Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2021 року у справі №308/11958/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 308/11958/18

адміністративне провадження № К/9901/28209/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Кравчука В. М., Шарапи В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 (головуючий суддя: Микуляк П. П. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 (головуючий суддя: Кузьмич С. М., судді: Глушко І. В., Шавель Р. М. ) у справі №308/11958/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа - Державна казначейська служба України про стягнення вартості санаторно-курортного оздоровлення,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України або відповідач), третя особа: Державна казначейська служба України, в якому просив стягнути з розрахункових рахунків ДФС України вартість санітарно-курортного оздоровлення у 2018 році в ДП "Клінічний санаторій "Карпати" в розмірі 10 440 грн згідно із пунктом 3 статті 13 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ~law3~).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.05.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
24.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в ДФС України 20 років 6 місяців і 15 днів. Наказом ДПА України від 15.02.2010 №130-О ОСОБА_1 звільнено з податкової міліції у відставку. З 26.04.2010 позивачу встановлено статус інваліда війни 3 групи, який дає право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Позивач 20.07.2018 звернувся до ДФС України із заявою про оплату санаторно-курортного лікування, у якій просив провести оплату його санаторно-курортного оздоровлення в ДП "Клінічний санаторій "Карпати" згідно із рахунком-фактурою №СК - 0000057 від 06.02.2018 в розмірі 10 440 грн на підставі ~law4~.

Листом від 20.08.2018 №12430/Б/99-99-04-04-02-14 відповідач повідомив заявника про те, що забезпечення санаторно-курортним лікуванням путівками пенсіонерів податкової міліції (інвалідів, учасників бойових дій, ветеранів) проводиться відповідно до Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших осіб і членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №446 (далі - Порядок №446). Роз'яснено, що згідно із цим Порядком пільгові путівки надаються за рахунок та у межах коштів, передбачених кошторисом на утримання ДФС у порядку черги для забезпечення санаторно-курортними путівками осіб, на яких поширюється дія ~law5~. Також повідомлено про те, що виплату компенсації для жителів Закарпатської області проводить відділення Фонду соціального захисту інвалідів за списками наданими ДФС, а оплата самостійного санаторно-курортного лікування чинним законодавством не передбачена.

Також листом від 26.07.2018 №7820/Б/99-99-04-02-02-14 ДФС України повідомила позивача про те, що розглянула звернення на Урядову "гарячу лінію" (від
18.07.2016 вх. ДФС №БЕ-5501602/2737) та заяву (вх. ДФС №2933/Інше від
21.06.2016) щодо оплати санаторно-курортного оздоровлення у ДП "Клінічний санаторій "Карпати" та вказала на те, що відповідно до вимог виконавчого листа Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 у справі №308/4194/15-а Державна казначейська служба України стягнула з реєстраційного рахунку ДФС України на користь позивача грошову компенсацію вартості санаторно-курортного лікування за 2014 та 2015 роки в сумі 7020,00 грн.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з метою реалізації, передбаченого ~law6~, права на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад позивач звернувся до відповідача із заявою, проте останній надав протиправну відписку, в якій роз'яснив порядок виплати грошової компенсації вартості санітарно-курортного лікування. Стверджує, що суттю і предметом його звернення є саме безоплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно - курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно - курортного закладу і назад, однак відповідач свідомо плутає пряму вимогу закону щорічного забезпечення із компенсацією вартості путівки один раз на два роки. Зазначає, що із заявою про компенсацію вартості санітарно-курортного лікування до відповідача не звертався. Таким чином, на переконання позивача, керівництвом ДФС України систематично не виконуються вимоги чинного законодавства стосовно щорічного забезпечення санаторно-курортними путівками ветеранів війни - інвалідів війни, учасників бойових дій та членів їх сімей у зв'язку з чим, він щорічно змушений звертатися до суду.

Відповідач проти позову заперечує та наголошує на тому, що право на отримання компенсації вартості санаторно-курортної путівки настає через два роки після звернення із заявою про виділення путівки за умови, якщо особа протягом цих двох років не одержувала безоплатних санаторно-курортних путівок, а встановлення будь-яких виплат на майбутнє не узгоджується із існуючими способами захисту, оскільки прийняття рішення під умовою неможливо. Закон передбачає компенсацію у разі ненадання безоплатної санаторно-курортної путівки. Також відповідач стверджує, що виплату компенсації для жителів Закарпатської області проводить Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів за списками наданими ДФС, а оплата самостійного курортного лікування чинним законодавством не передбачена.

Відзив на позовну заяву від третьої особи до суду не надходив.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що фактично позивач заявив вимогу про стягнення грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування. Суд першої інстанції, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 17.04.2018 в справі №308/11674/16-а, зазначив, що грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування виплачується інвалідам війни один раз на два роки. Право на отримання компенсації вартості санаторно-курортної путівки настає через два роки після звернення із заявою про виділення путівки за умови, якщо особа протягом цих двох років не одержувала безоплатних санаторно-курортних путівок. Суд першої інстанцій констатував, що позивач із заявою про забезпечення його санаторно-курортною путівкою до лікувального закладу на 2018 рік до відповідача та компенсацією вартості санаторно-курортного лікування не звертався. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що право на отримання грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування ще не настало.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивачем до заяви не було долучено усіх, передбачених пунктом 4 Порядку №446, документів на підстав яких відповідач мав змогу надати йому безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад, відповідно до вимог ~law7~.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтованим тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій невірно розтлумачили норми закону та дійшли помилкового висновку, що позивач вимагає виплатити йому грошову компенсацію вартості санаторно-курортного лікування. Зазначає, що ~law8~ прямо передбачено право інвалідів війни та прирівняних до них осіб на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. За переконання скаржника, визначене ~law9~ право реалізується шляхом самостійного придбання особами путівок до санаторно-курортних закладів за їх вибором з подальшим відшкодуванням їх повної вартості відповідним органом.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позивач подав до Верховного Суду відповідь на відзив ДФС України, у якій наполягає, що відповідач свідомо здійснює підміну понять "грошова компенсація вартості санаторно-курортного лікування" та "безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад". Стверджує, що стягнення грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування не є предметом цього спору.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Та обставина, що позивач відноситься до категорій осіб, на яких поширюється вимоги ~law10~ в частині безплатного позачергового щорічного забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад, сторонами не заперечується.

Так, ~law11~ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

~law12~ визначено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема, безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Особи з інвалідністю внаслідок війни з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, безплатно забезпечуються санаторно-курортним лікуванням першочергово із числа позачерговиків.

Особи з інвалідністю внаслідок війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров'я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування особи з інвалідністю на обліку або за місцем її роботи.

За бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: особи з інвалідністю внаслідок війни I - II груп - у розмірі середньої вартості путівки, особи з інвалідністю внаслідок війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Буквальне тлумачення зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що законодавець передбачив два можливі варіанти реалізації передбаченого особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняними до них особами права на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, зокрема, шляхом 1) безпосереднього отримання путівки на санаторно-курортне лікування з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад чи 2) отримання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Згідно із абзацем 3 ~law13~ законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок надання путівок, їх розмір, а також механізм виплати компенсації.

На реалізацію цих повноважень Уряд затвердив Порядок №446.

Цим нормативним документом врегульовано механізм забезпечення Міноборони, МВС, Міністерством інфраструктури, Мін'юстом, СБУ, ДСНС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною фіскальною службою, в тому числі, осіб, на яких поширюється дія ~law14~, санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів в частині гарантованого нормами пункту 3 частини першої статті 13 наведеного Закону права на щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку 446 державні органи забезпечують путівками до санаторно-курортних закладів не більше одного разу на рік ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія ~law15~ та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пунктом 4 Порядку №446 передбачено, що путівки надаються особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості у міру надходження путівок, зокрема: ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Держспецзв'язку і членам їх сімей, особам, зазначеним у статтях 61, 62, 63, 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія ~law18~ та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", - на підставі заяви, медичної довідки лікувальної установи за формою 070/о, посвідчення, яке дає право на пільги, та довідки з Пенсійного фонду України про отримання пенсії.

Згідно із пунктом 6 Порядку №446 за рахунок коштів, виділених з державного бюджету, безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів забезпечуються, зокрема, інваліди з числа осіб, на яких поширюється дія ~law20~ та які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", - щороку (із січня по грудень).

Закупівля та забезпечення путівками здійснюються в межах коштів, передбачених відповідному державному органу на зазначену мету в державному бюджеті на відповідний рік. Закупівля санаторно-курортних путівок здійснюється відповідно до законодавства (пункти 10,12 Порядку №446).

Отже, зазначеним нормативним документом унормовано порядок та спосіб реалізації, визначеній у ~law22~, категорії осіб права на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад шляхом безпосереднього отримання путівки на санаторно-курортне лікування за встановленою законодавцем процедурою.

Водночас законодавець не передбачив можливості реалізації особою права на отримання безплатного позачергового щорічного забезпечення санаторно-курортним лікуванням у спосіб самостійного придбання путівок до санаторно-курортних закладів за їх вибором з подальшим відшкодуванням їх повної вартості відповідним органом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись до ДФС України із заявою про оплату санаторно - курортного лікування на 2018 рік позивач не виконав вимоги пункту 4 Порядку №446 та не надав вичерпний перелік документів, необхідних для вирішення питання про безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад шляхом оформлення путівки до санаторно-курортного закладу. Серед іншого не було подано медичної довідки лікувальної установи за формою 070/о та довідки з Пенсійного фонду України про отримання пенсії.

За цих обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів про неможливість вирішення відповідачем питання щодо надання позивачу безплатного позачергового щорічного забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад шляхом оформлення путівки на санаторно-курортне лікування з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Водночас Верховний Суд зазначає, що законодавець передбачив і інший альтернативний варіант реалізації особами, зазначеними у ~law23~, права на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад шляхом отримання грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування.

Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 №785 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №785).

Цей Порядок визначає механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (далі - грошова компенсація) та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбачених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" та "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

Пунктом 2 Порядку №785 визначено, що грошова компенсація виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни та особам з інвалідністю, зазначеним у статті 6 2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Грошова компенсація виплачується у таких розмірах (округлених до однієї гривні):

особам з інвалідністю I і II груп - 100 відсотків середньої вартості путівки;

особам з інвалідністю III групи - 75 відсотків середньої вартості путівки.

Після отримання особами з інвалідністю внаслідок війни та особами з інвалідністю, зазначеними у статті 6 2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", грошової компенсації наступний період перебування їх на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням або для отримання наступної грошової компенсації обчислюється з дня подання ними заяви та інших документів.

Згідно із пунктом 3 цього Порядку, підставою для виплати грошової компенсації є такі документи:

заява про виплату грошової компенсації;

посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 2 цього Порядку;

облікові дані про одержання путівок та грошової компенсації.

Пунктом 4 Порядку №785 передбачено, що компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, зазначеним у статтях 6 1, 6 3 і 6 4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", та ветеранам праці відповідно до Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" виплачується за їх бажанням у розмірі вартості самостійного санаторно-курортного лікування на час проведення оздоровлення, але не більше ніж середня вартість санаторно-курортної путівки, визначена відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до пунктів 4 1-6 Порядку №785 після отримання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування особами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, період наступного їх перебування на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням або для отримання наступної компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з дня подання ними заяви та необхідних документів.

Підставою для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування є такі документи:

заява про виплату компенсації;

про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки, про підтвердження проходження санаторно-курортного лікування або зворотний талон санаторно-курортної путівки строком санаторно-курортного лікування не менш як 18 днів;

посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 4 цього Порядку.

Грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього періоду не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки.

Згідно із пунктом 7 цього Порядку середня вартість путівки для виплати грошової компенсації та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з розрахунку 35 відсотків (з округленням до однієї гривні) розміру одного прожиткового мінімуму, щороку встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність.

У постанові від 17.04.2018 у справі №308/11674/16-а Верховний Суд за схожих правовідносин за участі цих самих осіб сформував наступний правовий висновок щодо застосування наведених норм права: "Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування виплачується інвалідам війни один раз на два роки.

Право на отримання компенсації вартості санаторно-курортної путівки настає через два роки після звернення із заявою про виділення путівки за умови, якщо особа протягом цих двох років не одержувала безоплатних санаторно-курортних путівок".

Колегія суддів не вбачає підстав відступати від запропонованого у справі №308/11674/16-а підходу тлумачення наведених вище норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 20.07.2018 звернувся до ДФС України із заявою про оплату санаторно-курортного лікування на 2018 рік, у якій просив провести оплату його санаторно-курортного оздоровлення в ДП "Клінічний санаторій "Карпати" згідно із рахунком-фактурою №СК - 0000057 від 06.02.2018 в розмірі 10 440 грн на підставі ~law29~. Таким чином колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що право на отримання грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування в позивача ще не настало.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що суд не може встановити обов'язок здійснити виплату компенсації на майбутнє. Встановлення будь-яких виплат на майбутнє не узгоджується з існуючими способами захисту, оскільки прийняття рішення під умовою неможливо. Закон передбачає виплату компенсації тільки у разі ненадання безоплатної санаторно-курортної путівки. Тому, у разі прийняття рішення про зобов'язання виплатити компенсацію суд припустить, що путівка не буде надана, що виходить за межі встановленого порядку захисту порушених прав.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позові та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №308/11958/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

В. М. Шарапа