телефону та місце проживання.

12. У середині лютого 2017 року, не очікувано для нього на мобільний телефон зателефонував невідомий йому номер, з якого, як з`ясувалося згодом, йому знову дзвонив той самий гр. ОСОБА_2 , який виявив бажання зустрітися. Мети зустрічі по телефону він не повідомив, на що ОСОБА_1 відповів, що не має зустрітися можливості з ним, бо перебуває у службових справах у с.Птича. Водночас він не припускав можливості, що ОСОБА_2 заради зустрічі із ним приїде аж у с.Птича Дубенського району. Під час зустрічі гр. ОСОБА_2 сказав, що після їхньої останньої зустрічі його продовжують зупиняти колеги ОСОБА_1 , яким через нього запропонував передати картки на пальне, які демонстративно показав, тримаючи їх у своїх руках. У відповідь на це ОСОБА_1 повідомив останньому, що давати їх не потрібно, мотивуючи це тим, що вони коштують грошей, які він не мав наміру брати.

13. Однак у той час, коли виходив з автомобіля, гр. ОСОБА_2 всунув у його кишеню декілька карток зеленого кольору, повідомивши, що він їх не купує, а отримує на фірмі для заправки службового автотранспорту, де працює водієм. Проте, їх не використовує, а забирає собі, оскільки в нього автомобіль працює на дизельному паливі. Картки на бензин йому не потрібні. ОСОБА_1 йому нічого не обіцяв, ні наміру, ані можливостей щось робити на його користь він не мав. Подивившись на картки, які дістав з кишені, він побачив п`ять талонів на пальне марки WOG А-92 номіналом по десять літрів. У подальшому гр. ОСОБА_2 він не бачив і ніякого зв`язку не підтримував. Телефонних зв`язків не мав.

14. 9 березня 2017 року приблизно о 10:00 год, до нього зателефонував гр. ОСОБА_2 та просив з ним зустрітись, для чого не зрозумів, оскільки той говорив швидко і нерозбірливо. Згодом, він разом зі своїм колегою ОСОБА_3 приблизно о 13:00 год., на службовому автомобілі, повертаючись з масових заходів, де забезпечували охоронну публічного порядку, попросив останнього зупинитись поблизу магазину «Економ», при цьому ОСОБА_3 про зустріч з гр. ОСОБА_2 , він нічого не повідомляв. На місці він довго чекав на гр. ОСОБА_2 і тому був змушений йому передзвонити. Приблизно о 14:00год., до службового автомобіля підійшов гр. ОСОБА_2 , після чого вони відійшли за магазин «Економ» де гр. ОСОБА_2 , почав розмову з того, що він їздить вже іншим автомобілем, не чорним, а сірим, при цьому жодного разу не повідомляв йому державний номерний знак свого авто та попросив попередити про це його колег. ОСОБА_1 посміхнувся, мовляв, що за жарти, і з метою, щоб той не чіплявся до нього з такими пропозиціями в майбутньому, заспокоїв його, сказавши - «добре». Після цього, гр. ОСОБА_2 знову поклав йому чотири талони на пальне WOG А-92 номіналом по десять літрів та пішов у невідомому напрямку. Повернувшись до службового авто, він помітив, що воно заблоковане іншим автомобілем, з якого вийшло декілька осіб та висловили вимогу залишатися на місці.

15. За наслідками службового розслідування відповідач зробив висновок, що в діянні ОСОБА_1 вбачається явний прояв неетичної поведінки, тобто порушення службової дисципліни, що утворює склад дисциплінарного проступку, який виразився у недотриманні вимог антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних з проходженням служби в Національній поліції України, використанні свого службового становища та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди, невжитті відповідних заходів при надходженні пропозиції щодо надання йому грошових коштів без законних на те підстав, що у своїй сукупності призвело до вступу в неділові відносини з цивільними особами та виникнення надзвичайної події, яка підриває авторитет Національної поліції, ім`я та статус ОСОБА_1 як поліцейського.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

16. Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 7 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, у задоволенні позову відмовив повністю.

17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходи з того, що ОСОБА_1 не заперечив факту пропозицій щодо неправомірної вигоди від гр. ОСОБА_2 та отримання від останнього талонів на пальне WOG А-92, проте всупереч вимогам Закону України від 14 жовтня 2016 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) не вжив жодних заходів щодо припинення цих пропозицій в майбутньому, а також жодного разу не повідомив про це безпосереднього або старшого прямого начальника.

18. Тож суди попередніх інстанцій погодилися з висновками службового розслідування про недотримання ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних з проходженням служби в Національній поліції України, невжиття відповідних заходів при надходженні пропозиції щодо надання йому грошових коштів без законних на те підстав, що у своїй сукупності призвело до вступу в неділові відносини з цивільними особами та виникнення надзвичайної події, яка підриває не лише ім`я та статус ОСОБА_1 як поліцейського, але й авторитет Національної поліції.

IV. Касаційне оскарження

19. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

20. В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що притягнувши його до дисциплінарної відповідальності відповідач фактично визнав його винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. Позивач твердить, що такий висновок голослівний, його вини не доведено і в рамках службового розслідування питання про його винуватість у вчиненні злочину й не може бути встановлено. Обвинувального вироку суду щодо нього (позивача) на дату притягнення до дисциплінарної відповідальності не було, тому, на думку позивача, відповідач безпідставно звинуватив його у вчиненні корупційного правопорушення, порушивши таким чином, окрім іншого, принцип презумпції невинуватості.

21. Також зауважив, що напередодні звільнення подав рапорт про звільнення за власним бажанням, а потім рапорт на відпустку, яких так і не розглянули.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

22. Відповідно до статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

23. За частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

24. Згідно зі статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

25. За частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

26. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

27. Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

28. За пунктом 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»

29. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

30. За частиною другою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

31. За змістом статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

32. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

33. Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

34. За змістом пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

35. Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

36. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

37. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

38. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

39. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

40. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

41. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

VІ. Висновки Верховного Суду

42. У справі встановлено, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував висновок службового розслідування, за яким дії, які вчинив позивач, в сукупності дали підстави вважати про вчинення ним дисциплінарного проступку.

43. Службове розслідування розпочато після того, як позивачу вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

44. У висновку службового розслідування описано обставини щодо поставленого позивачу за провину проступку і як висновується зі встановленого судами в цій справі, дії позивача як працівника поліції несумісні із займаною ним посадою і свідчать про невідповідність тим високими вимогами до професійних і моральних якостей, яким повинен володіти працівник поліції.

45. Доводи позивача про те, що за наслідками службового розслідування його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, тобто що в такий спосіб його фактично звинуватили у злочині без обвинувального вироку суду є хибними. Треба зауважити, що за фактом одного і того самого діяння працівника поліції може бути притягнено як до кримінальної, так і до дисциплінарної відповідальності, що є різними/самостійними видами юридичної відповідальності. У першому випадку визнати особу винною може тільки суд і тут доводи позивача є слушними. Щодо дисциплінарної відповідальності, що в контексті обставин цієї справи притягнути до неї є компетенцією відповідача і кваліфікація скоєного як дисциплінарного проступку не може вважатися доведенням вини особи (визнання винним) у вчиненні кримінального правопорушення.

46. З огляду на наведене правове регулювання спірних відносин, колегія суддів погоджується з тим, що позивач, зважаючи на свою посаду і місце праці, зобов`язаний не допускати поведінки чи дій, які несумісні зі званням працівника поліції, підривають авторитет органу, в якому він працює.

47. В обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з правим регулюванням спору висновки судів попередніх інстанцій про правомірність спірних наказів є правильними.

48. Треба зауважити, що з огляду на визначені у частині другій статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) межі касаційного перегляду, суд касаційної інстанції в цій справі не може оцінювати докази, які досліджували суди попередніх інстанцій, перевіряти їх та на цій підставі надавати перевагу одному доказу над іншим.

49. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року в цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич