Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2018 року у справі №811/1664/18
Ухвала КАС ВП від 12.12.2019 року у справі №811/1664/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2020 року

Київ

справа №811/1664/18

адміністративне провадження №К/9901/33297/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №811/1664/18

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2269 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування наказів

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів Чумака С.Ю., Юрко І.В.

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини 2269 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини 2269 Національної гвардії України від 15 грудня 2017 року №1150 про притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника ОСОБА_1 за порушення статті 37 Закону України "Про Статут Збройних Сил України" та його функціональних обов`язків та оголошення догани.

2. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року адміністративний позов повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України. Ухвала суду мотивована тим, що позивач у визначений судом строк не навів поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

3. Не погодившись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року апеляційну скаргу позивача повернуто без розгляду у зв`язку з порушенням порядку її подання.

5. Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року скасовано і направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

6. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року в адміністративній справі №811/1664/18 залишено без змін.

7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду. Аналогічний строк для оскарження спірного наказу визначений у статті 88 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України". Крім того, позивачем отримано ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху 12 червня 2018 року, тобто з цієї дати обліковується п`ятиденний термін для усунення недоліків позовної заяви, який, з урахуванням вихідних, закінчився 18 червня 2018 року. Отже, у визначений судом термін недоліки позовної заяви позивачем не були усунуті.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. 02 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції.

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник з посиланням на приписи частини 4 статті 122 КАС України зазначає, що строк з урахуванням адміністративного порядку оскарження ним спірного наказу, на час звернення з позовом до суду ще не сплинув. Також вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не взято до уваги клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю. Крім того зазначає, що оскаржувана постанова не містить дати складання повного тексту.

10. 02 грудня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюка А.Г., Соколов В.М.

11. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21 квітня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

13. 31 січня 2020 року від Військової частини 2269 Національної гвардії України надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що позивачем порушений встановлений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк звернення до адміністративного суду. Крім того, судом не було порушено норми процесуального права при ухвалені постанови, так як даний документ складався одразу у повному обсязі.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

14. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).

15. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

17. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

18. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

19. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС (в редакції до 08 лютого 2020 року) України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

20. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

21. Спірне питання у даному провадженні є дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду.

22. Перевіривши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги ОСОБА_1 Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

23. З матеріалів справи слідує, що позивачем оскаржується наказ командира Військової частини 2269 Національної гвардії України від 15 грудня 2017 року №1150 "Про покарання винних" за порушення вимог статті 37 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" та своїх функціональних обов`язків підполковнику ОСОБА_1 оголошено догану.

25. З даним наказом позивач був ознайомлений 26 грудня 2017 року.

26. 11 січня 2018 року позивач звернувся до командувача Національної гвардії України зі скаргою, в якій просив провести перевірку законності дисциплінарних стягнень накладених на нього та визнати незаконними та скасувати дисциплінарні стягнення.

27. За результатом розгляду скарги позивача йому надано відповідь від 16 лютого 2018 року за вих.№27/24/1-С-36 (направлено позивачу 21 лютого 2018 року отримано ним 13 березня 2018 року).

28. Крім того, 06 грудня 2017 року позивач звернувся зі зверненням до начальника служби організації та контролю роботи з особовим складом управління по РОС ГУНГУ про порушення у військовій частині 2269.

29. Листом від 06 березня 2018 року №27/24/1-С-99 позивача проінформовано про результати розгляду його звернення (направлено поштою 06 березня 2018 року, отримано позивачем 28 березня 2018 року).

30. Однак до суду позивач звернувся 01 червня 2018 року (згідно відбитку поштового штемпелю на поштовому конверті, яким адміністративний позов направлено до суду).

31. Як слідує з позовної заяви, позивач посилається на те, що строк з урахуванням адміністративного порядку оскарження ним спірного наказу, на час звернення з позовом до суду ще не сплинув. Після залишення його позовної заяви без руху судом першої інстанції, позивач надав клопотання про поновлення строку звернення до суду, де продублював такі ж причини пропуску звернення до суду, які зазначені у його позовній заяві.

32. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що ним не пропущений строк звернення до суду, оскільки він скористався досудовим порядком врегулювання спору, а строк звернення до суду повинен рахуватися з моменту отримання ним відповіді.

33. Надаючи оцінку суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає зазначити таке.

34. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, пов`язаною з професійним здійсненням за дорученням держави особливої суспільно-корисної діяльності, що полягає в захисті і обороні Вітчизни її громадян у складі Збройних Сил України та інших військах, утворених відповідно до чинного законодавства.

35. Проходження військової служби врегульоване спеціальними законами - Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548 (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ) та Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551 (далі - Дисциплінарний статут).

36. За приписами статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

37. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарні стягнень, порядок накладення та оскарження таких стягнень регламентовано Дисциплінарним статутом.

38. Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

39. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (стаття 45 Дисциплінарного статуту).

40. Згідно зі статтею 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

41. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

41.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

41.2. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

41.3. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

42. Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

43. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

44. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

45. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

46. Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

47. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

48. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

49. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

50. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

51. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

52. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

53. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

54. Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що чинним законодавством встановлено строки, які обмежують звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Предметом даного позову є незаконність наказу відповідача від 15 грудня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, тобто правовідносини пов`язані з проходженням публічної служби. Таким чином, для звернення до адміністративного суду з даним позовом КАС України встановлений спеціальний строк звернення - місячний.

55. У справі, що розглядається, позивач як під час звернення до суду, так і в апеляційній та касаційній скаргах не наводить будь-яких інших обставин і не надає відповідних доказів, які би свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом.

56. Таким чином, позов подано з пропуском місячного строку на звернення до суду у спорах щодо проходження публічної служби без поважних причин.

57. Посилання скаржника на поважність причин пропуску строків звернення до адміністративного суду у зв`язку з досудовим врегулюванням даного спору шляхом звернення до відповідача із скаргою обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки позивач мав можливість своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, а тому відсутні підстави для визнання поважними причини пропуску такого строку.

58. До того ж, вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені статтею 122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, а також дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

59. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наведені позивачем причини пропущення строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

60. Стосовно посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

61. За правилами пункту 7 частини першої статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції.

62. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю (пункт 1 частини першої статті 311 КАС України).

63. При цьому, відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

64. На час призначення даної справи до розгляду в суді апеляційної інстанції, положеннями частини другої статті 312 КАС України було визначено порядок розгляду апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 5 (відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності), 6 (передачі справи на розгляд іншого суду), 7 (відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк), 11 (зупинення провадження у справі), 14 (внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення), 26 (відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, який передбачав розгляд таких апеляційних скарг судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

65. У справі, яка розглядається Третій апеляційний адміністративний суд, здійснюючи підготовку справи до апеляційного розгляду, врахувавши вимоги частини другої статті 312 КАС України дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, про що постановив відповідну ухвалу від 22 липня 2019 року.

66. Разом з цим, як видно із матеріалів справи, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляв клопотання про розгляд справи з його повідомленням (викликом).

67. Колегія суддів зазначає, що на час призначення цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції процесуальним законодавством було чітко передбачено розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) в порядку письмового провадження.

68. Згідно із частиною другою статті 312 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

69. Проте, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б викликали необхідність призначення розгляду заяви ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції в судовому засіданні.

70. Також посилання скаржника про відсутність дати складання повного тексту в оскаржуваній постанові Верховний Суд відхиляє, оскільки дата складання повного тексту при ухвалені постанови у порядку письмового провадження не зазначається.

71. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

72. Наведені доводи ОСОБА_1 у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

73. За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованих та законних висновків про наявність підстав повернення позовної заяви позивачу.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

74. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

75. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

76. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка та під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

77. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

78. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

79. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 811/1664/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду