Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2020 року

Київ

справа №808/3200/17

адміністративне провадження №К/9901/52420/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №808/3200/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, військової частини 3057 Національної гвардії України, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року, постановлену у складі: головуючого судді Бойченко Ю.П., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Бишевської Н.А., суддів Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної гвардії України (далі - ГУ НГУ, відповідач-1), військової частини 3057 Національної гвардії України (далі - відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач-3) із вимогами:

1.1. визнати незаконними та протиправними дії відповідача-2 щодо утримання із грошового забезпечення позивача військового збору протягом вересня 2015 року по січень 2017 року;

1.2. визнати незаконними та протиправними дії відповідача-2 щодо утримання із грошового забезпечення в лютому 2016 року винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за грудень 2015 року в розмірі 3013,89 грн;

1.3. визнати незаконними та протиправними дії відповідача-2 щодо нарахування грошового забезпечення за грудень 2016 року;

1.4. визнати незаконними та протиправними дії відповідача-2 щодо нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров`я у порушення законодавства України;

1.5. визнати незаконними та протиправними дії відповідача-2 та відповідача-1 щодо оформлення та подання відповідачу-3 документів про призначення пенсії по інвалідності позивачу без зазначення у складі грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких був сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: щомісячна винагорода в розмірі 60%, винагорода за участь в антитерористичній операції, мінімальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціальних проблем, а також вихідна допомога при звільненні;

1.6. зобов`язати відповідача-2 зробити перерахунок одноразової грошової допомоги з урахуванням невиплачених коштів за один календарний рік служби відповідно до наказу МВС України від 04 липня 2014 року №639 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» і провести індексацію цих грошових доходів та здійснити відповідну виплату;

1.7. зобов`язати відповідача-2 зробити перерахунок грошового забезпечення та здійснити виплату незаконно утриманих коштів у вигляді військового збору за період з вересня 2015 року по січень 2017 року;

1.8. зобов`язати відповідача-2 нарахувати та здійснити виплату позивачу незаконно утриманих коштів за грудень 2015 року у вигляді винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за грудень 2015 року в розмірі 3013,89 грн;

1.9. зобов`язати відповідача-2 зробити перерахунок грошового забезпечення за грудень 2016 року з урахуванням невиплачених коштів у зв`язку з неправильним нарахуванням грошового забезпечення та здійснити відповідну виплату;

1.10. зобов`язати відповідача-2 та відповідача-1 надати відповідачу-3 довідку про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення за період служби за контрактом у військовій частині 3057 НГУ перед звільненням із 09 липня 2015 року по 31 грудня 2016 року із зазначенням в ній окремими рядками спірних виплат, а саме: щомісячна винагорода в розмірі 60%, винагорода за участь в антитерористичній операції, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціальних проблем, а також вихідна допомога при звільненні;

1.11. зобов`язати відповідача-3 на підставі оновленої довідки відповідача-2 про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення з урахуванням всіх додаткових видів грошового забезпечення, з яких сплачується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, здійснити перерахунок призначеної позивачу з 17 січня 2017 року пенсії по інвалідності та визначити її розмір з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого проводиться її розрахунок, спірні виплати;

1.12. зобов`язати відповідача-3 сплатити позивачу пенсію по інвалідності в належному обсязі, починаючи з 17 січня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум;

1.13. зобов`язати відповідача-3 провести розрахунок різниці між фактично виплаченою позивачу пенсією по інвалідності, починаючи з 17 січня 2017 року, та розміром пенсії по інвалідності, що мала бути обчислена, нарахована та сплачена позивачу з 17 січня 2017 року з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого проводиться її розрахунок, спірних виплат та надати цей розрахунок.

2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року відкрито провадження в справі та призначено попереднє судове засідання.

3. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року, позовну заяву залишено без розгляду.

4. Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірні правовідносини в цій справі виникли з відносин публічної (військової) служби, у зв`язку з чим звернутися до суду позивач мав у строки, визначені частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), - протягом місяця із дня, коли він дізнався про порушення його прав.

5. Як установили суди попередніх інстанцій, про порушення своїх прав позивач дізнався 01 серпня 2017 року, отримавши довідку про розмір грошового забезпечення для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. Водночас до суду позивач звернувся лише 20 жовтня 2017 року, тобто за межами процесуальних строків. При цьому доказів, які б свідчили про існування об`єктивних перешкод для реалізації права на звернення до суду у встановлені частиною третьою статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) строки позивач не надав.

6. Суди попередніх інстанцій також не погодилися з посиланнями позивача на те, що предмет позову стосується порушень законодавства, яким врегульовано підстави та порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцю щодо форми оплати праці та відхилили його доводи щодо необхідності застосування статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у частині строку звернення до суду з таким позовом.

ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Уважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені із порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що поряд із вимогами, що стосуються розміру грошового забезпечення, які суди попередніх інстанцій безпідставно віднесли до спорів, пов`язаних із проходженням публічної служби, позовна заява містила також вимоги, що стосувалися довідки про розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення, строк звернення із якими не був пропущений.

9. Позивач також доводить, що допустив описку в позовній заяві в частині дати, коли йому стало відомо про порушення його прав. Водночас суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не надали йому можливості скористатися своїми правами та надати пояснення та докази на підтвердження фактичної дати, коли йому стало відомо про порушення його прав протиправними діями відповідачів.

10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин і дійшли обґрунтованого висновку про необхідність обчислення строку звернення з цим позовом з урахуванням положень частини третьої статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

11. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Білоусу О.В., Стрелець Т.Г.

12. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

13. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 06 травня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

14. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

15. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень КАС України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

16. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

17. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

18. Відповідно до частини першої статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

19. Частиною другою статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб`єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

21. Відповідно до частини третьої статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

22. Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

23. Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

24. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

25. Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

26. Абзацом першим частини другої статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

27. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

28. За правилами, передбаченими частиною першою, третьою, четвертою статті 123 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів із дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

29. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

30. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

IV. Позиція Верховного Суду

31. Суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.

32. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

33. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другої статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь яким-строком.

34. Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

35. Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

36. Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, у тому числі військовій службі за контрактом, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

37. Отже, в аспекті спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір в частині вимог, зазначених у пунктах 1.1- 1.4, 1.6- 1.9 цієї постанови охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».

38. Подібну правову позицію було неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року в справі №815/4421/15, від 13 березня 2019 року у справі №807/363/18, від 25 квітня 2019 року у справі №804/496/18, від 26 червня 2019 року в справі №820/4748/17 та інших.

39. Таким чином, звернення до суду з вимогами, зазначеними у пунктах 1.1- 1.4, 1.6- 1.9 цієї постанови, не обмежується будь-яким процесуальним строком.

40. Суд також не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача, зазначені в пунктах 1.5, 1.10- 1.13 цієї постанови, пов`язані з прийняттям, проходженням чи звільненням із публічної служби.

41. Суд зазначає, що спір в цій частині виник під час реалізації позивачем права на пенсію по інвалідності, у зв`язку з чим строк звернення з такими вимогами становить шість місяців.

42. За такого правового регулювання і обставин справи суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що потягнуло порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали та постанови, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.

43. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

44. Беручи до уваги, що судами попередніх інстанцій були порушені вимоги процесуального права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

VII. Судові витрати

45. Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді касаційної інстанції, у матеріалах справи відсутні, то судові витрати не розподіляються.

46. Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

47. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

48. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року в справі №808/3200/17 скасувати.

49. Справу №808/3200/17 направити до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

50. Судові витрати не розподіляються.

51. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко