Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа №320/1658/21

адміністративне провадження № К/990/8435/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №320/1658/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року (суд у складі головуючого судді Лиски І.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді Парінова А.Б., суддів Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.) в адміністративній справі №320/1658/21

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі по тексту - ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Київській області щодо проведення перерахунку позивачу пенсії з 01 січня 2016 року з урахуванням 70% сум грошового забезпечення, здійсненого відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України Головне управління МВС України в Київській області від 24 березня 2018 року №10-1003004806 про розмір грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23 грудня 2015 року №900, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», від 18 листопада 2015 року №947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268»;

зобов`язати ГУ ПФУ в Київській області відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» провести позивачу перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 90% від розміру грошового забезпечення відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України Головне управління МВС України в Київській області від 24 березня 2018 року №10-1003004806, починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження максимального розміру пенсії, без обмеження будь-яким строком, з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення суду Міністерством внутрішніх справ України направлено до ГУ ПФУ у Київській області копію довідки про розмір грошового забезпечення для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії, однак відповідач зменшив розмір пенсії з 90% до 70%. Зазначає, що такі дії є протиправними, оскільки підстави для зменшення розміру пенсії відсутні, як і обмеження її розміру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% від сум його грошового забезпечення;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Київській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90% від сум грошового забезпечення згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року №900-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01 січня 2016 року з врахуванням проведених раніше виплат;

- визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Київській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року з урахуванням 90% сум грошового забезпечення, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення ГУ МВС України в Київській області від 24 березня 2018 року №10-1003004806, з урахуванням проведених раніше виплат;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ГУ МВС України в Київській області від 24 березня 2018 року №10-1003004806, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01 грудня 2019 року;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині щодо обмеження максимального розміру виплати пенсії, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходили з того, що така вимога носить загальний характер та спрямована на майбутнє. Водночас, для захисту права, суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо.

Суди зазначили, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний. Отже, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку у період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону №3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погодившись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року по справі №320/1658/21 у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Змінити рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року в частині зазначення правильної дати перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року, замість помилково вказаної дати з 01 грудня 2019 року, перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з розрахунку 90% від розміру грошового забезпечення, без обмеження її максимального розміру, без обмеження будь-яким строком з 01 січня 2016 року, згідно довідки, наданої ГУ МВС України в Київській області від 24 березня 2018 року №10-1003004806, яка слугувала підставою для перерахунку та виплати пенсії, з 01 січня 2016 року.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даною касаційною скаргою скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій прийняли оскаржувані рішення в результаті неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2020 року по справі №813/678/18, від 09 лютого 2021 року по справі №640/2500/18, від 10 вересня 2021 року по справі №300/633/19, від 07 жовтня 2022 року по справі №640/7973/21, від 11 липня 2022 року по справі №620/613/21, від 14 листопада 2022 року у справі №380/22040/21.

Також скаржниця посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази в частині перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки МВС України від 24 березня 2018 року, яка не є підставою для такого перерахунку з цієї дати.

Обґрунтовуючи наявність виключних підстав оскарження судового рішення, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та правовідносини у даній справі мають значний суспільний інтерес та виняткове значення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2023 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року в адміністративній справі №320/1658/21.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

4. Верховний суд ухвалою від 21 листопада 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 22 листопада 2023 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. ОСОБА_1 (1956 року народження), з 05 квітня 2010 року перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Київській області та відповідно до положень Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є пенсіонером органів внутрішніх справ України (міліції), що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 від 26 липня 2017 року, виданим МВС України.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» розмір пенсії до 01 січня 2018 року становив 90% грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами пенсійної справи №1003004806.

Згідно з довідкою МВС України Головне Управління МВС України в Київській області МВС України від 24 березня 2018 року №10-1003004806 розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, становить 33 082,56 грн.

У розрахунку пенсії за віком по пенсійній справі №1003004806 станом на 01 лютого 2021 року вказано про те, що основний розмір пенсії становив 70% грошового забезпечення, тобто 23 157,79 грн. (23 157,79 *70%), а з урахуванням максимального розміру пенсії він становив 17 690 грн.

02 лютого 2021 року позивач звернулась з письмовою заявою (вхідний №1684-Б-1000-21) до ГУ ПФУ в Київській області щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії з розрахунку 90% від розміру грошового забезпечення відповідно довідки МВС України ГУ МВС України в Київській області МВС України від 24 березня 2018 року №10-1003004806, починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження максимального розміру пенсії, без обмеження будь-яким строком, з урахуванням проведених виплат.

05 лютого 2021 року з ГУ ПФУ в Київській області позивачем отримано відповідь (вихідний №1000-0203-8/12940 від 05 лютого 2021 року), в якій підтверджено факт обчислення розміру пенсії станом на грудень 2015 року з розрахунку 90% сум грошового забезпечення за 38 років вислуги, а також факт отримання довідки від 24 березня 2018 року №10-1003004806.

У листі також зазначено, що при проведенні перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року, розмір пенсії обчислювався виходячи з 70 процентів сум грошового забезпечення відповідно до редакції Закону, чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії, а також вказано про обмеження максимального розміру пенсії.

Дану відмову позивач вважає безпідставною та незаконною, а дії ГУ ПФУ в Київській області щодо зменшення розміру пенсії до 70% грошового забезпечення, після встановленого розміру пенсії 90% грошового забезпечення, а також обмеження максимального розміру її виплати є протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

7. Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла таких висновків.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Закон №2262-ХІІ.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону№3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

8. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнаючи такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

9. Конституційним Судом України у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1 8 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

10. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Аналогічний правий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21.

11. Таким чином, обмеження ГУ ПФУ максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.

12. Щодо посилання суду апеляційної інстанції, як на приклад застосування норм права у подібних правовідносинах, на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року по справі №580/234/19 вирішувалося питання перерахунку та виплати пенсії, згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713).

В цій справі зазначено, що позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник льотного складу. Крім того, в цій постанові зроблено правовий висновок, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08 липня 2011 року, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Натомість у справі №640/7973/21 предметом спору є розмір пенсії позивача, яку призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, правовідносини у справі, яка розглядається, і справі №580/234/19, на яку посилається суд апеляційної інстанції, не є подібними.

Отже суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.

13. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів КАС ВС вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо обмеження максимальним розміром пенсії при проведенні її перерахунку та виплаті підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

14. В частині вимог касаційної скарги щодо зміни рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року в частині зазначення правильної дати перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року, замість помилково вказаної дати з 01 грудня 2019 року, перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з розрахунку 90% від розміру грошового забезпечення, без обмеження її максимального розміру, без обмеження будь-яким строком з 01 січня 2016 року, згідно довідки, наданої ГУ МВС України в Київській області від 24 березня 2018 року №10-1003004806, яка слугувала підставою для перерахунку та виплати пенсії, з 01 січня 2016 року, колегія суддів КАС ВС не знаходить підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Суд першої інстанції у рішенні від 30 грудня 2021 року зазначив:

«…Станом на час розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів здійснення перерахунку пенсії позивачу на підставі вказаної довідки.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу з 01.12.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) з урахуванням 90% сум грошового забезпечення, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення ГУ МВС України в Київській області від 24.03.2018 №10-1003004806.

Визначаючись із належним способом захисту порушеного права позивача, суд вважає, що у даному випадку зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.12.2019 року з урахуванням 90% сум грошового забезпечення, згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення ГУ МВС України в Київській області від 24.03.2018 №10-1003004806, забезпечить ефективне поновлення порушених прав позивача та надасть гарантію остаточного вирішення спору».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, суди у період чинності пункту 3 постанови №103 у правовідносинах щодо перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, повинні застосовувати Закон №2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасована ця норма постанови Уряду судом), хоч ця норма й не була скасована на момент перерахунку пенсій відповідній категорії осіб у 2018 році на підставі постанови №988.

З урахуванням наведеного, зміна грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсій, які призначені за Законом №2262-ХІІ особам, які перебували службі в органах внутрішніх справ на підставі постанови №988, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, визначеного у статті 43 Закону №2262-ХІІ та в повному розмірі.

Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року по справі №340/507/22.

Оскільки позивачка з 2010 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та пенсія їй призначена згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби да деяких інших осіб», як особі, звільненій з органів внутрішніх справ (міліції), на неї поширювалися положення пункту 3 Постанови №103.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, яким визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови №103.

Отже, з 19.11.2019 - дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/12704/18 - пункт 3 Постанови №103 втратив чинність, а інші нормативні акти, які б надалі обмежували склад та розмір грошового забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) для обчислення та перерахунку пенсії, відсутні.

Тобто, з цієї дати виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №988, та відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ.

15. Таким чином, у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року, залишеному без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року, відсутні помилки в частині зазначення дати перерахунку пенсії позивача, тому вимоги касаційної скарги про зміну вказаних рішень задоволенню не підлягають.

16. З огляду на зазначене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо обмеження максимальним розміром пенсії при проведенні її перерахунку, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Сплачений позивачем судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року по справі №320/1658/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо обмеження максимальним розміром пенсії при проведенні її перерахунку скасувати, в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.