Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.06.2018 року у справі №820/3914/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №820/3914/17

адміністративне провадження №К/9901/54175/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О. В.,

суддів - Білак М. В., Соколов В. М.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 820/3914/17

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування наказу, зобов'язання поновити на військовій службі та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Тітова О. М., суддів: Бадюкова Ю. В., Панченко О. В.,) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Калиновського В. А., суддів:

Бондара В. О., Чалого І. С. )

І РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1, звернувся суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- скасувати п.10 Наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності" із змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 22.06.2017 року № 117 КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП" в частині притягнення головного інженера - заступника командира військової частини А1352 підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - звільнення з військової служби за службовою невідповідальністю;

- зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1, на військовій службі та посаді, яку він займав до реалізації Наказу Міністра оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності" із змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 22.06.2017 року № 117 КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошове забезпечення за час починаючи з моменту звільнення до моменту поновлення на військовій службі, з урахуванням передбачених законодавством України надбавок, премій, індексації грошового забезпечення та інше;

- стягнути з відповідача на користь позивача 1 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано п.10 Наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності" із змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 22.06.2017 року № 117 КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП в частині притягнення головного інженера - заступника командира військової частини А1352 підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - звільнення з військової служби за службовою невідповідальністю.

Поновлено ОСОБА_1 на військовій службі та посаді, яку він займав до реалізації Наказу Міністра оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності" із змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 22.06.2017 року № 117 КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 31.08.2017 року по день фактичного поновлення на посаді.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 31.08.2017 року по день фактичного поновлення на посаді звернуто до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство оборони України звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

4. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі у справі № 820/3914/17.

5. У зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 820/3914/17 (провадження К/9901/54175/18).

6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 27 травня 2019 року касаційну скаргу у справі № 820/3914/17 (провадження К/9901/54175/18) передано на розгляд колегії суддів у складі: Калашнікова О. В. (головуючий суддя), судді:

Білак М. В., Губська О. А.

7. Верховний Суд ухвалою від 30 травня 2019 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 340 КАС України прийняв до провадження вищевказану касаційну скаргу.

8. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Стверджує, що він не вчиняв дисциплінарного правопорушення, за яке був звільнений, а касатор, в свою чергу, не довів зворотного.

9. При цьому, як зазначає позивач, касатор, обґрунтовуючи підстави для притягнення його до відповідальності, посилається на Положення 65 Арсеналу центрального ракетно-артилерійського управління Збройних Сил України, проте, не надає суду в якості доказу дане Положення, що унеможливлює встановити дійсну наявність даного документу та його юридичну силу.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10.22.05.2017 року Міністерством оборони України був винесений наказ № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)", яким зокрема пунктом 10 за невиконання вимог керівних документів щодо організації зберігання ракет і боєприпасів на арсеналах, базах і складах, додержання у військовій частині військової дисципліни та внутрішнього порядку головного інженера - заступника командира військової частини А1352 підполковника ОСОБА_1 - звільнено з військової служби за службовою невідповідністю.

11. У зазначеному наказі вказано, що відповідно до наказу Міністерством оборони України від 23.03.2017 року №163 "Про призначення службового розслідування", проведено службове розслідування, яким встановлено що причиною виникнення пожеж став потужний вибух з подальшим розльотом боєприпасів на значну відстань.

12. Далі в наказі Міністерством оборони України № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" зазначено, що основними умовами виникнення пожежі у військовій частині А 1352 стали:

- відсутність дієвих заходів, направлених на забезпечення належного збереження ракет та боєприпасів у військовій частині А1352 з боку посадових осіб військової частини та Озброєння Збройних Сил України;

- неналежна організація роботи впродовж 2014-2016 років за напрямками озброєння, інженерної служби та пожежної безпеки, унаслідок чого не було організовано належне розосередження, розміщення, зберігання і захист боєприпасів від засобів запалювання, не створено надійну систему охорони та оборони, не забезпечено вимоги пожежної безпеки;

- невиконання завдань, визначених керівництвом Генерального штабу Збройних Сил України після надзвичайної події, що трапилась у грудні 2015 року у військовій частині А1352;

- відсутність відповідних розпоряджень від Озброєння Збройних Сил Україні з постановкою завдань щодо недопущення надзвичайних подій на арсеналах, базах і складах Збройних Сил України з урахуванням досвіду попередніх надзвичайних ситуацій;

- незадовільний контроль за організацією служби військ у військовій частині А1352 з боку Озброєння Збройних Сил України;

- невжиття достатніх заходів з організації протидії диверсіям і терористичним актам та планування антитерористичного забезпечення у військовій частині А1352;

- зберігання ракет та елементів боєприпасів до систем і комплексів, які зняті з озброєння, не у сховищах, а на майданчиках відкритого зберігання. При цьому не всі майданчики відкритого зберігання мали обвалування та відповідне укриття;

- відсутність організації взаємодії та координації між органами військового управління, військовими частинами, установами і організаціями Збройних Сил України з питань відновлення озброєння та військової техніки, забезпечення запасами військово-технічного майна, а також між структурними підрозділами технічного забезпечення органів військового управління Збройних Сил України;

- неналежна організація виконання заходів з планування забезпечення, ведення обліку та списання військового майна за номенклатурою центральних служб забезпечення Озброєння Збройних Сил України;

- порушення порядку проведення інвентаризації військового майна, закріпленого за військовою частиною А1352 та оформлення її результатів в Озброєнні Збройних Сил України підпорядкованих військових частинах;

- неналежний контроль за виконання заходів щодо реалізації Програм забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних Сил України на 1995-2015 року, затвердженої постановою КМУ від 28.06.1995 року №472 (зі змінами), у військових частинах безпосереднього підпорядкування Озброєння Збройних Сил України.

13. Пунктом 10 цього Наказу на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суд першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, дійшли до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

15. В обґрунтування такого висновку вказали, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу допущено грубі порушення порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, визначеного нормами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, яка затверджена Наказом Міністра оборони України №82 від 15.03.2004 р.

16. Зокрема, суди вказали, що зі змісту Наказу Міністерства оборони України від
22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" не вбачається відомостей про те, в чому саме полягало скоєння правопорушення саме позивачем, не зазначено які причини та умови спричинили вчинення ОСОБА_1 правопорушення, якщо таке мало місця, також не визначено ступень вини позивача.

17. Суди також встановили, що відповідачем порушено строк накладення на позивача дисциплінарного стягнення та не проведено бесіду перед прийняття оскаржуваного Наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, що є порушенням вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України №82 від 15.03.2004 р.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі касатор вказав, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

19. Зазначив, що Дисциплінарний Статут Збройних Сил України (в подальшому ДС ЗСУ) в редакції від 16.03.2017 року не містить вимоги проводити бесіду з військовослужбовцем, після проведення розслідування до накладення на нього дисциплінарного стягнення.

20. Скасовуючи наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суди попередніх інстанцій, на думку касатора, помилково виходили суто із процедурних порушень, не дослідивши належним чином факт вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення.

21. Вказує, що у пункті 10 спірного Наказу Міністра оборони України від
22.06.2017 року № 117 КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП" в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідальністю чітко вказано, в чому саме полягало скоєне ним дисциплінарне правопорушення. При цьому, касатор посилається на Положення 65 Арсеналу центрального ракетно-артилерійського управління Збройних Сил України, яким визначені обов'язки головного інженера - заступника командира військової частини. Саме за невиконання цих обов'язків позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

22. Касатор також посилається на те, що на час проведення службового розслідування із Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України було виключено положення про обов'язкову проведення бесіди перед прийняттям рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

23. Стосовно твердження судів попередніх інстанцій про порушення строку накладення на позивача дисциплінарного стягнення касатор зазначив, що службове розслідування стосовно нього продовжувалось на один місяць, а тому дисциплінарне стягнення накладено у встановлений законом строк.

24. Касатор вказує, що вимоги Кодексу законів про працю України на військовослужбовців не поширюються, а тому суди безпідставно задовольнили вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

27. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності оскаржуваного Наказу Міністра оборони України від 22.06.2017 року № 117 КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП" базувались на допущенні відповідачем порушень процедури проведення службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення.

28. Зокрема, суди вказали на відсутність аркушу бесіди із позивачем, яка мала бути проведена перед прийняттям рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

29. З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

30. Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

31. Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України - дисциплінарною владою командира корпусу.

32. Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

33. Відповідно до ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

34. В оскаржуваних судових рішення суди посилались статтю 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в редакції від 05.03.2015 року (яка була чинна на момент призначення службового розслідування), яка встановлювала, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

35. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що 16.04.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб" від 16 березня 2017 року № 1952-VIII, яким змінено редакцію статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

36. Так, станом на 16.04.2017 року (дата, що передує винесенню наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП) стаття 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України діяла в наступній редакції "Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби."

37. Відповідно, на момент закінчення службового розслідування та прийняття спірного Наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності норми Дисциплінарного статуту Збройних Сил України не передбачали обов'язку проведення бесіди із військовослужбовцем

38. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судами застосовано норму статті 86 Дисциплінарного Статуту ЗСУ в редакції, яка не підлягала застосуванню на момент виникнення спірних правовідносин, що вказує на порушення норм матеріального права.

39. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що частиною 4 ст. 4.3 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України №82 від 15.03.2004 року (далі - Інструкція №82) встановлено, що за результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, прохань (побажань) особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підписується особою, яка проводила бесіду, військовослужбовцем, з яким вона проводилась, присутніми посадовими особами та його безпосереднім начальником.

40. Оскільки відповідач не надав на огляд суду відповідного аркушу бесіди, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про порушення ним вимог Інструкції №82.

41. Разом з тим, колегія суддів погоджується з твердженням касатора, що на момент виникнення спірних правовідносин нова редакція Дисциплінарного Статуту, і положення Інструкції №82 містили положення, що суперечили одне одному.

42. Таким чином, суди попередніх інстанцій, стверджуючи про порушення відповідачем процедури накладення дисциплінарного стягнення, надали перевагу Інструкції №82, не звернувши увагу на наявність правової колізії між нормами частини 4 ст. 4.3 Інструкції №82 та статтею 86 Дисциплінарного Статуту ЗСУ.

43. При цьому, висновки суду апеляційної інстанції про те, що оскільки 86 Дисциплінарний Статут ЗСУ не містить прямої заборони проводити бесіду з військовослужбовцем перед застосуванням до нього дисциплінарного стягнення, а тому відповідач мав керуватись вимогами Інструкції №82 в частині обов'язкового проведення бесіди з військовослужбовцем, не є належним обґрунтуванням питання щодо усунення колізії зазначених вище норм.

44. Стосовно порушення строку накладення на позивача дисциплінарного стягнення суди встановили, що відповідно до наказу Міністерства оборони України від
22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності", службове розслідування було призначено наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 року № 163.

45. Частиною 1 статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що "службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

46. Відповідно до ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

47. Посилаючись на зазначені вище норми та зважаючи на відсутність можливості дослідити матеріали службового розслідування, суди дійшли висновку, що службове розслідування мало бути закінчене не пізніше 23.04.2017 року і саме від цієї дати рахували строк накладення дисциплінарного стягнення.

48. При цьому, суди попередніх інстанцій вказали, що 22.05.2017 року Міністром оборони України було видано наказ № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" та притягнення до дисциплінарної відповідальності", в якому позивач - ОСОБА_1 зазначений не був.

49.22.06.2017 року ТВО Міністра оборони України було видано наказ №117КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП" яким позивача було включено до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП та притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

50. Таким чином, суди дійшли висновку, що відповідачем було порушено місячний строк накладення дисциплінарного стягнення.

51. Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки передчасними, оскільки, як зазначає касатор, зі змісту Наказу ТВО Міністра оборони України №117КП "Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 99КП" від
22.06.2017 року вбачається, що Наказ №117КП від 22.06.2017 року був прийнятий у зв'язку із необхідністю виправлення технічної помилки у Наказі від 22.05.2017 № 99КП, де було неправильно вказано по-батькові позивача. При цьому, ім'я, прізвище та займана посада вказані вірно.

52. Дані обставини були залишені поза увагою судами першої та апеляційної інстанції, що свідчить про невиконання ними обов'язку щодо належного дослідження зібраних по справі доказів та встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

53. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що зі змісту Наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)" не вбачається відомостей про те, в чому саме полягало скоєння правопорушення саме позивачем, не зазначено які причини та умови спричинили вчинення ОСОБА_1 правопорушення, якщо таке мало місце, також не визначено ступень вини позивача.

54. Разом з тим, як встановлено судами, пунктом 10 вказаного вище Наказу за невиконання вимог керівних документів щодо організації зберігання ракет і боєприпасів на арсеналах, базах і складах, додержання у військовій частині військової дисципліни та внутрішнього порядку головного інженера - заступника командира військової частини А1352 підполковника ОСОБА_1 - звільнено з військової служби за службовою невідповідністю.

55. Проте, колегія суддів зазначає, що у відповідності до копії Наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 99КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині А1352 (місто Балаклія)", яка наявна у матеріалах справи, пункт 10 викладений у більш широкому обсязі та містить посилання на відповідні статті Дисциплінарного Статуту ЗСУ та конкретні правопорушення, вчинені саме позивачем, що дає підстави для висновку про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій змісту даного Наказу.

56. У відповідності до приписів статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

57. Колегія суддів наголошує на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

58. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

59. Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

60. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

61. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

62. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

63. Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

64. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

65. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

66. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №804/639/18.

67. Разом з тим, суди попередніх інстанцій досліджували лише питання дотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного Наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, проте залишили поза увагою суть даного акту і його зміст.

68. Крім того, вирішуючи питання про скасування зазначеного вище Наказу з підстав порушення процедури його прийняття, суди не встановили, чи могли такі порушення істотно впливати на його зміст.

69. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи, не дослідили належним чином докази, що містяться у матеріалах справи, що вказує на передчасність висновків судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

70. Частиною 2 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

71. З огляду на викладене, враховуючи встановлені статтею 341 КАС України межі касаційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

72. Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

73. Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року по справі № 820/3914/17 - скасувати.

3. Справу № 820/3914/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

О. В. Калашнікова

М. В. Білак

В. М. Соколов

Судді Верховного Суду