Історія справи

Постанова КАС ВП від 22.11.2023 року у справі №520/8180/22
Постанова КАС ВП від 22.11.2023 року у справі №520/8180/22
Постанова КАС ВП від 22.11.2023 року у справі №520/8180/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа №520/8180/22

адміністративне провадження № К/990/33321/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 (головуючий суддя: Мельнікова Л.В., Рєзнікова С.С., Бегунц А.О.) у справі № 520/8180/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1, які полягають у незазначенні в довідках про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020 та станом на 01.01.2021 від 29.08.2022 № ФХ-119490, які видані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі №520/17994/21, відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби (100% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), надбавки за кваліфікацію (9% від посадового окладу) та премії (130% від посадового окладу), відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 та рішень Міністра оборони України від 14.01.2020 № 248/291 та від 27.01.2021 №248/612;

зобов`язати відповідача підготувати та надати до ГУПФУ в Харківській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 29.01.2020 та станом на 01.01.2021 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 та рішень Міністра оборони України від 14.01.2020 № 248/291 та від 27.01.2021 № 248/612, з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду віл 01.12.2021 у справі № 520/17994/21, та із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, вказавши у зазначених довідках відомості про надбавку за особливості проходження служби у розмірі (100% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років: надбавку за кваліфікацію (9% від посадового окладу), та премії (130% посадового окладу), для здійснення обчислення та перерахунку відповідно з 01.02.2020 та з 01.02.2021 пенсії ОСОБА_1 .

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 21.04.2023 позов задовольнив частково:

визнав протиправними дії відповідача, які полягають у незазначенні в довідках про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020 та станом на 01.01.2021 від 29.08.2022 № ФХ-119490, які видані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 у справі №520/17994/21, відомостей про розмір надбавки за класну кваліфікацію відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;

зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до ГУПФУ в Харківській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020 та станом на 01.01.2021, із обов`язковим зазначенням відомостей про розмір надбавки за класну кваліфікацію відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2020 та з 01.02.2021.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач 09.06.2023 (апеляційну скаргу зареєстровано судом 16.06.2023) оскаржив його в апеляційному порядку. Разом із апеляційною скаргою позивач заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що позов був поданий до суду в паперовій формі, також позивач не має Електронного кабінету в підсистемі суд ЄСІТС. Вказує, що рішення суду першої інстанції відправлено апелянту не було. Про оскаржуване рішення позивач дізнався 01.06.2023 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Також посилається на постанову Верховного суду від 25.05.2023 у справі № 160/17604/20. У зв`язку із тим, що суд першої інстанції не виконав обов`язок по направленню рішення суду позивачу в паперовій формі, вважає пропуск строку на апеляційне оскарження поважним та просив його поновити.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, суд із посиланням на частину сьому статті 251 КАС України виходив з того, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримано представником позивача адвокатом Острицьким А.О. 21.04.2023 о 18:49 годині відповідно до довідки про доставку електронного документа через підсистему «Електронного суду».

Щодо посилань позивача на ненаправлення копії судового рішення в паперовому вигляді на його адресу з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, то суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки Вищою радою правосуддя затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи і з 05.10.2021 почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС, а рішення суду першої інстанції відповідно до приписів частини сьомої статті 18 КАС України було направлено та доставлено представнику позивача - адвокату Острицькому А.О. до його електронного кабінету в зазначений вище день, то у суду першої інстанції був відсутній обов`язок щодо направлення указаного судового рішення в паперовій формі. Крім того, матеріали справи не містять окремої заяви позивача про отримання ним копії судового рішення у паперовій формі. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 16.05.2023 у справі № 620/11377/21.

Іншою ухвалою від 10.08.2023 Другий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу позивача без руху та надав йому строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

На виконання вимог зазначеної вище ухвали, позивачем 18.08.2023 подано до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій останній просив визнати поважними причини та поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення.

В обґрунтування заяви заявник посилався на те, що оскаржуване рішення суду засобами поштового зв`язку за нормами КАС України йому не надсилалося. Позовна заява та апеляційна скарга були подані до суду в паперовій формі, також позивач та відповідач не мають Електронного кабінету в підсистемі суд ЄСІТС. Про оскаржуване рішення позивач дізнався 01.06.2023 з Єдиного державного реєстру судових рішень. У зв`язку із тим, що суд першої інстанції не виконав обов`язок про направлення рішення суду позивачу в паперовій формі, вважає пропуск строку на апеляційне оскарження поважним та просив поновити його посилаючись на постанову Верховного суду від 25.05.2023 у справі №160/17604/20.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження у зв`язку із чим відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 17.10.2023 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.05.2023 № 240/7840/22, від 04.04.2023 №280/9811/21, від 26.09.2022 у справі № 560/403/22 та від 16.02.2023 №640/7964/21.

Суд апеляційної інстанції встановив, що копію рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 отримано представником позивача адвокатом Острицьким А.О., який діяв від імені позивача на підставі ордеру, 21.04.2023 о 18:49 годині відповідно до довідки про доставку електронного документа через підсистему «Електронного суду».

Таким чином, із посиланням на частину сьому статті 251 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач був обізнаний із судовим рішенням, а у суду першої інстанції не виникло додаткового обов`язку із направлення на адресу позивача копії оскаржуваної ухвали у паперовому вигляді.

Щодо тверджень апелянта про те, що надсилання судом процесуальних документів до Електронного кабінету учасника справи не позбавляє останнього права отримати копію судового рішення у паперовому вигляді, суд апеляційної інстанції зазначив, що хоча таке право й закріплене у частині восьмій статті 18 КАС України, проте подальше отримання копії судового рішення у паперовому вигляді не змінює момент, коли воно було вручено особі у розумінні пункту 2 частини шостої, частини сьомої статті 251 КАС України.

Посилання позивача на передбачені процесуальним законом альтернативні способи комунікації з судом - у паперовій та в електронній формі через підсистему «Електронний суд», а відтак наявність в останнього законних сподівань на комунікацію суду з ним саме у паперовій формі, суд апеляційної інстанції визнав помилковими, оскільки законодавець не ставить у залежність право суду направляти документи учасникам справи за допомогою підсистеми «Електронний суд» від форми звернення до нього.

Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить також і про незастосовність до спірних правовідносин позицій Великої Палати Верховного Суду у справах № 460/14053/21, № 9901/335/20, № 9901/82/21, № 9901/76/21 та Верховного Суду у справах № 2340/4648/18, № 520/20958/18.

Суд апеляційної інстанції також відхилив доводи апелянта і про те, що співпраця з адвокатом Острицьким А.О. була припинена ще до винесення судом першої інстанції рішення по суті, оскільки інформацією, наявною в матеріалах справи, такі обставини не підтверджуються.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції на його адресу не надходило, а про судове рішення він дізнався лише 01.06.2023 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Одночасно скаржник зазначає, що не має зареєстрованого «Електронного кабінету» та ним не заявлялося клопотання про направлення процесуальних документів та судових рішень в електронному вигляді. Таким чином, враховуючи приписи статті 251 КАС України, скаржник вважає, що належним способом вручення копії судового рішення у цій справі є його надсилання у паперовій формі із повідомленням про вручення поштового відправлення. Окремо скаржник зазначив про те, що між ним та його адвокатом була припинена співпраця ще до винесення судом першої інстанції рішення у справі.

Отже зважаючи на те, що суд першої інстанції не виконав свій обов`язок по направленню рішення суду позивачу в паперовій формі, то відповідно наявні поважні причини для поновлення строку апеляційного строку.

Також скаржник посилається на постанову Верховного суду від 25.05.2023 у справі № 160/17604/20.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Отже закон чітко визначає початок перебігу строку на апеляційне оскарження та підстави виникнення права на його поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Водночас, протягом встановленого судом строку особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про його поновлення або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Надаючи правову оцінку доводам позивача у контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до підпунктів 15.1, 15.15 пункту 15 частини першої розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: суд вручає судові рішення в паперовій формі.

Також положеннями частин п`ятої, шостої статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до частини сьомої статті 251 КАС України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Згідно із частиною першою статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС).

Частиною шостою статті 18 КАС України встановлено, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Отже, цієї нормою визначено суб`єктний склад осіб, реєстрація офіційної електронної адреси в системі ЄСІТС для яких є обов`язковою.

Частиною сьомою статті 18 КАС України визначено, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно- телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно- телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина восьма статті 18 КАС України).

Вища рада правосуддя 17.08.2021 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС (Електронний кабінет, Електронний суд, відеоконференцзв`язок). З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку.

Пунктом 42 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи встановлено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Пунктом 17 підрозділу 2 розділу ІІІ «Підсистема «Електронний кабінет» Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Зі змісту наведених норм законодавства слідує, що день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення, або довідки про доставку в електронному вигляді рішення суду до Електронного кабінету із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 подано до суду його представником - адвокатом Острицьким А.О. Рішення суду першої інстанції ухвалено 21.04.2023 в порядку спрощеного провадження. Оскаржуване рішення було отримано адвокатом позивача Острицьким А.О. 21.04.2023 о 18:49 год, про що свідчить інформація у довідці про доставку електронного листа в «Електронний кабінет» адвоката.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, враховуючи положення пункту 2, абз. 2 пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України, правильно обчислив строк на апеляційне оскарження з 24.04.2023.

Доводи позивача про те що, останній не зареєстрований в підсистемі «Електронний Суд» та не заявляв клопотань про направлення йому процесуальних рішень у цій справі в електронному вигляді, а відтак суд першої інстанції мав би направити судове рішення в порядку статті 251 КАС України в паперовому вигляді, колегія суддів уважає необґрунтованими, позаяк ОСОБА_1 реалізовував своє право на звернення до суду із позовною заявою через свого представника - адвоката Острицького А.О., який відповідно до вимог статті 18 КАС України мав обов`язок зареєструватися в підсистемі «Електронний Суд», що ним і зроблено.

Отже, ураховуючи, що представник позивача зареєстрований в підсистемі «Електронний Суд» направлення судового рішення до його «Електронного кабінету» вважається належним врученням цього рішення і в силу частини сьомої статті 251 КАС України таке рішення вважається врученим і позивачу. У цьому випадку у суду відсутній обов`язок направляти, зареєстрованому в системі ЄСІТС учаснику справи процесуальні документи в паперовому вигляді.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.08.2022 у справі № 440/931/21, від 16.05.2023 у справі № 620/11377/21, від 19.10.2023 у справі № 520/3132/22 за подібних правовідносин.

Зокрема, у вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що оскільки Вищою радою правосуддя затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС і з 05.10.2021 почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС, а судові рішення у наведених справах відповідно до приписів частини сьомої статті 18 КАС України були направлені та доставлені учаснику справі до його електронного кабінету, то відлік процесуального строку починається з наступного дня після доставлення документів до електронного кабінету й у суду був відсутній обов`язок щодо вручення судового рішення в паперовій формі.

Водночас матеріали справи не містять окремої заяви позивача про отримання ним копії судового рішення у паперовій формі.

Оцінюючи доводи позивача про те, що між ним та адвокатом співпраця припинена ще до винесення судом першої інстанції рішення по суті, суд апеляційної інстанції виходив з того, що інформацією, наявною у матеріалах справи, такі обставини жодними належними та допустимими доказами в розумінні КАС України не підтверджуються.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції та в доповнення до зазначеного вважає за необхідне звернути увагу на те, що у побудові позовної заяви, поданої від імені представника позивача, та апеляційної скарги, поданої особисто позивачем, прослідковується один і той же стиль вираження лексико-граматичних засобів. Тобто має місце однакова специфіка викладення процесуальних документів.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про необґрунтованість посилань позивача на практику Верховного Суду у справі №160/17604/20, оскільки ця справа не є подібною із справою № 520/8180/22, позаяк предметом оцінки суду касаційної інстанції було питання належності способу вручення судового рішення шляхом направлення на електронну адресу військової частини, яка не була зареєстрована в підсистемі «Електронний Суд», тобто не мала офіційної електронної адреси. У той же час у розглядуваному випадку, як вище вказувалося, адвокат позивача, який подавав до суду позовну заяву в інтересах позивача, зареєстрований в підсистемі «Електронний Суд».

Поміж іншого, Верховний Суд також уважає за доцільне зазначити, що положеннями частини другої статті 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.

У контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Водночас звернення позивача із апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження майже у два місяці межує із зловживанням процесуальними правами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для висновку визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які наведені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 у справі №520/8180/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

О. П. Стародуб