Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2018 року у справі №288/349/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №288/349/17

адміністративне провадження №К/9901/2190/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 4 серпня 2017 року (головуючий суддя Данилюк О.С.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (головуючий суддя Шевчук С.М., судді: Мацький Є.М., Шидловський В.Б.) у справі №288/349/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій та рішення протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати протиправним дії (бездіяльність) Міністерства оборони України щодо неналежного розгляду його заяв про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 1 групи з 09 лютого 2016 року внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 року № 72;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 1 групи внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням його права на отримання названої грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 09 лютого 2016 року, та того факту, що ним до Попільнянського РВК разом з заявами про виплату одноразової грошової допомоги від 13.04.2016 року та від 18.10.2016 року було подано повний перелік документів, визначених законодавством;

- зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання прийнятої на його користь постанови суду протягом п'ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач неправомірно відмовив йому в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму як інваліду І групи, яка передбачена Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-ХІІ).

Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 4 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, позов задоволено у повному обсязі.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах у період з 22 березня 1982 року по12 липня 1984 року. У період з 09 квітня 1982 року по 12 липня 1984 р. проходив службу у Республіці Афганістан та приймав участь у бойових діях на її території. Зазначене підтверджується ксерокопією військового квитка серії НК №4661390 (а.с.15), довідкою № 25 від 07.02.2013 (а.с.16).

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №248 від 07 лютого 2013р. захворювання, наявні у ОСОБА_1, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 19).

З 13 травня 2013 року ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності внаслідок поранення і захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с. 20)

З 9 лютого 2016 року ОСОБА_1 встановлено 1 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. (а.с. 21). Зазначене також підтверджується посвідченням інваліда 1 групи серії Є №079470, виданого Попільнянським УПСЗН 25.03.2016р. (а.с. 22).

13 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до військового комісару Попільнянського РВК з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю згідно постанови КМУ № 975 від 25.12.2013р. (а.с. 23).

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат № 72 від 19 серпня 2016 року, оформленим відповідним протоколом, документи позивача, подані ним, як особою з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, якій установлено інвалідність до 01 січня 2014 року, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 1 групи внаслідок поранення, контузії, захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, було повернуто на доопрацювання з підстав відсутності підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби. (а.с. 24, 25).

18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до військового комісару Попільнянського РВК з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю згідно постанови КМУ №975 від 25 грудня 2013 року (а.с. 27).

Вказану заяву разом з висновком військового комісару Житомирського обласного військового комісаріату про можливість виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 13 грудня 2016 року було направлено до Міністерства оборони України (а.с. 28).

Листом військового комісара Житомирського обласного військового комісаріату від 1 лютого 2017 року документи для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 були повернуті до Попільнянського РВК як повторно надіслані згідно листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/6/104 від 5 січеня 2017 року (а.с. 29).

Суди визнали такі дії Міністерства оборони України неправомірними, мотивуючи свої рішення тим, що право на отримання допомоги після звільнення з військової служби (в тому числі і строкової) мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Позивач у зв'язку із встановленням йому інвалідності 3 групи з 26 березня 2013 року за отриманням одноразової допомоги не звертався, названа допомога йому не виплачувалась. Право позивача на отримання одноразової допомоги як інвалідом 1 групи виникло з моменту встановлення такої інвалідності з 09 лютого 2016 року, незалежно від часу що минув після звільнення його зі служби та настання інвалідності 3 групи.

Також суди зазначили, що повернення документів як повторно надісланих є протиправними і відповідач зобов'язаний вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та ст.16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки питання про призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу 1 групи інвалідності не було розглянуто в установленому порядку.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство оборони подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло 26 березня 2013 року, і станом на цей момент редакція статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачала виплату такої допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Таким чином, на думку скаржника, для позивача, як для особи, яка проходила строкову військову службу та отримала інвалідність, пов'язану саме з виконанням обов'язків військової служби, 26 березня 2013 року, граничний термін отримання інвалідності, яка б давала йому підстави для виплати Допомоги від Міністерства оборони України, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби (звільнений у 1984 році), що вказує на відсутність правових підстав для виплати Допомоги. Повторне ж встановлення інвалідності не є днем встановлення інвалідності та не може вважатися підставою для виплати допомоги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-ХІІ.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Пунктом другим Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за №499, передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу І групи інвалідності) закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою наведеної норми передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Верховний Суд України неодноразово усував розбіжності у застосуванні норм статті 16 Закону №2011-ХІІ, висловивши правовий висновок, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.

При цьому, посилання скаржника в касаційній скарзі, що такий висновок не може бути застосований до особи, яка проходила строкову військову службу, є необгрунтованим, оскільки з аналізу наведених норм Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в тому числі й частини шостої, пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 12 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Проте, Міністерство оборони України не приймало передбаченого Порядком № 975 рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку щодо протиправності рішення Міністерства оборони України про повернення документів позивача на доопрацювання, оформлене протоколом та наявності у позивача права на отримання спірної допомоги як інваліду І групи.

Підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи.

Відповідно до пункту другого Порядку №975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду І групи.

Першу групу інвалідності позивачу було встановлено 9 лютого 2016 року, до цього часу одноразової грошової допомоги позивач не отримував.

На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, 9 лютого 2016 року діяв Порядок № 975, а тому суди дійшли правильних висновків про те, що відповідач зобов'язаний вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та ст.16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень, в межах її доводів, відсутні.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Брусилівського районного суду Житомирської області від 4 серпня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі №288/349/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду