Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №607/4263/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа № 607/4263/17

провадження № К/9901/829/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М. І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання права на пенсійне забезпечення як посадовій особі органу місцевого самоврядування та проведення перерахунку пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі судді Дзюбича В.Л. від 22 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Улицького В.З., Гулида Р.М., Кузьмича С.В. від 5 грудня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Тернопільського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання права на пенсійне забезпечення як посадовій особі органу місцевого самоврядування та проведення перерахунку пенсії, в якому просив:

- визнати за ним право на призначення пенсії у відповідності до Закону України «Про службу органах місцевого самоврядування» та зобов'язати відповідача провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області від 22 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що на час звернення ОСОБА_2 із заявою про переведення його із пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та проведення перерахунку пенсії у відповідача були відсутні правові підстави для призначення йому пенсії як посадовій особі місцевого самоврядування, оскільки з 1 червня 2015 року втратили чинність норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та не прийнято нового Закону, що регулює призначення спеціальних пенсій, в тому числі посадовим особам місцевого самоврядування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області від 22 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у 1987 році був обраний головою виконкому Драганівської сільської ради народних депутатів; 7 квітня 1998 року був обраний на виборну посаду сільського голови с. Підгороднє та повторно переобраний 18 квітня 2002 року. 31 травня 2006 року ОСОБА_2 звільнено із посади сільського голови с. Підгороднє у зв'язку із закінченням строку повноважень.

4 серпня 2015 року ОСОБА_2 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

20 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про переведення його з пенсії по віку на пенсію відповідно до закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом від 23 березня 2017 року № 114/В-11 відмовив ОСОБА_2 у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» з посиланням на те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213- VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з цим з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

6. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду.

ДОВОВДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що на час звернення позивача, 20 березня 2017 року до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про визнання у нього права на пенсійне забезпечення, як посадової особи місцевого самоврядування, з проханням про призначення пенсії відповідно до частини 10 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» суди попередніх інстанцій не врахували, що станом на 20 березня 2017 року частина 10 статті 21 Закону України «Про службу органах місцевого самоврядування» була чинною та підлягала застосуванню.

8. Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області від 22 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, в яких воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Відповідно до частини 10 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовим особам місцевого самоврядування, які працювали на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше, або протягом повних двох і більше скликань, починаючи зі скликання 1990 року, за винятком припинення повноважень з причин, визначених статтею 78, пунктами 2, 3, 4 частини першої, частиною другою статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктами 1, 2, 6 частини першої і пунктом 1 частини другої статті 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», за наявності страхового стажу необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається пенсія відповідно до цього Закону незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії. У цих випадках пенсія обчислюється у порядку, передбаченому для державних службовців, із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, за останньою займаною виборною посадою на день призначення пенсії.

10. Пунктом 5 Розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. У зв'язку із тим, що до 1 червня 2015 року не було прийнято Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, відтак, з 1 червня 2015 року норми Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», які регулюють порядок здійснення призначення пенсій скасовано на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ.

12. Пункт 5 Розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, не визнано неконституційним Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

13. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

14. Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини.

15. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод1950 року «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

16. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

18. Посилання позивача на те, що на час його звернення (20 березня 2017 року) до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії відповідно до частини 10 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зазначена норма була чинною та підлягала застосуванню є безпідставними, оскільки у зв'язку із тим, що до 1 червня 2015 року не було прийнято Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, який у встановленому порядку не визнаний неконституційним, з 1 червня 2015 року норми Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», які регулюють порядок здійснення призначення пенсій скасовано.

19. Оскільки на момент звернення позивача до органу Пенсійного Фонду із заявою про призначення пенсії відповідно до частини 10 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», діяли обмеження, передбачені пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ щодо призначення (перерахунку) пенсій на підставі Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що на час звернення позивача із заявою про переведення його із пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та проведення перерахунку пенсії у відповідача були відсутні правові підстави для призначення йому пенсії як посадовій особі місцевого самоврядування.

20. Відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, і він не мав підстав здійснювати призначення пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, яка скасована.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області від 22 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді: Я. О. Берназюк

М. І. Гриців